11 лютого 2021 р. Справа № 520/12023/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, по справі № 520/12023/2020
за позовом ОСОБА_1
до Дергачівського районного відділу Державної міграційної служби
про забезпечення доказів,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівського районного відділу Державної міграційної служби (далі по тексту - відповідач, Дергачівський РВ ДМС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Також, ОСОБА_1 подано до суду клопотання про забезпечення доказів, в якому позивач просить забезпечити докази по даній справі шляхом витребування від відповідача оригіналів заяв на реєстрацію фізичних осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у домоволодінні АДРЕСА_1 та копій правовстановлюючих документів на вказане домоволодіння, копій паспорту та коду ОСОБА_1 , які безпосередньо були підставою для вказаної реєстрації місця проживання вказаних осіб.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначила, що вважає додані відповідачем до відзиву на її позовну заяву докази, а саме копії документів щодо реєстрації в її домоволодінні інших осіб, підробленими, оскільки, як вказує позивач, вона реєструвала у своєму домоволодінні лише свого батька у 2015 році, згоди на реєстрацію інших осіб вона не давала, що підтверджується також тим фактом, що 11.12.2014 вона перебувала в іншому місті, що зможуть підтвердити свідки. З огляду на викладене, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.05.2019 по справі №3д/9901/2/19, приписи ст.ст. 79, 114-115 КАС України, просить суд задовольнити дану заяву та забезпечити докази по даній справі, шляхом витребування оригіналів заяв на реєстрацію вищевказаних осіб для можливості проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі № 520/12023/2020 у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі № 520/12023/2020 та ухвалити рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення доказів.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, крім доводів, викладених в заяві про забезпечення доказів, зазначає, що порушенням судом першої інстанції норм матеріального права полягає в тому, що судом не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме пункту 14, відповідно до якого строк зберігання заяв про реєстрацію місця проживання/перебування та зняття з реєстрації місця проживання осіб та за необхідності відповідних копій документів, які подаються для здійснення реєстрації місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання в паперовій формі, становить три роки. Отже, як вказує позивач, враховуючи, що заяви про реєстрацію фізичних осіб у даній справі датовані 2014 роком, то строк зберігання вказаних оригіналів доказів сплинув, і вони можуть бути знищені у будь-який час, що унеможливить проведення судової експертизи щодо їх справжності.
Також зазначила, що копії письмових доказів, які надійшли до суду від відповідача не було надіслано позивачу в установленому законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмета доказування, з огляду на їх недопустимість. Враховуючи вищевикладене, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.07.2019 по справі №810/719/18, приписи ст.ст. 74, 94 КАС України, вказує, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції передчасно відмовив у задоволенні клопотання про забезпечення доказів, оскільки вищевказаної постановою КМУ № 2017 встановлено трирічний строк зберігання відповідних документів, що з огляду на рік їх винесення (2014) свідчить про можливість втрати останніх.
Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні. Пояснив, що відповідно до положень Типової інструкції з діловодства Головного управління ДМС України в Харківській області та підпорядкованих підрозділів, на підставі якої Дергачівський РВ ГУ ДМС України в Харківській області організовує діловодство, для забезпечення автоматизованого опрацювання задокументованої інформації в Дергачівському РВ складається номенклатура справ, яка призначена, зокрема, для визначення строків зберігання справ і є основою для складення описів справ постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання, а також для обліку справ тимчасового (до 10 років включно) зберігання. В управлінні створена постійно діюча експертна комісія, яка проводить експертизи цінності документів, під час якої здійснюється відбір документів постійного та тривалого зберігання для передачі до архіву, вилучення для знищення документів і справ за минулі роки, строки зберігання яких закінчилися. Вилучення документів для знищення без проведення такої експертизи забороняється.
Вказує, що станом на теперішній час вилучені для знищення як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення документи фонду Дергачівського районного відділу, внесені у відповідний акт про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду для проведення експертизи. Наразі документи з Дергачівського РВ до Головного управління ДМС України в Харківській області для знищення не вилучались, оскільки проводиться попередня експертиза цінності документів, у зв'язку з чим, для правильного вирішення спору, відповідач надає належним чином засвідчені копії документів, що є доказами по справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення доказів, з посиланням на ст.115 КАС України зазначив про відсутність підстав для забезпечення доказів, оскільки позивачем в поданій заяві не зазначено, чому на її думку, засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з вимогами позивача насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Подана ОСОБА_1 заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази про забезпечення яких порушує питання позивач, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України.
Так, зі змісту заяви про забезпечення доказів вбачається, що заявлені ОСОБА_1 вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини, які на її думку вказують на наявність ризику втрати цих документів, полягають у тому, що у позивача є сумнів у достовірності наданих відповідачем до суду копій документів, пов'язаний з тим, що останні не було їй надіслано разом із копією відзиву відповідача на її позовну заяву, а не у тому, що такі документи у майбутньому не вдасться отримати взагалі. Твердження позивача про те, що вказані документи є підробленими ґрунтуються на припущеннях і не можуть слугувати достатньою підставою для забезпечення цих доказів відповідно до наведених положень КАС.
З приводу твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що трирічний строк зберігання оригіналів вказаних документів (заяв про реєстрацію місця проживання/перебування та зняття з реєстрації місця проживання осіб та за необхідності відповідних копій документів, які подаються для здійснення реєстрації місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання в паперовій формі) сплив, і тому вони можуть бути знищені у будь-який час, колегія суддів зазначає, що наведені обставини теж не доводять існування обставин, з якими процесуальний закон пов'язує забезпечення доказів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що надані відповідачем до суду копії документів, оригінали яких просить по суті витребувати позивач, завірені підписом заступника начальника Дергачівського РВ ГУ ДМС у Харківській області та відповідною печаткою, тобто є такими, що завірені належним чином.
Оцінка вказаних доказів на предмет їх належності, допустимості та достовірності буде надаватися судом при вирішенні справи по суті.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність, передбачених ст. 114 КАС України, підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом витребування оригіналів документів у Дергачіввського РВ ГУ ДМС у Харківській області.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі № 520/12023/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій