Справа № 562/1775/20
"04" лютого 2021 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Дацишиної Р.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні ум. Здолбунів в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач 1), ОСОБА_6 (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості за договорами позики.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 27.12.2014 між нею та відповідачем 1 укладено договір позики, за яким вона позичила на будівництво будинку 10000 доларів США, а відповідач 1 зобов'язувався повернути вказані кошти до 01.01.2018.
10.05.2015 між нею та відповідачем 1 укладено договір позики, за яким вона позичила на будівництво будинку 10000 доларів США, а відповідач 1 зобов'язувався повернути вказані кошти до 01.01.2019.
10.02.2016 між нею та відповідачем 1 укладено договір позики, за яким вона позичила на будівництво будинку 10000 доларів США, а відповідач 1 зобов'язувався повернути вказані кошти до 01.01.2020.
18.07.2016 між нею та відповідачем 1 укладено договір позики, за яким вона позичила на будівництво будинку 10000 доларів США, а відповідач 1 зобов'язувався повернути вказані кошти до 01.01.2018.
Відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.05.2005 по 27.12.2012 та з 12.04.2014 по 21.08.2019. 10.04.2017 відповідачем 1 зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10.06.2020 вказаний будинок визнано спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідач 1 отримав позики в інтересах сім'ї на будівництво житлового будинку, тому цивільні права та обов'язки за цими договорами виникли в обох із подружжя. Позивач просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договорами позики в розмірі 1 104 044 грн., три відсотки річних в сумі 43 172 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 20.07.2020 накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 21.08.2020 відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач 2 - ОСОБА_6 зазначила, що спільно з колишнім чоловіком ОСОБА_5 побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивач є матір'ю ОСОБА_5 , яка допомагала у будівництві будинку, проте кошти не позичала. Про розписки стало відомо під час розгляду справи. В задоволенні позову просила відмовити.
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 - ОСОБА_5 зазначив, що між ним та позивачем укладено договори позики на суму 40000 доларів США на будівництво житлового будинку, тому не заперечував проти задоволення позову та просив стягнути солідарно з відповідачів вказані грошові кошти.
Ухвалою суду від 08.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Позивач ОСОБА_1 , надала показання, як свідок, згідно яких відповідачі позичили у неї 50000 доларів США на будівництво будинку, ОСОБА_6 було про це відомо.
Представник відповідача 1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив про укладення договорів позики на будівництво житлового будинку, не заперечував правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних, визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача 2 - ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог, зазначила що ОСОБА_6 не було відомого про вказані договори позики, своєї згоди відповідач 2 щодо укладення договорів позики не надавала, не заперечувала правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 20.05.2005 по 27.11.2012 та з 12.04.2014 по 21.08.2019 відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.
27.12.2014 між позивачем ОСОБА_1 (позикодавець) та відповідачем 1 - ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір позики, за яким позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 10000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 01.01.2018, що підтверджується копією розписки, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.
10.05.2015 між позивачем ОСОБА_1 (позикодавець) та відповідачем 1 - ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір позики, за яким позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 10000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 01.01.2019, що підтверджується копією розписки, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.
10.02.2016 між позивачем ОСОБА_1 (позикодавець) та відповідачем 1 - ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір позики, за яким позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 10000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 01.01.2020, що підтверджується копією розписки, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.
18.07.2016 між позивачем ОСОБА_1 (позикодавець) та відповідачем 1 - ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір позики, за яким позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 10000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 01.01.2020, що підтверджується копією розписки, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.
ОСОБА_5 зобов'язання за договорами позики належним чином не виконав. Станом на 21.07.2020 заборгованість становить 40000 доларів США, що дорівнює (згідно офіційного курсу НБУ 27,6011 гривень за 1 долар США розміщеного на сайті НБУ http://www.bank.gov.ua) - 1104044 грн.
Згідно розрахунку наданого позивачем, який не оспорювався сторонами, три проценти річних від простроченої суми становить 43172 грн.
10.04.2017 за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 04.04.2017.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10.06.2020 визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 .
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї.
Законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).
Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника).
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.
За таких обставин згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя до об'єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім'ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з'ясовувати, чи надавав інший з подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 20 лютого 2013 року у справі № 6-163цс12 та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 у справі № 752/7501/18.
Проте матеріали справи не містять доказів, що кошти в розмірі 40 000 доларів США одержані за договорами позики ОСОБА_5 були використані в інтересах сім'ї, саме на будівництво житлового будинку. Крім того, відсутня письмова згода ОСОБА_6 на укладення вказаних договорів, тому позовні вимоги до ОСОБА_6 є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Враховуючи, що ОСОБА_5 договірні зобов'язання належним чином не виконав, позов в частині стягнення з нього заборгованості за договорами позики та трьох відсотків річних є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Крім того, у зв'язку із частковим задоволенням позову, суд, приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 10510 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 27.12.2014, від 10.05.2015, від 18.07.2016, від 10.02.2016 в розмірі 1 104 044 (один мільйон сто чотири тисячі сорок чотири) грн. 00 коп., три відсотки річних в розмірі 43 172 (сорок три тисячі сто сімдесят два) грн. 00 коп., крім того витрати по сплаті судового збору в сумі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп., а всього на загальну суму 1 157 726 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот двадцять шість) гривень 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду або через Здолбунівський районний суд Рівненської області.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_6 , місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складене 11 лютого 2021 року.
Суддя: Ю.А. Ковалик