Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Харків
справа № 2-1365/10
провадження № 22-ц/818/898/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В..,
за участю секретаря судового засідання - Плахотнікової І.О.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП»
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового стягнення солідарно з ОСОБА_1 суми заборгованості на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 06.04.2011 у справі № 2-1365/10, та про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2020 року, постановлену суддею Поліщук Т.В., в залі суду в м. Харкові,
ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області у справі № 2-1365/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11142788000 від 16.04.2007 у сумі 45141,1 доларів США, що є еквівалентом 357790,74 грн.; за кредитним договором № 11159660000 від 27.04.2007 станом на 02.06.2010 у сумі еквівалентній 103958,58 доларів США, що є еквівалентом 823882 грн., та 19341,04 грн. пені за вказаним договором; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати по справі: 850 грн. з кожного судового збору та по 123,34 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На виконання рішення суду виданий виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_3 . Згідно Договору № 2127/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 14.01.2020, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 9, право вимоги за кредитним договором № 11159660000 (11159660001) від 25.05.2007 та кредитним договором № 11142788000 від 16.04.2007, укладені між АКІБ «Укрсиббанк» (право вимоги перейшло до ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, який укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., реєстровий № 2949 2950) та ОСОБА_1 , первісний кредитор - ПАТ «Дельта Банк» відступив право вимоги на користь ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (новий кредитор) з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами, в тому числі за договорами забезпечення, а саме, договори поруки: № П1-11159660000 від 25.05.2007, укладений з ОСОБА_3 , № П2-11159660000 від 25.05.2007, укладений з ОСОБА_4 , № П1-11142788000 від 16.04.2007, укладений з ОСОБА_3 , № П2-11142788000 від 16.04.2007, укладений з ОСОБА_4 . Оригінали виконавчих листів по справі № 2-1365/10 ПАТ «Дельта Банк» передав разом з кредитною справою ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» без відмітки державного виконавця про виконання рішення або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення, що є підставою вважати, що виконавчі листи не пред'являлися до виконавчої служби для виконання, та строки їх пред'явлення до виконання були пропущені.
У зв'язку із чим заявник просить замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» з примусового виконання виконавчого листа за рішенням суду по справі № 2-1365/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором та судового збору, стосовно боржника ОСОБА_3 , та поновити строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2020 року частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового стягнення.
Вирішено замінити стягувача публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні з виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 06.04.2011 у справі № 2-1365/10 стосовно боржника ОСОБА_1 , про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитними договорами: № 11142788000 від 16.04.2007 в сумі 45141,10 доларів США, що є еквівалентом 357790,74 грн; про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитними договорами № 1115966000 від 27.04.2007 станом на 02.06.2010 в сумі, еквівалентній 103958,58 доларів США, що є еквівалентом 823882,14 грн. та 19341,04 грн. пені за вказаним кредитним договором; про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у справі: 850 грн. судового збору та 123,34 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», код ЄДРПОУ 40696815.
Поновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» строк для пред'явлення до примусового виконання виконавчих листів по справі № 2-1365/10 про стягнення заборгованості стосовно боржника ОСОБА_1 .
В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції приймаючи заяву та зазначаючи в ухвалі про те, що заява подана з додержанням вимог ЦПК України, не прийняв до уваги, що заявником на підтвердження своїх доводів, не надано доказів переходу права вимоги від ПАТ «Укрсиббанк» на користь ТОВ «ДельтаБанк» та на користь ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» саме по кредитах ОСОБА_1 . Судом замінено сторону виконавчого провадження, яка навіть не заявлялась заявником, чим порушено також принцип диспозитивності. Також вказує, що суд першої інстанції вважав доведеним факт існування виконавчих листів у справі 2-1365/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості по кредитах, хоча ці виконавчі листи до заяви ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» додано не було, у судовому засіданні виконавчі листи як докази не досліджувалися. Також вказує на порушення судом першої інстанції право ОСОБА_1 на участь у справі та викладення своєї правової позиції. Вказує, що судом не було прийнято до уваги і той факт, що ні ПАТ «Укрсиббанк» ні ТОВ «ДельтаБанк» не виявило наміру пред'явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитам, що призвело до пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання на 9 років. Посилається на те, що ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ДельтаБанк» своїм правом на набуття статусу стягувача у виконавчому провадженні не скористалася, строк такого набуття пропущений тричі (9 років), тому відповідно до правонаступництва як такого, та відповідно до обсягу прав нового кредитора, ТОВ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» не може бути правонаступником у якості стягувача стосовно боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновленні строку для пред'явлення до примусового виконання виконавчих листів, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів стосовно заміни стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» в судовому порядку, а тому суд замінює стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника - ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП». Також вказав, що є наявні підстави для поновлення заявнику строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 06.04.2011, з урахуванням ухвали від 16.09.2011 про виправлення описки, скасоване рішення Московського районного суду Харкова від 03.11.1020 у справі № 2-1365/10, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволений частково; та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитними договорами: № 11142788000 від 16.04.2007 в сумі 45141,10 доларів США, що є еквівалентом 357790,74 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитними договорами № 1115966000 від 27.04.2007 станом на 02.06.2010 в сумі, еквівалентній 103958,58 доларів США, що є еквівалентом 823882,14 грн. та 19341,04 грн. пені за вказаним кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у справі: по 850 грн. з кожного судового збору та по 123,34 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 06.04.2011 набрало законної сили.
08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитами, в тому числі за кредитним договором № 11142788000 від 16.04.2007 стосовно боржника ОСОБА_1 , та за кредитним договором № 11159660000 (11159660001) від 25.05.2007 стосовно боржника ОСОБА_1 , що підтверджується додатком до договору.
14.01.2020 між ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено договір № 2127/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступає шляхом продажу ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» належні банку, а новий кредитор - ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуває у повному обсязі на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатках № 1, № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконувати обов'язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами про надання гарантії (гарантіями), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатках № 1, № 3 до цього договору. Новий кредитор - ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуває усі права кредитора за вказаними договорами, у тому числі за кредитними договорами: № 11142788000, № 1115966000 та договорами поруки за цими кредитними договорами, що підтверджується Додатком № 1 до договору.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Порядок заміни сторони виконавчого провадження визначено статтею 442 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно частини першої статті 55 ЦПК України (процесуальне правонаступництво) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Правонаступництвом у виконавчому проваджені є заміна кредитора з переходом до нього права вимоги до боржника, і такий кредитор у силу ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» має право звернутися про заміну сторони виконавчого провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок договору: купівлі-продажу чи міни (частина тертя статті 656 ЦК України; дарування (частина друга статті 718 ЦК України; факторингу (глава 73 ЦК України).
Згідно частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив..
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої сторони. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Аналогічна позиція міститься і у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190), у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
З наведеного слідує, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Крім того, стаття 442 ЦПК України є імперативною нормою, оскільки у ній визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Докази виконання зазначеного рішення до суду не надані.
Згідно з Договором укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», відповідно до умов якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитами, в тому числі за кредитним договором № 11142788000 від 16.04.2007 стосовно боржника ОСОБА_1 , та за кредитним договором № 11159660000 (11159660001) від 25.05.2007 стосовно боржника ОСОБА_1 , що підтверджується додатком до договору.
З Договору вбачається, що новий кредитор отримує право вимоги на раніше отримання первісним кредитором коштів, вказаних в Договорі як ціна відступлення.
На виконання п.4.2 Договору, ПАТ «Укрсиббанк» здійснило передачу документації, яка підтверджує Права вимоги до боржників, - ПАТ «Дельта банк», що підтверджується додатками до договору про відступлення права вимоги.
Отже, на підставі вищевказаних документів ПАТ «Дельта банк» дійсно набув право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «Укрсиббанк» ,за кредитним договором№11142788000 від 16.04.2007.
14 січня 2020 між ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено договір № 2127/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступає шляхом продажу ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» належні банку, а новий кредитор - ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуває у повному обсязі на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатках № 1, № 3 до цього договору. Новий кредитор - ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуває усі права кредитора за вказаними договорами, у тому числі за кредитними договорами: № 11142788000, № 1115966000 та договорами поруки за цими кредитними договорами, що підтверджується Додатком № 1 до договору.
Тому, доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими і спростовуються наявними у справі вищевказаними документами.
Таким чином, стягнута сума заборгованості, може бути отримана правонаступником - ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП».
Оскільки підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальних правовідносинах (ст.ст. 512, 514 ЦК України), заміна сторони правонаступником може на будь-якій стадії провадження по справі, до повного виконання своїх зобов'язань боржником, не зважаючи на строк видачі виконавчих листів, що у розмінні правил Закону України «Про виконавче провадження» має правове значення лише для їх звернення до примусового виконання.
Отже колегія суддів не бере до уваги доводи скарги щодо відсутності виконавчого провадження, оскільки така обставина у даному випадку не має правового значення.
Згідно правової позиції, що висловив Верховний Суд України у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 про те, що заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (у виконавчому листі), оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 вказано, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Згідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд апеляційної інстанції у контексті аналогічних обставин цієї справи щодо правонаступництва кредитора враховує вказані висновки щодо застосування вищевказаних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому, зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
При цьому згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Колегія суддів також звертає увагу на те, що рішення суду, яке було ухвалено на підставі договорів, лише підтверджує передбачене договорами право і тому правонаступництво за цими договорами, не припиняється внаслідок такого рішення.
Що стосується поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - в цій частині доводи скарги є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Суд дійшов до висновку про наявність підстав для поновлення заявнику строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, однак при цьому всупереч ст. 263, 264 ЦПК України свої висновки відповідними доказами не обґрунтував.
Оскільки заявник не надав до суду визначених у ст. 76 ЦПК України належних і допустимих доказів про наявність поважних причин, з яких стягувач на протязі тривалого часу поза межами визначеного ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» трирічного строку не звернув виконавчі документи до примусового виконання, то колегія суддів не вбачає законних підстав для поновлення цього строку. Відповідно до ст. 10, 11 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та принципом пропорційності у цивільному судочинстві. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У даному випадку стягувач внаслідок своєї тривалої бездіяльності, яка не була виправдана поважними причинами, не продемонстрував зацікавленості у виконання рішення суду на свою користь у примусовому порядку, тому боржник відповідно до ст. 433 ЦПК України з урахування принципу правової визначеності вправі розраховувати на те, що у такому випадку суд не має поновлювати процесуальний строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, тому відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене судове рішення про поновлення процесуального строку повністю і в цій частині ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні такого клопотання.
Керуючись ст.259, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2020 року в частині поновлення заявнику строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання - скасувати, та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі № 2-1365/10 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2011 року - відмовити.
В іншій частині ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П.Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна