Житомирський апеляційний суд
Справа №273/2675/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
05 лютого 2021 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Житомирського апеляційного суду
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі клопотання прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою в межах провадження, внесеного 09.10.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020065110000054,
щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Батумі, Республіка Грузія, грузина, громадянина Грузії, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
перекладача ОСОБА_10 ,
(в режимі відеоконференції),
Вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 10.12.2020 року, ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 12.06.2019, перевівши за правилами ст.72 КК України менш суворий вид покарання в більш суворий вид покарання, виходячи з співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Взято обвинуваченого ОСОБА_7 під варту в залі суду.
Строк покарання засудженому ОСОБА_7 обраховано з 10 грудня 2020 року.
Від прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Клопотання обґрунтоване тим, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що обумовлює необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.Також, прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 не має постійної роботи та джерела доходів, не має постійного місця проживання, є громадянином іншої країни.Прокурор вважає, що існує достатньо підстав продовження існування ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Також існує можливість вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, що підтверджується низкою кримінальних проваджень відносно нього, котрі перебувають на стадії судового розгляду у Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області.
Заслухавши прокурора, яка підтримала вказане клопотання, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків йому до відбуття призначено остаточне покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
Враховуючи характер та обставини кримінального проступку, за який засуджено ОСОБА_7 , його наслідки, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального проступку, є раніше судимим, проступок вчинив за обтяжуючої обставини - рецидив злочину та в період іспитового строку, встановленого вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 12.06.2019, за місцем проживання характеризується посередньо, громадський порядок не порушує, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, колегія суддів дійшла до висновку про існування, на час постановлення ухвали, обґрунтованих підстав вважати, що наявні не абстрактні, а конкретні ризики можливості вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень та переховування від суду, та відповідно неможливості застосування до нього менш суворого запобіжного заходу.
Під час судового засідання прокурор належним чином обґрунтував ризики, які передбачені статтею 177 КПК України та викладені в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, з чим погоджується колегія суддів. А саме, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 не має постійної роботи та джерела доходів, не має постійного місця проживання, є громадянином іншої країни, існує достатньо підстав вважати, що ризики, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а саме, що ОСОБА_7 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Також існує ризик, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки щодо нього ряд інших кримінальних проваджень перебувають на стадії судового розгляду в Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області.
Також існуючі ризики щодо переховування від органів слідства та суду не зменшились, їх запобігання неможливе без продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На переконання колегії суддів, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання прокурора, в тій частині, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як слідує з практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного (обвинуваченого) таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам та наявні достатні правові підстави для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також необхідним і доцільним для забезпечення його належної процесуальної поведінки та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взято його негайно під варту в залі суду.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 10.12.2020 року неможливо закінчити до спливу строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, апеляційний суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто по 05 квітня 2021 включно.
Керуючись ст.ст.197, 199, 401, 405 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 60 днів, а саме по 05 квітня 2021 включно.
Строк дії ухвали по 05 квітня 2021 включно.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді :