Справа № 548/1940/18 Номер провадження 22-ц/814/299/21Головуючий у 1-й інстанції Коновод О.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
10 лютого 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М.,
секретар Зеленська О.І.,
за участю представника Хорольської міської ради Бибика В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року, постановлене суддею Коновод О.В. (повний текст складено 20 листопада 2020 року),
у справі за позовом Хорольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованої споруди,
16.10.2018 Хорольська міська рада звернулася в суд із указаним позовом, у якому просила зобов'язати ОСОБА_1 за свій рахунок провести демонтаж самочинно збудованої некапітальної металевої споруди, яка має ознаки некапітальної споруди гаража розміром 6,30 х 4,05 метрів, розміщеної на ґрунті без замощення основи на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , за відсутності дозвільних документів Хорольської міської ради, як власника прибудинкової території ділянки будинку за вказаною адресою, здійснив самочинне будівництво некапітальної металевої споруди за ознаками некапітальної споруди гаража. Листом Хорольської міської ради від 26.07.2018 №1074/03-03 ОСОБА_1 запропоновано вирішити питання демонтажу вказаного самочинного будівництва в добровільному порядку, а рішенням виконавчого комітету міської ради «Про розгляд клопотання членів правління кооперативу «Берізка» від 21.08.2018 №184 (зі змінами, внесеними рішенням від 18.09.2018 №203) зобов'язано його демонтувати у строк до 28.09.2018.
Відповідачем рішення виконавчого комітету від 21.08.2018 №184 (зі змінами) залишається не виконаним, про що складено акт комісії міської ради від 01.10.2018. Тому на підставі ст.ст.376, 391 ЦК України позивач просить захистити порушене право у судовому порядку.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 11.11.2020 у задоволенні позову Хорольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованої споруди - відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено існування відповідного речового права за Хорольською міською радою на земельну ділянку, на якій розташовано спірну некапітальну металеву споруду гаража, що унеможливлює визначення правомочності позивача забороняти побудову тимчасових споруд, які не є нерухомістю на даній земельній ділянці та встановлення обмеження щодо використання земельної ділянки, в тому числі і побудови на ній тимчасових споруд.
Із рішенням районного суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зазначає, що міською радою, в межах повноважень, визначених ст.30, ч.6 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнято рішення, яким зобов'язано відповідача демонтувати самочинне будівництво тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності Хорольської міської ради, яка відноситься до прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку.
Належність такої ділянки до земель комунальної власності Хорольської міської ради підтверджується наявним у справі витягом із рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради народних депутатів Полтавської області від 19.08.1980, відповідно до якого виконавчий комітет міської ради вирішив відвести Полтавському обласному управлінню капітального будівництва земельну ділянку площею 0,30 га, для проектування і будівництва 60-квартирного житлового кооперативного будинку «Берізка» за рахунок земель міського фонду по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,60 га за тією ж адресою, виділену Хорольському ПМК-170, механічному заводу і Полтавському управлінню капітального будівництва вважати земельною ділянкою загального користування.
Додатково, в обґрунтування належності земельної ділянки до комунальної власності, позивач посилається на витяг із робочого проекту прив'язки «60 кв.дом ЖСК «Березка» по ул.К.Маркса,74а в г.Хорол» «Основные комплекты рабочих чертежей застройки территории ГП, ТС, НВК, НГ, ЭС, ЭН» «Ведомость обьемов земляных работ» 1983 року, виготовлений Полтавським філіалом державного проектного інституту «Укрмістбудпроект», що є додатком до апеляційної скарги.
Вважає, що відповідачем не доведено наявність у нього відповідного речового права на земельну ділянку в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яке б дозволяло йому зводити на такій земельній ділянці тимчасові споруди, у тому числі гараж, а районним судом безпідставно не залучено до участі у розгляді цієї справи в якості третіх осіб співвласників багатоквартирного будинку та кооперативу «Берізка».
Вважає правильним заочне рішення Хорольського районного суду від 24.02.2020, яким задоволено позов Хорольської міської ради, а його скасування - безпідставним та таким, що не відповідає вимогам ч.1 ст.288 ЦПК України.
Посилаючись на наявні у справі фотоматеріали, доводить, що самочинно встановлена відповідачем споруда знаходиться безпосередньо на території дитячого майданчика, який розташований на спірній ділянці, чим створює незручності та небезпеку під час відпочинку дітей, а також порушує вимоги ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо відстані в 12 метрів від житлових будинків та споруд.
Вважає безпідставним посилання районного суду в оскаржуваному рішенні на задоволення ОСОБА_1 своїх потреб, як жителя будинку по АДРЕСА_1 , оскільки чинним законодавством України не передбачено можливості передачі у власність/користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований такий будинок, або її частини.
