Житомирський апеляційний суд
Справа №295/1130/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
05 лютого 2021 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Житомирського апеляційного суду
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 29.01.2021 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 27.03.2021 включно, з одночасним визначенням розміру застави у розмірі сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153 230 грн. з покладенням певних обов'язків, у разі внесення застави
щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12021060400000042 від 27.01.2021 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, є раніше судимою особою, судимість не погашена, не працює, перебуває у цивільному шлюбі та має неповнолітню дитину. Обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, його тяжкість, суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, схильність до вчинення протиправних дій у своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, зазначених у клопотанні слідчого.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У випадку, якщо суд не знайде підстав для зміни запобіжного заходу, просить зменшити ОСОБА_8 розмір застави до двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення по справі та не відповідності висновків суду обставинам справи. Зазначає, що слідчим суддею не було враховано характеризуючі дані ОСОБА_8 , що призвело до помилкового обрання найсуворішого запобіжного заходу. Вказує, що відсутні будь-які прямі докази вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину. Вважає, що на даний час відсутні будь-які виняткові обставини, з яким закон пов'язує можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу. Посилається на те, що стороною обвинувачення не було вказано жодного конкретного ризику щодо ОСОБА_8 . Звертає увагу, що слідчим суддею було визначено надмірний розмір застави та не враховано при цьому майновий стан підозрюваного.
Заслухавши доповідача, захисника та підозрюваного про задоволення апеляційної скарги, прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1(c) Конвенції про захист прав основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення О'Нага United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Стандарт, встановлений статтею 5 § 1(c) Конвенції, не передбачає, що поліція повинна мати достатні докази для пред'явлення обвинувачення на момент арешту (О'Нага v. United Kingdom 16 October 2001, §36).
Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи навіть пред'явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, of 28 October 1994, § 55; K.-F. v. Germany of 27 November 1997, § 57; Erdagoz v. Turkey, of 22 October 1997, § 51).
Задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано виходив з доведеності підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Наявні у матеріалах клопотання слідчого докази та обставини підтверджують, що на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу наявні достатні підстави вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, підозрюваний причетний до цієї події та обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, що підтверджується, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_10 ; протоколом обшуку від 28.01.2020 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність доказів, які були долучені до клопотання слідчого, на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_8 і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Апеляційний суд звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
З журналу судового засідання та технічного запису судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи перевірялись судом при його розгляді. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_8 , вислухана думка захисника, слідчого та прокурора, а також з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя повно дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зокрема, обґрунтовано врахував вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
При цьому, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 6 років; є раніше судимим, судимість не погашена; не працює; перебуває у цивільному шлюбі; має неповнолітню дитину.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, при прийнятті оскаржуваного рішення перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в тій частині, що розмір застави, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_8 , є надмірним.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК розмір застави за вчинення тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, вирішуючи питання про розмір застави, слідчий суддя врахував конкретні обставини кримінального провадження, суворість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину, та визначив заставу у розмірі, яка здатна забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, з чим погоджується колегія суддів.
Таким чином, суд у відповідності з вимогами ст.194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , даних про його особу, за відсутності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що при постановленні оскаржуваної ухвали були допущені порушення норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для її скасування та зміни щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 29.01.2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 27.03.2021 включно, з одночасним визначенням розміру застави у розмірі сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153 230 грн. з покладенням певних обов'язків - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: