Справа № 152/1385/20
2/152/55/21
Іменем України
11 лютого 2021 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді - Мельник А.Г.
за участі секретаря судового засідання - Дешевої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу
за позовом адвоката Марусича Максима Сергійовича
в інтересах ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
вимоги позивача: про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
учасники справи в судове засідання не з'явилися;
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача та третьої особи.
1. Представник позивача 9 грудня 2020 року звернувся до суду з цим позовом та вказав, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 . 12 вересня 2002 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб. 26 червня 2012 року за згодою позивача у вищевказаному будинку була зареєстрована відповідачка, як член сім'ї позивача. 25 вересня 2019 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області. Ще до розірвання шлюбу відповідач перестала користуватися житлом за вищевказаною адресою, а саме з серпня 2018 року, не користується ним і до цього часу. Перешкод у користуванні будинком власник, її не чинив. Позивач з відповідачем перестали спілкуватися ще до розлучення та не зустрічались до цього часу. Ніякої домовленості або ж договору стосовно того, що відповідач буде проживати в спірному житлі між ними немає. Комунальні платежі позивач сплачує самостійно. Реєстрація відповідача в належному позивачу будинку перешкоджає здійсненню останнім свого права власності цим будинком, зокрема, обмежує його право розпоряджатися своїм майном. Тому представник позивача просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 (а.с.2-5).
2. На обґрунтування своїх вимог надав копію рішення Шаргородського районного суду Вінницької області про розірвання шлюбу, довідки про реєстрацію місця проживання позивача та відповідача, копію договору дарування житлового будинку.
3. Відповідач відзиву на позовну заяву на пропозицію суду не подала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися. Однак, 11 лютого 2021 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить провести розгляд справи без участі позивача та представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.48).
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
5. Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 14 січня 2021 року. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати відзив на позовну заяву в строк до 31 грудня 2020 року, а також встановлено позивачу та відповідачу строк до 14 січня 2021 року для подання відповіді на відзив та заперечень. Також, вирішено здійснити виклик відповідача ОСОБА_2 на вищевказану дату шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.20).
6. Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за адресою, що вказана в позові. Згідно з поштовими повідомленнями, відповідач отримала вказані документи 19 грудня 2020 року (а.с.26).
7. Ухвалою суду від 14 січня 2021 року, судове засідання призначено 11 лютого 2021 року постановлено провести в режимі відеоконференції між Шаргородським районним судом Вінницької області та Вінницьким міським судом Вінницької області, за участі представника позивача - адвоката Марусича М.С., вирішено здійснити виклик відповідача ОСОБА_2 на вищевказану дату шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.35).
8. Відповідно до оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце робити якої невідоме, розміщеного на офіційному веб-сайті судової влади України та поштових повідомлень, відповідача двічі належним чином повідомлено про розгляд даної справи у суді (а.с.24, 36).
9. Таким чином, відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце його проведення, відзиву на позов не подавала. Відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України 11 лютого 2021 року судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи (а.с.49).
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
10. Відповідно до копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2019 року, справа №152/855/19, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.7-8).
11. Згідно з довідкою від 27 серпня 2020 року №507, виданої виконавчим комітетом Сапіжанської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, відповідач зареєстрована по АДРЕСА_1 , але з серпня 2018 року за даною адресою не проживає (а.с.9)
12. Відповідно до довідки від 27 серпня 2020 року №508, виданої виконавчим комітетом Сапіжанської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, позивач зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 (а.с.10).
13. Згідно з копією договору дарування від 18 грудня 2003 року, позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.11).
14. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання її такою, що втратила право користування належним позивачу житловим будинком. Підставою позову є неможливість позивача здійснювати в повній мірі своє право власності на належний йому будинок, а також правові норми Цивільного та Житлового кодексів України, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.
V. Оцінка Суду.
А. Загальні принципи регулювання спірних правовідносин.
15. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
16. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
17. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
18. Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
19. Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
20. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
21. Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
22. За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
23. Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
24. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
25. Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
26. Верховний Суд зазначив, що при вирішенні справ, щодо наявності передбачених законом підстав для виселення особи чи визнання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі з'ясувати, чи є втручання у право особи на повагу до її житла не лише законним, й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.
Б. Вирішення позовних вимог по суті.
27. Відповідач свого часу вселилася до будинку по АДРЕСА_1 в якості члена сім'ї власника житлового будинку, а саме в якості його дружини, і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
28. Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
29. Відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язана, її фактичне місцезнаходження наразі невідоме, а тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
30. Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
31. В даному випадку суд враховує висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18), а також Верховного судом у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц (провадження № 61-1634св19).
В. Загальні висновки Суду.
32. Надані позивачем докази, Суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку, передбаченому законом, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а в своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
33. Враховуючи, що позивач є власником будинку на підставі договору дарування, а відповідач в цьому будинку фактично не проживає понад рік і її реєстрація в будинку перешкоджає реалізації права власності позивача, то відповідача слід визнати такою, що втратила право користування цим жилим приміщенням.
34. Відповідно до пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, які затверджені постановою КМУ від 2 березня 2016 року №207, рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.
VI. Розподіл судових витрат.
35. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
36. На підставі викладеного, суд вважає, що судові витрати у виді судового збору в сумі 840,80 грн (а.с.1) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
З цих підстав, керуючись
статтями 12, 13, 77, 78, 141, 223, 263, 264, 265, 279, 280, 281, 282 ЦПК України, на підставі статей 16, 317, 319, 321, 383, 391, 405, 406 ЦК України, статті 156 ЖК УРСР, Суд, -
1. Позов адвоката Марусича Максима Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
2. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, паспорт № НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Марусич Максим Сергійович, який знаходиться по вул. Польова, 32 в с. Корделівка Калинівського району Вінницької області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія РН №1452, видане на підставі рішення Ради адвокатів Рівненської області від 27 липня 2018 року №300, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18 листопада 2020 року серії АВ №1008834.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, останнє відоме місце проживання:АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Андрея МЕЛЬНИК