29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" лютого 2021 р. Справа № 924/1131/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Мізик М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" с. Крупець, Славутського району Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" смт. Теофіполь Теофіпольський район Хмельницька область
про стягнення 259 354,98 грн.
за участю представників сторін :
від позивача: Стеценко А.І. - за довіреністю
від відповідача: не з'явився
встановив: до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець, Славутського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", смт. Теофіполь Теофіпольського району Хмельницької області про стягнення 259 354,98 грн., з яких 221 488,59 грн. заборгованості, 15 496,04 грн. 3% річних, 22 370,35 грн. інфляційних нарахувань.
Повноважний представник позивача в засіданні суду підтримав вимоги викладені у позові та наполягав на його задоволенні.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, проте 14.12.2020р. подана заява (вх.№05-22/11175/20 від 14.12.2020р.) про відкладення розгляду справи після 12.01.2021р. у зв'язку з зайнятістю в іншому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Незважаючи на те, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (ухвали у справі неодноразово було надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), відзив щодо позову не подав, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направив, відповідно до ч. 9 ст. 165, ст.202 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
У квітні 2017 року ТОВ «Суффле Агро Україна» стало об'єктом шахрайського злочину. Позивач протягом досить тривалого часу до 24 квітня 2017 року перебував у переговорному процесі із представниками ТОВ «Україна 2001» щодо купівлі 10 000 кукурудзи на загальну вартість 43,5 млн. грн.
Як виявилося пізніше, група «професійних» та підготовлених невстановлених осіб (шахраїв), які були обізнані про договірні переговори, також паралельно брали участь у переговорах та у спілкуванні із Позивачем видавали себе за представників Відповідача і навпаки - у спілкуванні із Відповідачем видавали себе за представників Позивача.
До моменту оплати 43,5 млн. грн. представники Позивача були впевнені, що спілкуються із реальними представниками Відповідача: таким чином пересилалася вся переддоговірна інформація, підписано договір (лише у скан-копіях), виставлено рахунки на оплату та складські квитанції нібито на переоформлення на елеваторі 10000 т кукурудзи. Однак, після підписання договору електронною поштою САУ отримало листа нібито від Відповідача про зміну банківських реквізитів (на АТ "БМ БАНК") і, не підозрюючи шахрайства, сплатило 21 квітня 2017 року 43,5 млн. грн. за вказаними реквізитами на підставі рахунків № 80 та № 81 від 20 квітня 2017 року.
Лише 24 квітня 2017 року, під час чергової розмови представників Позивача та Відповідача було виявлено той факт, що Відповідач ніколи не відкривав банківських рахунків в АТ "БМ БАНК", що, очевидно, кошти на належні банківські рахунки не надходили, а про існування рахунку в АТ "БМ БАНК" ні керівник Відповідача, ані жоден із його представників, не мали уявлення. Того ж дня Позивач терміново повідомив АТ "БМ БАНК" про факт шахрайства.
25 квітня 2017 року представники Позивача та керівник Відповідача зустрілися із представниками АТ "БМ БАНК". Протягом зустрічі:
- Керівник Відповідача ОСОБА_1 запевнив банк, що ніколи нікому не видавав довіреностей, не вповноважував іншим чином на відкриття рахунку в АТ "БМ БАНК", а також не вчиняв самостійно жодних дій щодо відкриття рахунку.
- ОСОБА_1 , з метою уникнення збитків та збереження залишку коштів для повернення ТОВ «Суффле Агро Україна», зупинив роботу клієнт-банку та переоформив рахунок, пройшовши повторну ідентифікацію.
- ОСОБА_1 подав заяву на Управління фінансового моніторингу та комплаєнс-контролю АТ "БМ БАНК" та Державну службу фінансового моніторингу України щодо зупинення фінансових операцій, завчасно підготовлену Позивачем.
Як виявилося на підставі отриманих документів, 24 квітня 2017 року 16 076 039,32 грн. (із 43,5 млн. грн.) були перераховані невстановленими особами із банківського рахунку ТОВ «Україна 2001», п/р № НОМЕР_1 в АТ "БМ БАНК", МФО 380913, на адресу інших п'яти компаній/спд в 4 різних банках, зокрема:
• ТОВ «ВКФ Вторметсервіс» - 8 500 000,00 грн.
• ТОВ «Сонар Комапані» -1 583 224,10 грн.
• ТОВ «Трейд Ассіст» - 3 999 825,36 грн.
• ТОВ «Іфпостач» - 300 000,00 грн.
• ФОП Нужненко І.М. -1 692 989,86 грн.
У зв'язку із чим Позивачем були вжиті заходи щодо подання чотирьох аналогічних заяв щодо зупинення фінансових операцій до Державної служби фінансового моніторингу України та 4 банків, в яких були відкриті рахунки компаніями/спд, на які були перераховані вказані 16 076 039,32 грн., зокрема: ОТП Банк, ПУМБ, Банк Кредит-Дніпро, Полтава-Банк.
Оскільки, вказане шахрайство стосувалося як Позивача, так і Відповідача, в подальшому представниками кожної з компаній було вчинено ряд дій, спрямованих на повернення даних коштів: звернення до банківських установ, ініціювання кримінальних проваджень, судові позови до осіб, які були кінцевими отримувачами коштів.
Внаслідок того, що Відповідач заявив про готовність надання будь-якої необхідної допомоги у поверненні коштів та з огляду на те, що грошові кошти від третіх осіб повертались на рахунок Відповідача, сторони уклали Угоду № 1 про повернення грошових коштів від 31.05,2017р.
Відповідно до п. 1.2. угоди, ТОВ «Україна 2001» здійснює усі необхідні та залежні від себе дії з метою повернення/стягнення перерахованих із рахунку № НОМЕР_1 в АТ «БМ БАНК» на користь третіх осіб (ТОВ «ВКФ «Вторметсервіс», ТОВ «Сонар-Компані», ТОВ «Трейд Ассіст», ФОП Нужненко Ірина Миколаївна та ТОВ «ІФПОСТАЧ») грошових коштів та повернення таких коштів на поточний рахунок ТОВ «Суффле Агро Україна».
Згідно з п. 1.3. Угоди, у випадку повернення коштів від вказаних в п. 1.2. даної угоди третіх осіб на користь ТОВ «Україна 2001», то такі грошові кошти ТОВ «Україна 2001» зобов'язується повернути на поточний рахунок ТОВ «Суффле Агро Україна» протягом двох банківських днів з моменту зарахування таких коштів на рахунок ТОВ «Україна 2001».
Відповідно до п. 2.4. Угоди, Угода діє з моменту укладення та до повного виконання взятих на себе Сторонами зобов'язань.
В подальшому Відповідач повернув на рахунки Позивача 27 423 960,68 грн. - кошти, які залишалися на рахунку в АТ «БМ БАНК»; 2 473 863,16 грн. - отримані від повернення на рахунок відповідача коштів від ТОВ «Трейд Ассіст»; 1 583 224,10 грн. - отримані від повернення на рахунок відповідача коштів від ТОВ «Сонар-Компані»; 285 000,00 грн. - отримані від повернення на рахунок відповідача коштів від ТОВ «ІФПОСТАЧ».
Крім того, за результатами виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/7520/17 від 20.10.2017 на рахунок Відповідача приватним виконавцем Куземченком А.С. було перераховано кошти, стягнуті з боржника ОСОБА_2 в сумі 1 523 695,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 327 від 11.06.2018 року на суму 1 523 644,20 грн. та № 328 від 11.06.2018 року на суму 51,00 грн.
Однак, відповідач в порушення умов угоди не повернув вказані кошти протягом двох банківських днів з моменту їх зарахування на його рахунок. Лише 31 серпня 2018 року Відповідач частково перерахував на рахунок Позивача зазначені кошти, а саме: в розмірі 1 302 206,61 грн.
Розрахунок боргу (1 523 644,20 + 51,00-1 302 206,61) - 221 488,59 грн.
Таким чином, неповерненими залишаються кошти, в сумі 221 488,59 грн., які було перераховано приватним виконавцем Куземченком А.С. на рахунок Відповідача внаслідок здійснення стягнення з ОСОБА_2 в ході виконавчого провадження. При цьому, Відповідач не лише не виконав вимог Угоди в частині своєчасного повернення коштів Позивачу, а й не виконав обов'язків, взятих на себе в п. 1.2. Угоди.
За більше як 3 роки існування укладеної між сторонами Угоди, всю роботу з повернення коштів, що було організовано, було здійснено силами та за рахунок Позивача. Відповідач не надав жодного звіту про виконану роботу, направлену на повернення/стягнення коштів, перерахованих із рахунку № НОМЕР_1 в АТ «БМ БАНК» на користь третіх осіб, та прийняв пасивну позицію.
29 вересня 2020 року позивачем направлено відповідачу претензію на суму 221 488,59 грн. № 1/п, в якій вимагав протягом 7 (семи) днів з моменту отримання претензії повернути 221 488 (двісті двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) грн 59 коп. помилково перерахованих коштів, надати звіт про дії, вчиненні на виконання п. 1.2. Угоди та надати повну виписку по руху коштів на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «БМ БАНК» за період з моменту відкриття та по сьогодні.
09 жовтня 2020 року, відповідач надіслав позивачу відповідь, в якій підтвердив, що згідно Угоди № 1 про повернення коштів від 31.05.2017 року існує заборгованість на користь позивача на суму 221 488,59 грн., при цьому, зазначив, що ПрАт «Славутський солодовий завод» має заборгованість перед Відповідачем, та запропонував здійснити переведення боргу та зарахування зустрічних однорідних вимог.
Звернувшись до ПрАТ «Славутський солодовий завод» позивач дізнався, що ПрАТ «Славутський солодовий завод» взагалі не визнає наявності такого боргу. Таким чином, відповідач у відповідь на претензію Позивача лише запропонував укласти тристоронній договір про переведення невизнаної заборгованості, однак не надав жодної інформації, яку вимагав надати позивач у своїй претензії.
Таким чином, станом на дату подання позову, у розпорядженні відповідача залишаються кошти позивача, які відповідач мав перерахувати на рахунок позивача ще 13.06.2018 р.
Враховуючи, що грошові кошти в сумі 221488,59 грн. отримані відповідачем від приватного виконавця 11.06.2018р., останній зобов'язаний був у відповідності до п. 1.1 угоди про повернення грошових коштів від 31.05.2017р. протягом двох банківських днів з моменту проведення фінансових операцій за рахунком (включно із днем поновлення).
Проте, відповідач своїх зобов'язань по перерахуванню коштів не виконав, утворивши заборгованість в сумі 221488,59 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не перерахував кошти у відповідності до угоди №1 від 31.05.2017р. про повернення коштів, позивач просить стягнути з останнього 259 354,98 грн., з яких 221 488,59 грн. заборгованості, 15 496,04 грн. 3% річних, 22 370,35 грн. інфляційних нарахувань.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено угоду №1 від 31.05.2017 р., відповідно до якого позивач зобов'язався повернути грошові кошти у розмірі 27423960,68 грн. протягом двох банківських днів з моменту проведення фінансових операцій за рахунком (включно із днем поновлення).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов угоди №1 від 31.05.2017р. про поверенння грошових коштів відповідачем не перераховано кошти в сумі 221488,59 грн.
Листом від 09.10.2020р. №0910/1 відповідачем підтверджено факт заборгованості згідно угоди №1 про повернення коштів від 31.05.2017р. на суму 221488,59 грн.
З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 221488,59 грн. боргу заявлені правомірно та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 15496,04 грн. 3% річних та 22370,35 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, суд вважає, що зазначені нарахування здійснені правильно та є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Славутського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" смт. Теофіполь Теофіпольський район Хмельницька область про стягнення 259 354,98 грн. задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" 30600, Хмельницька область, Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул.Небесної Сотні (Леніна), 37В (код 35080933) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", 30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43 (код 34863309) 221488,59 грн. (двісті двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 59 коп.) боргу, 15496,04 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 04 коп.) 3% річних, 22370,35 грн. (двадцять дві тисячі триста сімдесят гривень 35 коп.) інфляційних нарахувань, 3890,33 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто гривень 33 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 11.02.2020 р.
Суддя І.В. Грамчук
Віддруков. 4 прим.:
1 - до справи;
2, 3 - позивачу (30068, Хмельницька обл., Славутський район, с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, 43); представнику позивача Стельмаху Ю.М.:
01001, м. Київ, Музейний провулок, 4, поверх 4)
4 - відповідачу - (30600, Хмельницька обл., Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул.Небесної Сотні (Леніна),37В)
адресатам реком. з повідомл. про вруч.