Справа № 537/3001/20 Номер провадження 22-ц/814/508/21Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В. І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
11 лютого 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Дряниці Ю.В.,
суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із даним позовом. Вказувало, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 07 серпня 2007 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення вищезазначених умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2020 року має заборгованість у розмірі 254 086,78 грн. Позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 133 242,23 грн., яка складається з наступного: 7 747,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 125 495,08 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 січня 2021 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07 серпня 2017 року, станом на 30 червня 2020 року, в сумі - 7 747,15 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухваливши в цій частині нове, яким задовольнити позов. В іншій частині рішення залишити без зміню. Вважає, що між сторонами виникли договірні правовідносини, зміст яких врегульовано та узгоджено у Правилах та Умовах, які є невід'ємною частиною кредитного договору.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 лютого 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , 07 серпня 2007 року було укладено кредитний договір № б/н за яким відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого згідно наданого банком розрахунку, станом на 30 червня 2020 року має заборгованість у розмірі 254 086,78 грн., однак позивач прохає стягнути заборгованість у розмірі 133 242,23 грн., яка складається з наступного: 7 747,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 125 495,08 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом за період з 07 серпня 2007 року по 30 травня 2019 року.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту узгодження між сторонами зобов'язання по сплаті процентів, комісії та штрафних санкцій за порушення строку повернення одержаних коштів, та відсотків за користування кредитним коштами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Разом з тим, Умови і Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Таким чином, беручи до уваги, що підписана відповідачем анкета-заява не містить умов щодо порядку та строку повернення кредитних коштів, розміру та порядку оплати процентів за користування кредитним коштами, відповідальності позичальника за несвоєчасне виконання зобов'язань, то вказана обставина є підставою для відмови у стягненні нарахованої Банком заборгованості за нарахованими відсотками.
За таких обставин, колегія суддів в повній мірі погоджується із висновком місцевого суду щодо безпідставності нарахування банком заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит.
Разом з тим, встановлено, що позичальником було фактично отримані та використані кошти за тілом кредиту, які у добровільному порядку кредитору не повернуті. Зазначене зумовлює виникнення у кредитора права вимагати виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця
Судді: Т. О. Кривчун
О. В. Чумак