ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 лютого 2021 року м. Київ № 640/9726/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шевченко Н.М.,
за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування рішень,
за участі учасників справи:
представника позивача - Гринькевича М. Б.,
представника відповідача - Кальковця В. Л., Цісар Г. І.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» (позивач, ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані») до Офісу великих платників податків ДПС (відповідач, ОВПП ДПС), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001610501 від 17.04.2020;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001620501 від 17.04.2020.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що висновки ОВПП ДПС стосовно порушення обов'язку збільшити податкові зобов'язання, викладені через невірне тлумачення норм податкового законодавства.
На думку позивача, у разі знищення основних засобів, слід застосовувати виняток із обов'язку донарахування податкового зобов'язання, який викладено в п. 189.9 ст. 189 ПК України.
Щодо безоплатного надання товарів іншим особам, увага зосереджена на не дослідженні контролюючим органом суті господарської операції та помилковий висновок про те, що згадані товари використані без економічної мети.
З рештою, обов'язок реєструвати ПН/РК в ЄРПН у позивача не виник, оскільки не відбулось збільшення податкових зобов'язань.
У відзиві відповідач, цитуючи акт перевірки, дублює мотиви прийняття оскаржуваних ППР, зазначаючи про те, що ліквідація основних засобів кореспондує з обов'язком самостійно збільшити грошове зобов'язання з ПДВ за звичайними цінами або балансовою вартістю, а надані в безоплатне користування товари не узгоджуються з діловою метою позивача та, відповідно, не створюють права на податковий кредит, який сформовано на суму ПДВ, сплачену при їх розмитненні.
У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі, представники відповідача проти задоволення позову заперечували.
Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» виявлено порушення, відображені в акті перевірки № 37/28-10-14-01-01/26048094 від 24.03.2020 (Акт перевірки), серед яких:
1. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.9 ст. 189, пп. г) п. 198.5 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 6 349 731,00 грн;
2. п. 1201.2 ст. 1201 ПК України, яким передбачено застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % у разі відсутності реєстрації податкових накладних протягом граничного терміну реєстрації.
У подальшому на адресу ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» надійшли податкові повідомлення-рішення:
№ 0001610501 від 17.04.2020, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ на 6 349 731,00 грн;
№ 0001620501 від 17.04.2020, яким застосовано штрафну санкцію за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного терміну реєстрації у розмірі 3 174 865,50 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (ПК України) у редакції, чинній на період їх перебігу.
Зважаючи на те, що оскаржувані ППР стосуються податку на додану вартість та податкового кредиту, акт перевірки, що передував таким повідомленням-рішенням та спірні правовідносини досліджуються в межах сфери регулювання виявлених порушень.
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп. 62.1.3. п. 62.1 ст. 62 ПК України).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 ПК України).
За змістом наведених норм убачається, що акт перевірки містить лише узагальнену інформацію за результатами проведеного заходу контролю, зокрема, факти заниження та завищення податкових зобов'язань платника податків.
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, за результатами виявлених під час перевірки порушень контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення за визначеними формою і змістом, яким самостійно визначає розмір грошових зобов'язань платника податків.
Контролюючий орган перевіркою встановив не нарахування ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.03 2017 по 30.09.2019 в сумі 1 447 844,47 грн при ліквідації основних виробничих засобів за самостійним рішенням платника податку, які мають залишкову вартість, чим порушено вимоги п. 189.9 ст.189 ПК України.
Згідно зі ст. 188 ПК України База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Відповідно до п. 189.9 ст.189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Зі змісту цитованих норм убачається, що база оподаткування визначається зі звичайних цін товарів, або їх балансової вартості, зокрема, за наслідком їх ліквідації. У той же час, норма п. 189.9 ст.189 ПК України передбачає винятки з такого правила, серед яких: (1) ліквідація у зв'язку зі знищенням (2) зруйнування внаслідок обставин непереборної сили, (3) інші випадки зруйнування без згоди платника, (4) викрадення, (5) перетворення, - що підтверджується відповідними документами.
Основною діяльністю позивача є продаж техніки Samsung, що включає оптову, роздрібну торгівлю та проведення маркетингових заходів, зокрема, рекламних.
У період з 01.10.2016 по 30.09.2019 ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» ліквідувало основні засоби за переліком, згідно з додатком 3.1.2.1 до Акту перевірки (том 1 а. с. 88- 123).
За висновком ОВПП ДПС, на балансову вартість ліквідованих основних засобів позивач мав нарахувати та самостійно задекларувати грошове зобов'язання з ПДВ.
Як вже зазначалось, п. 189.9 ст.189 ПК України визначає різні за змістом поняття, зокрема, ліквідацію (просте списання з балансу) та ліквідацію у зв'язку зі знищенням основних засобів.
Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (ПСБО 9), за змістом якого запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
За змістом п. 9 ПСБО 9 первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Національного положення (стандарту) 9;
інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.
Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Національного положення (стандарту) (п. 12 ПСБО 9).
Іншим наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (ПСБО 7).
За змістом п. 4 ПСБО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання.
Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Зі змісту первинних документів позивача убачається, що списані матеріальні активи (телефони, ноутбуки, планшети та їх демонстраційні примірники тощо) були призначені для використання у процесі виробництва та перебували на обліку як маркетингові матеріали, відтак, кваліфікуються як основні засоби.
На дату списання згаданих основних засобів, з урахуванням зносу, вони мали балансову вартість (ліквідаційна вартість), яка відображена в актах на списання основних засобів (том 1 а. с. 135-162).
За висновком контролюючого органу, позивач мав самостійно нарахувати грошове зобов'язання з ПДВ за базою оподаткування, яка визначається як сума ліквідаційної вартості матеріальних активів за переліком.
Стосовно решти суми податкового зобов'язання, нарахованого ППР № 0001610501 від 17.04.2020 (4 901 887,00 грн), перевіркою встановлено порушення вимог пп. г) п. 198.5 ст. 198 ПК України.
За змістом згаданої норми, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (пп. г) п. 198.5 ст. 198 ПК України).
Контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» сформувало податковий кредит на розмір ПДВ, сплаченого під час розмитнення безоплатно отриманої для ведення власної господарської діяльності техніки ТМ «Samsung» від Samsung Electronics CO., LTD.
Копії відповідних митних декларацій надані до матеріалів справи (томи 3, 10- 33).
У подальшому, згадана техніка безоплатно надавалась платникам-резидентам із подальшим списанням з балансу, що за висновком відповідача, свідчить про її використання, не пов'язаною з господарською діяльністю, адже не призводить до отримання прибутку.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Обґрунтовуючи правомірність ненарахування грошового зобов'язання з ПДВ після безоплатної передачі в розпорядження іншим особам товарів, позивач звертає увагу на те, що згадана передача обумовлена маркетинговою метою.
Так, техніка ТМ «Samsung» передавалась у розпорядження роздрібним продавцям техніки (магазини Цитрус, Ельдорадо тощо) та великим споживачам техніки (кінотеатри Multiplex) як демонстраційні зразки на підставі запитів на зразок (Sample request) (томи 4- 7) та з урахуванням відповідного погодження (томи 33- 38).
Слід звернути увагу на політику руху та обліку товарів ТМ «Самсунг» для використання їх в якості зразків продукції (політика), затверджену наказом ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» № 1/12 від 28.12.2014.
Згадана політика викладена в додатку 1 до наказу № 1/12 від 28.12.2014 та передбачає, що передані зразки продукції використовуються не більше 4 місяців та після закінчення терміну використання утилізуються.
Аналізуючи наведене вище, слід надати оцінку висновку ОВПП ДПС, викладеному в акті перевірки:
«Оскільки списання товару, який отримано від нерезидента на безоплатній основі не пов'язана з господарською діяльністю, адже не призводить до отримання прибутку, на підставі п. 198.5 ст. 198 ПК України слід нарахувати податкове зобов'язання в момент безоплатного передання таких товарів» (том 1 а. с. 63).
Іншими словами, за логікою відповідача, з господарською діяльністю пов'язане лише таке використання товарів, яке призводить до отримання прибутку.
Перш за все, наведене тлумачення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України не відповідає буквальному розумінню визначення «господарська діяльність», оскільки логічною моделлю причинно-наслідкового зв'язку в ПК України виступає «діяльність, що спрямована на отримання прибутку», а не «діяльність, що призводить до отримання прибутку».
Наведена розбіжність визначення та його тлумачення в акті перевірки свідчить про неправильне застосування норм податкового законодавства службовими особами ОВПП ДПС, так як «спрямування на отримання прибутку» не вимагає від окремої господарської операції отримання відповідного прибутку, пов'язаного з понесеними витратами, у той час як в контексті акту перевірки, вираз «призводить до отримання прибутку» вживається як прямий наслідковий зв'язок, тобто, вимагає дотримання принципу прибутковості в межах окремої господарської операції.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 у справі № П/81/1512/14 дійшов до висновку про те, що збитковість операцій платника у зв'язку з реалізацією продукції за ціною, нижчою собівартості, не свідчить про відсутність ділової мети, оскільки на ціноутворення впливають багато факторів, які слід оцінювати в сукупності.
При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача
Таким чином, суд дійшов до висновку про помилковість твердження відповідача, викладеного в акті перевірки стосовно відсутності прибутку за наслідками безоплатної передачі товарів, через (1) спотворення норми ПК України та (2) їх неправильного тлумачення.
Варто зазначити, що застосування фіскальними органами логіки прямого причинно-наслідкового зв'язку господарської операції з отриманим прибутком, під час здійснення податкового контролю, призводить до визнання відсутності ділової мети в будь-яких операціях, спрямованих на рекламування (іншим способом збільшення попиту) на продукцію, що реалізовується таким платником.
Щодо суті безоплатної передачі товарів іншим особам, матеріалами справи підтверджується, що такі телефони, планшети, чохли та інша техніка ТМ «Samsung» надавалась для використання на строк не більше 4 місяців з метою встановлення в магазинах роздрібної торгівлі рекламних стендів з продукцією, а також надання її великим споживачам техніки позивача (том 16, а. с. 117- 122).
Таким чином, згадані товари, які, до того ж, марковані як демонстраційні зразки, використані позивачем за призначенням - для демонстрації власного товару, що узгоджується з діловою метою, відтак, операції по безоплатній передачі в тимчасове користування безпосередньо спрямовані та опосередковано призводять до отримання прибутку в подальшому.
Після визначеного терміну зберігання, введені в експлуатацію товари ліквідовуються у відповідності до політики позивача.
Таким чином, для визначення бази оподаткування ПДВ для переданих товарів, слід застосовувати п. 189.9 ст. 189 ПК України після їх фактичного повернення.
Водночас, поза увагою контролюючого органу залишились наступні обставини, що спростовують викладені в Акті перевірки висновки в частині визначення бази оподаткування за балансовою вартістю товарів, що ліквідовується.
Між ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» та ТОВ «Соляріс» укладено договір № 2-2/09 від 10.02.2009, на підставі якого останній зобов'язується утилізувати обладнання позивача за його вимогою (том 2 а. с. 191- 196).
Аналогічний за змістом договір № РД/845/06-0519 укладено між сторонами 06.05.2019 (том 2 а. с. 208- 220).
Також між ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» та ТОВ «Центр управління відходами» укладено договір № SCV/2/21-0218, за змістом якого останньому доручається руйнування та знищення неремонтно-пригодної техніки (том 2 а. с. 174-183).
Наказом ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» № SEUC/FA/2018/06/01-1 від 01.06.2017 створено постійно діючу комісію для здійснення списання та оприбуткування активів підприємства (том. 3 а. с. 1).
Наказами ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» від 01.09.2015 (том 3 а. с. 2- 3) та від 01.04.2019 (том 3 а. с. 4- 5) затверджувалась облікова політика підприємства.
На підставі актів передачі від 12.04.2017, 25.07.2018, 29.08.2018, 18.09.2018, 20.09.2018, 08.10.2018, 26.07.2019, 06.08.2019, 27.09.2019 з ТОВ «Соляріс» та актів від 03.05.2018, 24.05.2018, 05.06.2018, 31.07.2018, 25.10.2018, 31.01.2019, 26.06.2019 з ТОВ «Центр управління відходами» основні засоби ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» передавались для знищення.
Додатково до політики руху та обліку товарів ТМ «Самсунг», позивачем затверджені правила попереднього знищення списаної техніки, метою якого є приведення техніки та її основних частин в такий стан, при якому її подальше використання за призначенням є неможливим, а відновлення економічно невигідним.
Таким чином, позивач, за визначеною методикою та із залученням спеціалізованих суб'єктів господарювання, знищив основні засоби, використані з метою надання маркетингових послуг та заради власних потреб.
Повертаючись до змісту п. 189.9 ст. 189 ПК України, поняття ліквідації основних засобів передбачає нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на балансову або звичайну вартість, оскільки такі мають цінність (ліквідаційну вартість), істотно відрізняється від ліквідації у зв'язку зі знищенням, за наслідком якого цінність основного засобу втрачається, а подальше його використання за призначенням не убачається за можливе.
Таким чином, знищені основні засоби віднесені ПК України до виключення із загального правила про обов'язок визначити базу оподаткування та збільшити грошове зобов'язання на суму ПДВ, відтак, при ліквідації шляхом знищення, такий обов'язок не виникає, податкове зобов'язання не збільшується.
В акті перевірки зазначено, що згадані в переліку товари неможливо віднести до знищених, оскільки платником податку не зазначені відповідні підстави.
Наведене сприймається судом критично, оскільки п. 189.9. ст. 189 ПК України не вимагає від платника податків доводити таку необхідність.
Резюмуючи наведене, ППР № 0001610501 від 17.04.2020 слід визнати протиправним та скасувати, оскільки передумови його прийняття, викладені в акті перевірки, сформовані відповідачем не у спосіб, передбачений чинним податковим законодавством, без урахування істотних обставин щодо суті господарських операцій та способу ліквідації основних засобів.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
Отже, на дату виникнення податкових зобов'язань, платник податків зобов'язаний скласти ПН/РК та зареєструвати у встановлені строки в ЄРПН.
Відповідно до п. 1201.1 ст. 1201 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Керуючись наведеними нормами, ОВПП ДПС нарахувало штраф за порушення позивачем строку реєстрації ПН/РК на суму ПДВ, визначену в ППР № 0001610501 від 17.04.2020.
Оскільки, як встановлено судом, обов'язок самостійно визначити податкове зобов'язання з ПДВ, відображений в ППР № 0001610501 від 17.04.2020, у позивача не виник, відсутній був і обов'язок здійснити відповідні маніпуляції з податковим кредитом на виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України, натомість, регламентовані строки реєстрації ПН/РК в ЄРПН не порушені, а застосування 50 % штрафних санкцій відповідно до п. 1201.1 ст. 1201 ПК України - безпідставно.
Таким чином, оскільки підстави для винесення ППР № 0001620501 від 17.04.2020 є наслідком виявлених порушень щодо визначення грошового зобов'язання з ПДВ, за результатами їх спростування, таке повідомлення-рішення не має обґрунтованих підстав прийняття, натомість, підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
За встановлених судом обставин, позивачем правомірно не збільшено податкове зобов'язання на суму 6 349 731,00 грн, як наслідок, відсутні підстави для надсилання ППР № 0001610501 від 17.04.2020 та застосування штрафних санкцій, зміст та розмір яких викладений в ППР № 0001620501 від 17.04.2020. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Пунктом 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою передбачено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом позовних вимог, ціна позову становить 9 524 596,50 грн, натомість, належний розмір судового збору на дату подання позову становив 21 020,00 грн (10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з платіжним дорученням № 1708 від 24.04.2020 позивачем сплачено 27326,00 грн, з яких 21 020,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а 6306,00 грн - надміру сплачені та підлягають поверненню у встановленому чинними нормативно-правовими актами порядку.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001610501 від 17.04.2020.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001620501 від 17.04.2020.
4. Стягнути витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» у розмірі 21020,00 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» (вул. Льва Толстого, 57, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 36048094).
Відповідач: Офіс великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ: 43141491).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко
Повний текст рішення складено 10.02.2021.