26.01.2021 апеляційним судом отримано відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Посилаючись на наявний у справі висновок експерта №46-19 судової будівельно-технічної експертизи доводить, що спірний гараж не є об'єктом будівництва, а тому на нього не поширюються вимоги ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Зазначає, що згідно ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будівництво такого гаража не потребує прийняття його в експлуатацію та здійснення державної реєстрації речових прав на нього. При цьому, побудова відповідачем тимчасової споруди для задоволення побутових потреб жодним чином не порушує прав та законних інтересів позивача.
Заперечує проти приєднання до матеріалів справи нового доказу, а саме, витягу із робочого проекту, та його дослідження апеляційним судом.
Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про незалучення до участі у справі третіх осіб, оскільки відповідні клопотання позивачем суду не заявлялися.
Указує на відсутність приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, державних стандартів із зазначенням строку для добровільного виконання припису, а також протоколів про адміністративне правопорушення за ст.150 КУпАП.
09.02.2021 на електрону пошту апеляційного суду надійшли клопотання відповідача та його представника - адвоката Подорожняк В.В. про відкладення розгляду справи через запровадженні карантинні заходи та несприятливі погодні умови.
Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заяв про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторони або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Колегія суддів враховує тривалість судового розгляду справи (з жовтня 2018 року), що не відповідає визначним ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а також не відповідає принципу ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи протягом розумного строку.
Відповідачем та його представником - адвокатом Подорожняк В.В. до клопотань про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу на підтвердження поважності зазначених ними підстав неможливості явки в судове засідання. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що з огляду на загальновідомий стан поширення короновірусної інфекції (COVID-19) строки дії карантину є непередбачуваними та не можуть бути перешкодою для судового розгляду на даний час. Суд та учасники процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З урахуванням тієї обставини, що сторони у справі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, обов'язковість їх явки в апеляційний суд не передбачена законом, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд справи за відсутності відповідача та його представника - адвоката Подорожняка В.В., які диспозитивно розпоряджаються своїми процесуальними правами, не призведе до порушення їх права на справедливий суд.
У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні та скасуванні судового рішення із постановленням нового про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 побудовану некапітальну металеву споруду, яка має ознаки некапітальної споруди гаража розміром 6,30 х 4,05 м розміщеної на ґрунті без замощення основи.
Згідно архівного витягу від 10.07.2019 №01-17/109 із рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради народних депутатів Полтавської області від 19.08.1980 №129, вирішено: відвести Полтавському обласному управлінню капітального будівництва земельну ділянку площею 0,30 га для проектування і будівництва 60 - квартирного житлового кооперативного будинку за рахунок земель міського фонду по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,60 га по АДРЕСА_2 , виділену Хорольському ПМК - 170, механічному заводу і Полтавському управлінню капітального будівництва вирішено вважати земельною ділянкою загального користування; дозволено проектування і будівництво 60-квартирного житлового кооперативного будинку на даній земельній ділянці./а.с.51-52/
Відповідно до висновку експерта №46-19 від 27.11.2019 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №548/1940/18, металевий гараж, який розташований біля 60-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та який знаходиться в користуванні ОСОБА_1 відноситься до тимчасових споруд, який не є нерухомістю, не є об'єктом будівництва і на який вимоги нормативних актів у галузі будівництва не розповсюджуються./а.с.67-72/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не доведено існування відповідного речового права за Хорольською міською радою на земельну ділянку, на якій розташовано спірну некапітальну металеву споруду гаража, будівництво якої не потребує дозвільних документів та спрямоване на задоволення побутових потреб відповідача, як мешканця однієї з квартир багатоквартирного житлового будинку, що виключає підстави застосування ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 31 цього Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належать, серед іншого, такі делеговані повноваження: 1) надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»; 2) організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; 3) здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; 4) здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів; 5) організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників; 6) вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування; 7) здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.
Згідно ч.1 статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Частиною третьою наведеної норми визначено, що самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Апеляційним судом установлено, що Хорольська міська рада, реалізуючи передбачені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні» делеговані повноваження щодо здійснення контролю у сфері благоустрою, звернулася в суд із позовом про зобов'язання відповідача демонтувати самочинно збудований об'єкт з підстав не виконання ним у добровільному порядку рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради Полтавської області «Про розгляд клопотання членів правління кооперативу «Берізка» від 21.08.2018 №184 (зі змінами, внесеними рішенням від 18.09.2018 №203), яким зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати до 28 вересня 2018 року самовільно збудовану некапітальну металеву споруду./а.с.4,6/
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності та благоустрою шляхом знесення самочинного будівництва. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду по справі №1527/14472/12 від 22.04.2019.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із вимогами ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 цього Кодексу, суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи та норми права, якими вони регламентовані, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 255 п.1, 256, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області - задовольнити частково.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року- скасувати.
Провадження у справі за позовом Хорольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованої споруди - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення із позовом в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити право протягом десяти днів із дня отримання позивачем відповідної ухвали, подати до Полтавського апеляційного суду заяву про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Ухвала набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складено 11.02.2021.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді П.С. Абрамов
С.М. Бондаревська