08.02.2021 Справа № 914/1952/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя», Львівська область, Золочівський район, с. Сасів
про стягнення 91 803, 50 грн.
Суддя Н. В. Мороз
При секретарі О. І. Кравець
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мисливське господарство “Надбужжя” про стягнення 91 803, 50 грн.
Ухвалою суду від 10.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.09.2020.
Ухвалою від 03.09.2020 суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду від 15.09.2020, 20.10.2020.
10.11.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2020.
У зв'язку з перебуванням судді Н.В. Мороз на самоізоляції, розгляд справи призначений на 24.11.2020 не відбувся.
08.12.2020 та 17.12.2020 розгляд справи по суті відкладався ухвалами суду.
В судовому засіданні 05.01.2021 представником відповідача заявлено відвід судді, у зв'язку з чим було оголошено перерву до 21.01.2021 для надання можливості викласти заяву про відвід судді письмово.
На адресу суду 18.01.2021 від представника відповідача надійшла заява про витребування у позивача ТзОВ «Львівгаз збут» оригінала документа, який підтверджує обсяги споживання природного газу у липні та серпні 2019 року ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя», а також, який засвідчує розмір заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 89191,58 грн та заява від 14.01.2021 про відвід судді.
Ухвалою суду від 19.01.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Мисливське господарство “Надбужжя” від 14.01.2021 про відвід судді Н.В. Мороз у справі 914/1952/20.
Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2021 зазначив, що оригінал електронного доказу, а саме скріншот з інформаційної платформи, який підтверджує обсяги споживання відповідачем природного газу у липні та серпні 2019 року наявний у позивача та буде представлений для огляду суду в наступному судовому засіданні. Ухвалою суду від 21.01.2021 витребувано у позивача оригінали документів для огляду та відкладено розгляд справи по суті на 02.02.2021.
В судове засідання 02.02.2021 представник позивача з'явився, однак оригінал електронного доказу суду не надав. Протокольною ухвалою від 02.02.2021 суд зобов'язав позивача надати оригінал електронного доказу та оголосив перерву в судовому засіданні до 08.02.2021.
Представник позивача в судове засідання 08.02.2021 не з'явився, витребувані оригінали документів, зокрема оригінал електронного доказу- скріншот з інформаційної платформи, який підтверджує обсяги споживання відповідачем природного газу у липні та серпні 2019 року не надав.
Відповідач явку представника в судове засідання 08.02.2021 не забезпечив.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
В силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу (ч. 6 ст. 91 ГПК України).
Приписами ст. 96 ГПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Однак, позивачем на виконання вимог ухвали від 21.01.2021 та протокольної ухвали від 02.02.2021, оригінали документів, зокрема, оригінал електронного доказу - скріншоту з інформаційної платформи, який підтверджує обсяги споживання відповідачем природного газу у липні та серпні 2019 року, представлено не було.
Необхідність подання оригіналу вищевказаного документу, копію якого долучено до позовної заяви, зумовлена наступним. Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (суб'єктів господарювання) №11410UQBH3ВР016 від 04.01.2016. Враховуючи той факт, що акти приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу за липень та серпень 2019 року відповідачем підписано не було, позивачем на підтвердження обсягів споживання відповідачем природного газу у липні та серпні 2019 року долучено копію скріншоту з інформаційної платформи щодо остаточної алокації (остаточного відбору природного газу) по споживачу ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя», наданого АТ «Укртрансгаз» на адвокатський запит представника позивача. Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву ствердив про відсутність доказів на підтвердження факту поставки відповідачу природного газу, стягнення заборгованості за який є предметом даної справи, а в судових засіданнях наголошував на нерозбірливість та нечитабельність наданого позивачем скрінштоту. Таким чином, без огляду оригіналу електронного доказу- скріншоту з інформаційної платформи щодо остаточної алокації (остаточного відбору природного газу), який підтверджує факт постачання природного газу, суд не має можливості дослідити підставність позовних вимог, встановити дійсні правовідносини, що перешкоджає суду вирішити спір по суті.
Позивачем не наведено поважності неподання витребуваних судом матеріалів.
Згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки, вищезазначений доказ є необхідним для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та вирішення спору по суті, розгляд справи без цього доказу є неможливим.
За таких обставин, з огляду на неподання позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, позов слід залишити без розгляду.
Частиною 2 ст. 226 ГПК України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, з огляду на неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, судовий збір поверненню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 185, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мисливське господарство “Надбужжя” про стягнення 91 803, 50 грн залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз