Єдиний унікальний номер 229/4447/20
Номер провадження 2/229/174/2021
08 лютого 2021 року Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого -судді Гонтар А.Л.
при секретарі Білик О.А.
за участі позивача ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконфіренції в залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення додаткових витрат на утримання (лікування) та збільшення розміру аліментів ,
Позивач ОСОБА_1 02 жовтня 2020 року звернулась до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення додаткових витрат на утримання (лікування) дитини та збільшення розміру аліментів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що у період з 2007 року по 2008 рік вона перебувала з відповідачем у стосунках, пізніше дізналася, що вагітна, про що розповіла відповідачу, але він її покинув та не визнав, що вона вагітна від нього.
ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дочку - ОСОБА_5 . Коли народилась дочка, відповідач не визнав її, тому вона визнавала батьківство через суд. Рішенням суду відповідача було визнано батьком дитини.
Коли дитина народилась, ні відповідач, ні його родина не намагалися відвідати дитину, поглянути на неї. Дитині вже майже 12 років, але відповідач та його рідні жодного разу її не бачили. Відповідач не намагався зустрітися з дочкою, не спілкується з позивачкою, не цікавиться станом здоров'я та розвитком дочки.
Дитина мешкає з позивачкою та знаходиться на її вихованні та утриманні. Також з позивачкою мешкає її мати та брат, які допомагають утримувати та виховувати дитину.
Через суд позивач стягнула з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку. Отримує щомісячно приблизно 2500 грн.
Дочка народилася з патологією - вроджене укорочення лівого стегна (одна ніжка коротше іншої) перебуває на диспансерному обліку. Є інвалідом дитинства.
Починаючи з 2017 року дитині роблять операції, і вона постійно знаходиться з нею у лікарні. Відповідачу про захворювання дочки відомо, але допомагати дитині він не бажає.
Дитині постійно призначають лікування і вона купує ліки. Все це завдає їй значних матеріальних витрат, тому вона находиться у дуже скрутному матеріальному становищі.
Перше оперативне втручання було у 2017 році. Позивачкою було придбано комплект для встановлення 8-подібної пластини для тимчасового епіфізеодеза вартість якого становила 3080 грн. 00 коп. та комплект для встановлення бабачко- подібної пластини для тимчасового епіфізеодеза - 3260 грн. 00 коп. На загальну суму - 6340 грн. 00 коп. Також було придбано багато ліків після оперативного втручання однак чеки за строком своєї давнини є такими, що неможливо прочитати.
Друга операція відбулася у 2018 році. Для після оперативного відновлення було придбано ліків на загальну суму 5250 грн. 34 коп.
Третя операція у 2019 році. Для після оперативного відновлення було придбано ліків на загальну суму 6289 грн. 47 коп.
Четверта операція відбулася у 2020 році. Для після оперативного відновлення було придбано ліків на загальну суму 7705 грн. 90 коп.
Загальна сума на лікування доньки у період з 2017 року по травень 2020 рік склала- 25 585 грн. 71 коп. І це не всі витрати, які позивач постійно сплачую їх набагато більше. Моральний стан позивачки настільки пригнічений, через захворювання дочки, постійні перебування у лікарнях, через постійний біль, що відчуває дочка через постійні оперативні втручання та післяопераційну реабілітацію, це все не дає змоги постійно контролювати витрати. Вона довгий час сподівалася, що у відповідача прикинуться батьківські відчуття, совість і він як батько захоче активно приймати участь у житті доньки, адже він має можливість додатково матеріально допомагати дочці, морально її підтримувати, але він не сприймає її як дочку тому не бажає добровільно допомагати. Його батьківський обов'язок полягає лише у сплаті аліментів, які вона змушена була відсуджувати через суд.
Вважає необхідним збільшити розмір аліментів, що утримуються з відповідача з 1/4 частки на 1/3 з усіх видів його заробітку (доходу), оскільки донька є інвалідом дитинства, має вроджену патологію одна ніжка коротше іншої, тому потребує постійного придбання спеціального взуття. Дане взуття виготовляється за спеціальним замовленням і коштує значно більше звичайного дитячого взуття. Донька потребує у щоденному збалансованому харчуванні для підтримки імунітету після операції. Заробітку позивачки та аліментів, що сплачує відповідач не вистачає для того щоб робити операції, купувати ліки, проходити післяопераційну реабілітацію та надавати дочці усе необхідне для повноцінного розвитку. Відповідач працює, на утриманні інших дітей не має, тому має можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходів).
Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_3 додаткові витрати, які були витрачені на лікування ОСОБА_5 у розмірі 12 792 гри. 85 коп.; збільшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 до 1/3 частки заробітку (доходу).
Ухвалою Дружківського міського суду від 15 жовтня 2020 року провадження по справі було відкрито та справу призначено у підготовче засідання на 29 жовтня 2020 року (а.с.49-51).
29 жовтня 2020 року підготовче засідання було закрито та справу призначено у судове засідання на 17 листопада 2020 року (а.с.56-57).
09 листопада 2020 року до Дружківського міського суду надійшла заява від відповідача про відвід судді (а.с.60-64).
09 листопада 2020 року ухвалою Дружківського міського суду заява про відвід була прийнята до розгляду, цивільна справа зупинена та заява передана на розгляд іншому судді для вирішення питання про відвід (а.с.68-70).
10 листопада 2020 року ухвалою Дружківського міського суду у задоволенні заяви про відвід було відмовлено (а.с.74).
12 листопада 2020 року на підставі ухвали Дружківського міського суду провадження по цивільної справі було поновлено (а.с.75-76).
07 грудня 2020 року до Дружківського міського суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, виклавши наступне.
Дійсно між позивачкою та відповідачем були стосунки, від яких сторони мають дочку - ОСОБА_5 .
Однак, не відповідають дійсності обставини про те, що відповідач жодного разу не бачив дитину, не зустрічався з нею, не спілкувався. Належних доказів на підтвердження цих обставин позивачка не наводить. Натомість відповідач неодноразово бачив доньку, спілкувався з нею, дарував дарунки, що підтверджують документальні витрати на придбання фрукті та ласощів. Також відповідач зберіг чек на придбання ліків, який просила купити позивачка.
Дійсно дитина знаходиться на вихованні та утриманні позивачки, мати та брат позивачки допомагають позивачці, бо вони є членами її сім'ї та мають спільний бюджет та побут. Сім'я у позивачки є заможна, має у власності декілька житлових приміщень, проводять сучасні ремонти у цих приміщеннях, мають автомобіль, та розпочали побудову гаражу для автомобіля. З цієї мети позивачки зверталась до сільської ради для отримання дозволу на відведення земельної ділянки, при цьому будівельні матеріали вже завезені на місце будівлі.
Зазначені факти вказують, що позивачка вводить в оману суд щодо її скрутного матеріального становища. Адже як зазначено у акті обстеження житлово-побутових умов від 06.08.2020 року позивачка проживає в квартирі у задовільному стані, обладнана всіма речами першої необхідності.
Позивачка отримує аліменти на утримання доньки, але в той самий час батько та матір зобов'язані в рівних частках нести обов'язки по утриманню дитини, однак позивача не навела обставин та доказів щодо походження її доходів, всіх видів доходів та їх розмір.
Так як позивачка працює, то необхідно визначити який розмір її доходів, та яку частку цих грошей позивачка витрачає на дитину. Крім того, оскільки дитина є інвалідом, то позивачка отримує відповідну державну допомогу у зв'язку із цим. Але позивачка про це нічого не вказує. Не зазначає позивачка також, чи отримує ще якість доходи або соціальні допомоги. Але ці обставини мають значення для правильного вирішення справи та повинні бути досліджені судом. Позивачка безпідставно зазначає, що відповідач не забезпечує харчування, медичного догляду та лікування доньки. Адже витрати на це передбачаються сплаченими аліментами. За будь-якою допомогою позивачка до відповідача не зверталась.
Міркування позивачки про те, що обставини щодо недостатнього розміру аліментів є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, не ґрунтуються на законі.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Тому для вирішення цього питання потрібно з'ясувати чому позивачка не надає достатньої можливості відповідачу приймати участь у вихованні дитини, дуже рідко дозволяє зустрічі з дитино, та тільки за місцем проживання позивачки при її присутності. Ці зустрічі позивача робить дуже короткими та не частими з огляду на її протидію бажанню відповідача спілкуванню з дитиною.
Орган опіки та піклування не надав висновку щодо необхідності відповідача позбавити його батьківських прав. Відповідач не має хронічних психічних або наркологічних захворювань, не зловживає алкоголем, за місцем роботи та мешкання характеризується позитивно. Тому відсутні підстави вважати про те, що відповідач може негативно впливати на виховання дитини, а тому відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав.
В обґрунтування необхідності збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат позивачка наводить тези, що у 2017 році на перше оперативне втручання було витрачено 6340,00 грн, у 2018 році на друге оперативне втручання 5250,34 грн, у 2019 році на третє - 6289,47 грн, у 2020 на четверте - 7705,90 грн. Всього на суму 25585,71 грн.
Як зазначено у виписці з історії хвороби №92213, ОСОБА_5 перебувала в відділенні дитячої ортопедії ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. Проф. С.І.Ситенко НАМИ України" з 29.05.2017 року по 13.06.2017 року. Було проведено комплексне клінічне, фізікальне, рентгенологічне обстеження ОСОБА_5 08.06.2017 року проведено хірургічне втручання в обсязі: тимчасове білатеральне блокування дистальної зони росту правої стегнової кістки. Тимчасове білатеральне блокування проксімальної зони росту великої гомілкової кістки правої гомілки. У післяопераційний період застосовувались антибіотикопрофілактика, гепацеф, противонабрякова терапія, місцеве лікування, перев'язки, фізіотерапевтичне лікування.
Як зазначено у виписці з історії хвороби №92213, ОСОБА_5 перебувала в відділенні дитячої ортопедії ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. Проф. С.І.Ситенко НАМИ України" з 16.10.2018 року по 20.10.2018 року. Було проведено комплексне клінічне, фізікальне, рентгенологічне обстеження ОСОБА_5 17.10.2018 року проведено хірургічне втручання в обсязі: деблокування зон росту (демонтаж гвинтів) зони росту правої стегнової кістки та великої гомілкової кістки. У післяопераційний період застосовувались антибіотикопрофілактика, макроцеф, противонабрякова терапія, місцеве лікування, перев'язки, фізіотерапевтичне лікування.
Як зазначено у виписці з історії хвороби №92213, ОСОБА_5 перебувала в відділенні дитячої ортопедії ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. Проф. С.І.Ситенко НАМИ України" з 01.04.2019 року по 05.04.2019 року. Було проведено комплексне клінічне, фізікальне, рентгенологічне обстеження ОСОБА_5 03.04.2019 року проведено хірургічне втручання в обсязі: тимчасове блокування дистальної зони правої стегнової кістки пластинами Інмайстерс, тимчасове блокування проксиамальної зони росту великої гомілкової кістки правої гомілки. У післяопераційний період застосовувались антибіотикопрофілактика, макроцеф, противонабрякова терапія, місцеве лікування, перев'язки, фізіотерапевтичне лікування.
Як зазначено у виписці з історії хвороби №92213, ОСОБА_5 перебувала в відділенні дитячої ортопедії ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. Проф. С.І.Ситенко НАМИ України" з 25.05.2020 року по 01.06.2020 року. Було проведено комплексне клінічне, фізікальне, рентгенологічне обстеження ОСОБА_5 27.05.2019 року проведено хірургічне втручання в обсязі: демонтаж пласти дистальної зони росту правої стегнової кістки, проксімальної зони росту великої гомілкової кістки правої гомілки. У післяопераційний період застосовувались антибіотикопрофілактика, макроцеф, противонабрякова терапія, місцеве лікування, перев'язки, фізіотерапевтичне лікування.
До позовної заяви надано копію рахунку №08/08-6 від 08.06.2017 року, наданий приватний підприємцем ОСОБА_6 на придбання комплекту для встановлення 8-подібної пластини та комплект для встановлення бабочко-подібної пластини.
Однак наданий документ не є належним доказом понесення витрат. Рахунок на оплату товару не є первинним документом. Він є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти як оплату за надані послуги. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/641/19.
Відповідно до довідок лікаря про призначення лікарем, медичні препарати були добровільно за особисті кошті придбані під час лікування малолітньої ОСОБА_7 . Однак, не вказано ким саме з батьків.
Крім того, не ясно чому не було надано безоплатне лікування, чи були відсутні таки медичні препарати та інші матеріали для лікування.
Слід зазначити, що надані позивачкою копії чеків є такими, що не надають змогу аналізувати їх щодо відповідності до призначень лікаря. Адже призначення лікаря не відповідач лікуванню, зазначених у виписках з історії хвороби №92213. Більшість копій чеків є нерозбірливими та потребує вивчення судом оригіналів.
У задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с.106-114).
06 січня 2021 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, просила додатково стягнути з відповідача витрати на лікування у розмірі 2642 гривні 90 коп. (а.с.149).
Також 06 січня 2021 року позивач подала відповідь на відзив відповідача (а.с.156-158).
13 січня 2021 року відповідач надав суду заперечення на відповідь позивача (а.с.167-168).
Позивач ОСОБА_1 прибула у судове засідання, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 , у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 прибув у судове засідання, позовні вимоги не визнав та пояснив, що він приймає участь у вихованні дитини. Він, вважає, що додаткові витрати підлягають задоволенню у розмірі 2000 грн. Бажає виховувати дитину. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_4 підтримав доводи свого довірителя, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши сторони, їх представників, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним актовим записом відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Ясинуватському району Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області № 18 від 17 листопада 2010 року (а.с.7).
Неповнолітня дитина - ОСОБА_8 , проживає з матір'ю, що підтверджується актом від 11 серпня 2020 року про обстеження сім'ї ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та довідкою про склад сім'ї від 07 серпня 2020 року (а.с.13,14).
Рішенням Ясинуватського міськрайсуду Донецької області від 06 липня 2010 року з ОСОБА_3 стягнути на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньї дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25 березня 2009 року (а.с.37-38).
Предметом спору у даній справі є позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частин 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (§ 54).
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 58).
У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначенаш необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_8 її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї №1019 від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до складу її сім'ї входять - мати ОСОБА_9 , брат ОСОБА_10 та донька ОСОБА_8 (а.с.13).
01 жовтня 2020 року Ясинуватська районна державна адміністрація Донецької області дала висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.125-126).
Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (§ 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Доводи позивача про не спілкування відповідача з донькою та не піклування нею не може свідчити про безумовне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Заперечуючи проти позову, представник відповідача ОСОБА_4 посилався на те, що позивач не надала доказів того, що відповідач умисно ухилявся від своїх батьківських обов'язків щодо виховання дочки. Відповідач не вчиняв винних дій щодо не участі у вихованні дитини.
За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також наявності конфлікту між колишнім цивільним подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд, вважає, що не має підстав для позбавлення його батьківських прав.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач жодних доказів про винне ухилення відповідача від виконання батьківських прав суду не надала.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав не підлягають задоволенню.
Разом з тим, оскільки в судовому засіданні встановлено, що раніше до відповідача ОСОБА_3 не застосовувалося попередження про необхідність змінити своє ставлення до дитини, суд вважає за необхідне попередити відповідача ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання й утримання доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на орган опіки та піклування Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позивач також просить у позовній заяві збільшити розмір аліментів, вказує, що розмір аліментів визначений рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 06 липня 2010 року, який складає 1/4 частину є недостатнім. Дитина є інвалідом дитинства, потребує постійне лікування, на що вона витрачає багато коштів.
Судом встановлено наступне, відповідно до рішення Ясинуватського місьрайоного суду Донецької області від 06 липня 2010 року з ОСОБА_3 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_12 у розмірі 1/4 частини на утримання дочки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1 від 16 листопада 2017 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом дитинства (а.с.17).
Як пояснила у судовому засіданні позивач, вона отримує пенсію по інвалідності на ОСОБА_5 у розмірі 1500 грн.
Згідно довідки про доходи № 15/042412 від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 працює у ДПР-15 ГУ ДСНС України у Донцької області та за липень-грудень 2020 року отримала заробітну плату, яка у середньому складає щомісяця 12461 грн. (а.с.160).
Відповідно до довідки № 18 від 26 листопада 2020 року ОСОБА_3 працює на ПрАТ АЗМК та з його заробітної плати стягнуті аліменти за 2020 рік у середньому щомісячно у розмірі 2241,09 грн. (а.с.117). Як пояснила позивач, що вона отримує щомісячно аліменти від відповідача у розмірі 2500 грн. Також позивач пояснила, що матеріально доглядати дитину їй допомогають мати та брат, які мешкають разом із нею.
Тобто щомісячний дохід позивача з урахуванням аліментів складає приблизно 16202 грн.
Тоді, як дохід відповідача, відповідно до стягнутих аліментів, приблизно складає 12404 грн.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Згідно частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на 1/3 частину з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, посилаючись лише на те, що дитина потребує лікування та вона несе додаткові витрати у зв'язку із цим.
Але, питання про збільшення розміру аліментів матір дитини може поставити перед судом із значним покращенням матеріального становища платника аліментів.
Відповідачем не надано допустимих доказів на підтвердження того, що з часу стягнення аліментів з ОСОБА_3 його матеріальний стан значно покращився.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про збільшення розміру аліментів не ґрунтуються на зазначених вимогах закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, то в цій часині позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.
Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України (далі - СК України) той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Тобто, аліменти, стягнення яких передбачене статтями 182-184 СК України, спрямовані на забезпечення нормальних матеріальних умов життя дитини. У тих випадках, якщо в силу особливих (виключних) обставин є потреба, окрім аліментів, у додаткових витратах, суд може стягнути такі витрати.
За змістом вказаної правової норми витрати є додатковими, якщо вони понесені понад витрат, що здійснюються у звичайному житті дитини, та викликані особливими обставинами.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу судів на те, що до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Так, в судовому засіданні встановлено, що неповнолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом дитинства та знаходиться на диспансерному обліку, що підтверджується довідкою від 06 серпня 2020 року та посвідченням серія НОМЕР_1 від 12 листопада 2017 року (а.с.1617).
Відповідно до виписки з історії хвороби №92213 від 20 травня 2017 року, ОСОБА_8 перебувала в відділенні дитячої ортопедії ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. Проф. С.І.Ситенко НАМИ України" з 29.05.2017 року по 13.06.2017 року. Було проведено комплексне клінічне, фізікальне, рентгенологічне обстеження ОСОБА_5 08.06.2017 року проведено хірургічне втручання в обсязі: тимчасове білатеральне блокування дистальної зони росту правої стегнової кістки. Тимчасове білатеральне блокування проксімальної зони росту великої гомілкової кістки правої гомілки. У післяопераційний період застосовувались антибіотикопрофілактика, гепацеф, противонабрякова терапія, місцеве лікування, перев'язки, фізіотерапевтичне лікування (а.с.21).
Як зазначено у виписці з історії хвороби №92213 від 20 жовтня 2018 року, ОСОБА_8 перебувала в відділенні дитячої ортопедії ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. Проф. С.І.Ситенко НАМИ України" з 16.10.2018 року по 20.10.2018 року. Було проведено комплексне клінічне, фізікальне, рентгенологічне обстеження ОСОБА_5 17.10.2018 року проведено хірургічне втручання в обсязі: деблокування зон росту (демонтаж гвинтів) зони росту правої стегнової кістки та великої гомілкової кістки. У післяопераційний період застосовувались антибіотикопрофілактика, макроцеф, противонабрякова терапія, місцеве лікування, перев'язки, фізіотерапевтичне лікування (а.с.20).
Згідно призначень лікаря ОСОБА_11 від 16 жовтня 2018 року було призначено до лікування наступні ліки: спирт 70%, бетадин 120 мл., декасан 200, марля, рукавички, шприци, катетери, трьоходовий кран, подовжувач для крапельниць, лезо для скальпеля, пелюшки памперсні, косинка, бахіли,термометр, анальгін, 50%, димедрол 1%, нурофен, системи в/в фіз-раствор 200, р-р Рингера 400, макроцеф, реосорбилакт 200, юнорм або зофран 4 мг, сангера або гемаксам, кетанов, викрил № 3,4 в реж. голкою, пластирь леопед середній, дексалгін (кейвер), інфулган 1000 мг, комплект операційної белізни, адреналін, атропін (а.с.22).
Відповідно до квитанції від 17 жовтня 2018 року, частково зазначені ліки були придбані на загальну суму 1026,50 грн., 16 жовтня 2018 року, 17 жовтня 2018 року, 18 жовтня 2018 року,19 жовтня 2018 року на суму 1416,79 грн. (а.с.27,28,30). Чеки за 20.10.2018 року та 17.10.2018 року (а.с. 28), суд не може прийняти до уваги, оскільки із них не вибачається чітко, які ліки були придбані.
Відповідно до чек № 6359 від 16 жовтня 2018 року було придбано ліків, відповідно до призначення на загальну суму 1715,05 грн. (а.с.29).
Як зазначено у виписці з історії хвороби №92213 від 01 квітня 2019 року , ОСОБА_8 перебувала в відділенні дитячої ортопедії ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. Проф. С.І.Ситенко НАМИ України" з 01.04.2019 року по 05.04.2019 року. Було проведено комплексне клінічне, фізікальне, рентгенологічне обстеження ОСОБА_5 03.04.2019 року проведено хірургічне втручання в обсязі: тимчасове блокування дистальної зони правої стегнової кістки пластинами Інмайстерс, тимчасове блокування проксиамальної зони росту великої гомілкової кістки правої гомілки. У післяопераційний період застосовувались антибіотикопрофілактика, макроцеф, противонабрякова терапія, місцеве лікування, перев'язки, фізіотерапевтичне лікування (а.с.19).
Згідно призначень лікаря ОСОБА_11 02 квітня 2019 року було призначено до лікування наступні ліки: спирт 70%, бетадин 120 мл., декасан 200, марля, рукавички, шприци, катетери, трьоходовий кран, голка спінальна G26, маркаин спінал, системи, подовжувач для крапельниць, лезо для скальпеля, пелюшки памперсні, косинка, тивортин 100, лимфомиозот,флуконазол 100 мг, бахіли,термометр, анальгін, 50%, димедрол 1%, нурофен, системи в/в фіз-раствор 200, р-р Рингера 400, макроцеф, реосорбилакт 200, юнорм або зофран 4 мг, сангера або гемаксам, кетанов, викрил № 3,4 в реж. голкою, пластирь леопед середній, дексалгін (кейвер), інфулган 1000 мг, комплект операційної белізни, адреналін, атропін (а.с.23).
На придбання вищезазначених ліків було надано товарний чек № 01-ЧК-0005082 від 02 квітня 2019 року на загальну суму 4088,94 грн., оплата зазначених ліків підтверджується відповідним чеком № 11594 від 02 квітня 2019 року на зазначену суму (а.с.25,31).
Відповідно до чека № 11850 від 06 квітня 2019, чека № 163711 від 05 квітня 2019 року, чека № 102586 від 05 квітня 2019 року, чека № 163626 від 03 квітня 2019 року, чека № 102361 від 02 квітня 2019 року, чека № 163634 від 03 квітня 2019 року, чека № 163656 від 04 квітня 2019 року, чека № 0026223 від 4 квітня 2019 року частково зазначені ліки були придбані на загальну суму 1819,53 грн. (а.с.31,32,33).
Відповідно до чека 0001 від 02 квітня 2019 року була сплачено за аналіз крові 165 грн. (а.с.32).
Чек № 936 на суму 236 грн (а.с.33), суд не може прийняти до уваги, оскільки із нього не вибачається чітко, які ліки були придбані та коли.
Як зазначено у виписці з історії хвороби №92213 від 25 травня 2020 року , ОСОБА_8 перебувала в відділенні дитячої ортопедії ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. Проф.С.І.Ситенко НАМИ України" з 25.05.2020 року по 01.06.2020 року. Було проведено комплексне клінічне, фізікальне, рентгенологічне обстеження ОСОБА_5 27.05.2020 року проведено хірургічне втручання в обсязі: демонтаж пласти дистальної зони росту правої стегнової кістки, проксімальної зони росту великої гомілкової кістки правої гомілки. У післяопераційний період застосовувались антибіотикопрофілактика, макроцеф, противонабрякова терапія, місцеве лікування, перев'язки, фізіотерапевтичне лікування (а.с.18).
Згідно призначень лікаря ОСОБА_11 25 травня 2020 року було призначено до лікування наступні ліки: спирт 70%, бетадин 120 мл., декасан 200, марля, рукавички, шприци, катетери, трьоходовий кран, голка спінальна G26, маркаин, системи, подовжувач для крапельниць, лезо для скальпеля, пелюшки памперсні, косинка, тивортин 100, лимфомиозот,флуконазол 100 мг, бахіли,термометр, анальгін, 50%, димедрол 1%, нурофен, системи в/в фіз-раствор 200, р-р Рингера 400, макроцеф, реосорбилакт 200, юнорм або зофран 4 мг, сангера або гемаксам, кетанов, викрил № 3,4 в реж. голкою, пластирь леопед середній, дипиофен або дексалгін (кейвер), інфулган 1000 мг, комплект операційної белізни, льодокаін 10%, глюкоза 5%-200 (а.с.24).
Відповідно до чеків № 27427 від 26 травня 2020 року, №131833 від 26 травня 2020 року, № 10511 від 29 травня 2020 року, № 10510 від 29 травня 2020 року, № 8365 від 28 травня 2020 року, № 23465 від 28 травня 2020 року, № 0048040 від 26 травня 2020 року, № 27774 від 29 травня 202 року, № 10441 від 27 травня 2020 року, № 27701 від 28 травня 2020 року, № 10533 від 29 травня 2020 року, № 27821 від 29 травня 2020 року, № 10362 від 26 травня 2020 року частково зазначені ліки були придбані на загальну суму 7262,90 грн. (а.с.34,35,36).
Відповідно до чека 0001 від 25 травня 2020 року була сплачено за аналіз крові 440 грн. (а.с.35).
Як зазначено у виписці з історії хвороби №92213 від 23 листопада 2020 року, ОСОБА_8 перебувала в відділенні дитячої ортопедії ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. Проф.С.І.Ситенко НАМИ України" з 23.11.2020 року по 27.11.2020 року. Було проведено комплексне клінічне, фізікальне, рентгенологічне обстеження ОСОБА_5 27.11.2020 року проведено хірургічне втручання в обсязі: демонтаж пласти дистальної зони росту правої стегнової кістки, проксімальної зони росту великої гомілкової кістки правої гомілки. У післяопераційний період застосовувались антибіотикопрофілактика, макроцеф, противонабрякова терапія, місцеве лікування, перев'язки, фізіотерапевтичне лікування (а.с.150).
Згідно призначень лікаря ОСОБА_11 23 листопад 2020 року було призначено до лікування наступні ліки: спирт 70%, бетадин 120 мл., декасан 200, марля, рукавички, шприци, катетери, трьоходовий кран, голка спінальна G26, маркаин, системи, подовжувач для крапельниць, лезо для скальпеля, пелюшки памперсні, косинка, тивортин 100, лимфомиозот,флуконазол 100 мг, бахіли,термометр, анальгін, 50%, димедрол 1%, нурофен, системи в/в фіз-раствор 200, р-р Рингера 400, макроцеф, реосорбилакт 200, юнорм або зофран 4 мг, сангера або гемаксам, кетанов, викрил № 3,4 в реж. голкою, пластирь леопед середній, дипиофен, інфулган 1000 мг, комплект операційної белізни, міні-спайк, льодокаін 10% (а.с.151).
На підтвердження оплати зазначених ліків позивач надала чеки № 48458 на суму 2296,40 грн., № 16323 на суму 30 грн., без дати, тому суд не може прийняти дані докази, як допустимі, оскільки не має можливості перевірити на який час зроблені ці витрати (а.с.152).
Чек № 16311 від 25 листопада 2020 року на суму 14, 50 гривень на покупку глюкози, суд не може прийняти до уваги, оскільки у призначенні лікаря не має даного призначення (а.с152).
Відповідно до чеку № 0059295 від 25 листопада 2020 року, № 16320 від 25 листопада 2020 року, № 60576 від 24 листопада 2020 року, № 0059291 від 25 листопада 2020 року було сплачено 302 грн.(а.с.152).
В судовому засіданні встановлено, що дані кошти було сплачено позивачем.
Товарні чеки на суму 1350 грн. від 23 серпня 2018 року, на суму 1526 грн. від 18 серпня 2017 року, на суму 654 грн. від 22 квітня 2014 року, на суму 995 грн. від 13 липня 2016 року, на суму 693 грн. від 21 жовтня 2013 року, на суму 772 грн. від 20 липня 2015 року не можуть бути прийняти як докази, оскільки з них не вибачається, що було придбано та хто здійснив оплату даного товару (а.с.153,154).
В силу положень статті 185 СК України дані витрати є додатковими витратами. Позивач не могла заздалегідь передбачити такі витрати, оскільки вони були викликані особливими обставинами а саме, хворобою дітей.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивач понесла фактичні додаткові витрати на лікування дитини в сумі 18236,17 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами, а тому половину цих витрат - 9118,08 грн. відповідач повинен відшкодувати позивачу.
До позовної заяви надано копію рахунку №08/08-6 від 08.06.2017 року, наданий приватний підприємцем ОСОБА_6 на придбання комплекту для встановлення 8-подібної пластини та комплект для встановлення бабочко-подібної пластини.
Однак наданий документ не є належним доказом понесення витрат. Рахунок на оплату товару не є первинним документом. Він є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти як оплату за надані послуги. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/641/19.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наданий позивачем на підтвердження своїх позовних вимог рахунок не є розрахунковими документами згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази.
Відповідно до положень частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі вимог ст. 141 ЦПК України.
Щодо судових витрат, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню на користь той стороні, позовні вимоги якої задоволено, оскільки суд, дійшов висновку про часткове задовлення позовних вимог, то слід стягнути судові витрати з відповідача ОСОБА_3 на користь держави у сумі 840 грн.
Керуючись ст. 4,10,11,12,13,76,77,78,79,80,81,133,258,263,264,265,267,268 ЦПК України ( в редакції 2017 року), суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення додаткових витрат на утримання (лікування) та збільшення розміру аліментів задовольнити частково.
Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання й утримання доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на орган опіки та піклування Ясинуватської райдержадміністрації контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 і/номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 8968 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 35 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 і/номер НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 840, 20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення було виготовлено 11 лютого 2021 року.
Суддя: А. Л. Гонтар
,
,