79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" лютого 2021 р. Справа №909/428/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді О.В. Зварич
суддів О.П. Дубник
О.І. Матущак,
розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №825/9/09-97-09 від 17.11.2020 року (вх. № 01-05/3413/20 від 24.11.2020 року)
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 року (суддя Т.В. Стефанів; повний текст рішення складено 27.10.2020 року)
у справі № 909/428/20
за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області
про стягнення коштів в сумі 45902,27 грн.,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
25.05.2020 року Івано-Франківський обласний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про стягнення коштів в сумі 45902,27 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в Тисменицькій районній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, як безробітний, отримав допомогу по безробіттю в сумі 45902,27 грн. за період з 30.04.2019 по 23.12.2019. На підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 року у справі № 857/6718/19 та наказу Державної фіскальної служби № 2113-о від 24.12.2019 «Про виконання рішення суду» - ОСОБА_1 поновлено на посаді. Отже, допомога по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_1 в сумі 45902,27 грн. підлягає поверненню.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 року у справі №909/428/20 (суддя Т.Ф. Стефанів) задоволено позов. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 45902,27 грн. боргу та 2102,00 грн. - судового збору (а.с. 100-106).
Суд першої інстанції встановив, що внаслідок звільнення відповідачем з посади капітана податкової міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі), Тисменицька районна філія Івано-Франківського обласного центру зайнятості відповідними наказами надала цій особі статус безробітного та виплатила допомогу по безробіттю за період з 30.04.2019 по 23.12.2019 на загальну суму 45902,27 грн. Згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 року у справі № 857/6718/19 визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 12 лютого 2019 року № 33-ос та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12 лютого 2019 року. Суд вказав, що призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 здійснювалося ГУ ДФС в Івано-Франківській області, яка по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому на неї покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права; при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; судом не надано оцінку доказам у справі та не досліджено докази, надані відповідачем, а перевагу надано доказам, поданим позивачем. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 року у справі № 300/233/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.02.2019 по 15.01.2020 в сумі 55066,45 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів відповідно до норм п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за 1 місяць в розмірі 9139,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020 року у справі № 300/233/20 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 року та стягнуто з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 102667,05 грн. (без врахування обов'язкових платежів). На думку скаржника, в цю суму входить вартість соціальних послуг безробітному - 45902,27 грн., що були виплачені за період з 30 квітня 2019 року по 23 грудня 2019 року. Скаржник стверджує, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку та допомоги по безробіттю, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Посилається на те, що аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справі №686/20491/18. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 року у справі № 909/428/20 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, рішення суду першої інстанції законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з всебічним і повним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, зазначає, що стягнення грошових коштів з роботодавця на користь особи за вимушений прогул, спричинений незаконним звільненням, та стягнення з нього на користь органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виплаченого забезпечення в порядку Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виникає з різних підстав, та не є одним і тим же видом юридичної відповідальності. Позивач зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 857/6718/19 визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 , який став підставою для втрати ним заробітної плати. Це призвело до надання йому статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю. Тому кошти в сумі 45902,27 грн., на його переконання, слід стягувати саме з відповідача (скаржника). Позивач наголошує, що положеннями ст. ст 34, 35 вищезазначеного Закону, передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та кореспондуючий йому обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2020 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/428/20 визначено суддю О.В. Зварич суддів: О.П. Дубник, О.І. Матущак.
Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 року (головуючий-суддя О.В. Зварич судді: О.П. Дубник, О.І. Матущак) відкрито апеляційне провадження у справі № 909/428/20 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надіслання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 року на їх електронні адреси.
На час винесення даної постанови від сторін не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на судове рішення у справі №909/428/20, яке є предметом оскарження.
Обставини справи
Із наявних у судовій справі копій документів вбачається, що на підставі наказу Державної фіскальної служби України № 33-ос від 12 лютого 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі), пункту 64 Положення: капітана податкової міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області. Доручено Головному управлінню забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом та здійснити розрахунок вислуги років та виплат, передбачених чинним законодавством України (а.с. 9).
02.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Тисменицької районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 17).
05.04.2019 року припинено реєстрацію ОСОБА_1 , як безробітного у зв'язку з поданням ним заяви про відмову від послуг служби зайнятості (а.с. 18).
23.04.2019 року ОСОБА_1 з метою пошуку роботи повторно звернувся до Тисменицької районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості із заявами про надання (поновлення) статусу безробітного та призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю (а.с. 21,22).
Згідно Витягу із наказів Тисменицької районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 ПК № НОМЕР_1 , 23.04.2019 року ОСОБА_1 надано (поновлено) статус безробітного (наказ від 19.09.2019 № НТ190919) відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» та з 30.04.2019 року призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 23-26).
Згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 року у справі № 857/6718/19 визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 12 лютого 2019 року № 33-ос та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12 лютого 2019 року (а.с. 10-15).
З 24.12.2019 року ОСОБА_1 припинено реєстрацію, як безробітного (у зв'язку з виданням відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили) та припинено виплату допомоги по безробіттю (а.с. 23-26).
Наказом Державної фіскальної служби України від 24.12.2019 року № 2113-о «Про виконання рішення суду» на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 року у справі № 857/6718/19 скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 12.02.2019 № 33-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді, з 12 лютого 2019 року (а.с. 16).
Під час перебування на обліку в Тисменицькій районній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 , як безробітний отримав допомогу по безробіттю в сумі 45902,27 грн., за період з 30.04.2019 по 23.12.2019, що підтверджується розрахунком № 38 від 04.02.2020 року, складеним Івано-Франківським обласним центром зайнятості щодо ОСОБА_1 (а.с. 30).
На підставі наказу № 76 від 19.02.2020 року Івано-Франківським обласним центром зайнятості вирішено вжити заходів щодо повернення Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області на рахунок Івано-Франківського обласного центру зайнятості коштів в сумі 45902,27 грн., за період з 30.04.2019 по 23.12.2019, які були виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 під час перебування його на обліку в Тисменицькій районній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості. При цьому, взято до уваги постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 857/6718/19 та наказ ДФС України від 24.12.2019 № 2113-о, згідно яких з 12.02.2019 ОСОБА_1 поновлено на роботі (а.с. 27).
19.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 578-13/28-20 про повернення коштів в сумі 45902,27 грн., виплачених ОСОБА_1 , як допомогу по безробіттю за період з 30.04.2019 по 23.12.2019 (а.с. 28-29). Відповідач відповіді на лист не надав, кошти не повернув.
Судом також встановлено, що згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 у справі № 300/233/20, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 89109785, за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані дні відпусток у період його незаконного звільнення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення та допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 рік позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.02.2019 року по 15.01.2020 року в сумі 55066,45 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів відповідно до норм п. 168.5 ст.168 Податкового кодексу України. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь позивача грошового забезпечення за один місяць в розмірі 9139,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020 року у справі № 300/233/20 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 102667,05 грн. (без врахування обов'язкових платежів). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 87-92).
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").
Згідно з положеннями частини 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 8 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
У відповідності з абзацом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом (ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 31 вищезазначеного Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 до 12.02.2019 року працював на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області та отримував заробітну плату саме в цій установі.
Тисменицькою районною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості в період з 30.04.2019 по 23.12.2019 було виплачено ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 45902,27 грн.
Як зазначалось вище, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 року у справі № 857/6718/18 поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12 лютого 2019 року.
Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
За приписами ч. 4 ст. 35 названого Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Прийнятою Восьмим апеляційним адміністративним судом постановою від 11.09.2019 року у справі № 857/6718/18 поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ГУ ДФС у Івано-Франківській області, тобто визнано незаконним звільнення, яке було підставою для втрати останнім заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" закріплено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд встановив, що призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 здійснювалося ГУ ДФС в Івано-Франківській області, яка по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому на неї покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Івано-Франківський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків та зловживання ними.
Враховуючи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, було поновлено на посаді ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Суд апеляційної інстанції відхиляє заперечення скаржника про неприпустимість одночасного стягнення з нього суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми виплаченої допомоги по безробіттю, оскільки на його переконання це є подвійною відповідальністю за одне і те саме порушення, враховуючи таке.
Вартість соціальної допомоги по безробіттю, стягнення якої є предметом даного позову, виплачена Івано-Франківським обласним центром зайнятості - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ОСОБА_1 , підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку, встановленому ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, здійснені (чи мають бути здійснені) ГУ ДФС в Івано-Франківській області Балану Р. М. на підставі рішення суду в порядку ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед громадянином ОСОБА_1 є різними, що не суперечить приписам ст. 61 Конституції України. Стягнення на користь особи заробітної плати за час вимушеного прогулу жодним чином не впливає на виплату допомоги по безробіттю.
На думку колегії суддів, покликання позивача на правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі № 686/20491/18, є помилковими, оскільки правовідносини у справі № 909/428/20 не є подібними до правовідносин у цивільній справі №686/20491/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суми згідно листком тимчасової непрацездатності.
Отже, враховуючи те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 857/6718/19 визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 , який став підставою для втрати ним заробітної плати, що в подальшому призвело до надання йому статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, кошти в сумі 45902,27 грн. слід стягувати саме з відповідача (скаржника). Положеннями ст. ст. 34, 35 вищезазначеного Закону, передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та кореспондуючий йому обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 року у справі №909/428/20.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 року у справі №909/428/20 необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №825/9/09-97-09 від 17.11.2020 року (вх. № 01-05/3413/20 від 24.11.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 року у справі № 909/428/20 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя О.П. Дубник
Суддя О.І. Матущак