Справа № 161/18585/20 Провадження №33/802/144/21 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.
Категорія: ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Клок О. М.
10 лютого 2021 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Вергуна Т.С., захисника Кромського М.В., потерпілого ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу особи, щодо якої складені протоколи ОСОБА_2 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2021 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП,
Вказаною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення: у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 454 гривні.
ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 26 жовтня 2020 року о 22 год. 20 хв. у м. Луцьку по вул. Щусєва, 17, керуючи автомобілем Ford Transit, НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Ford C-MAX, НОМЕР_2 , який стояв попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пунктів 1.1, 13.1, 2.3 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Він же, 26 жовтня 2020 року о 22 год. 20 хв. у м. Луцьку по вул. Щусєва,17, керував автомобілем Ford Transit, НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Alcotest 7510, в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У поданій апеляції ОСОБА_2 вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно та необ'єктивно з'ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимог законодавства, при цьому суд порушив право на захист. Останній зокрема вказує, що не керував транспортним засобом Ford Transit, НОМЕР_1 26 жовтня 2020 року о 22 год. 20 хв. у м. Луцьку по вул. Щусєва,17 та ніякого ДТП не вчиняв, а пояснення свідка ОСОБА_3 є неправдиві, так як його на місці ДТП не було, коли він прибіг після його настання.
Зазначає і те, що в матеріалах справи будь-які допустимі докази на підтвердження його вини у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП відсутні.
Окрім того, вказує, що суддя першої інстанції в порушення вимог ст. 81 КПК України самостійно розглянула заявлений їй у зв'язку із її упередженістю та необ'єктивністю заяву про відвід та відмовила у його задоволенні, не передаючи на розгляд до іншого судді цього ж суду, чим було порушено вимоги п.1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Також, зазначає, що суддею було, безпідставно відмовлено в клопотаннях про допит його та свідка ОСОБА_3 із застосуванням поліграфа, а також допит поліцейських.
Крім цього, суддя безпідставно не призначила автотехнічну експертизу, оскільки механізм та причину ДТП можливо встановити лише експертним шляхом, а суддя першої інстанції не є спеціалістом в галузі судової автотехніки.
Разом з тим, вказує що судом не досліджено що автомобіль Ford C-MAX, НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 є двійником автомобіля DAEWOO LANOS 2008 року випуску, червоного кольору та що по автомобілю Ford C-MAX, НОМЕР_2 мало місце підробка вузлів та агрегатів транспортного засобу, а працівниками правоохоронних органів приховування злочину та зловживання службовим становищем.
Вказує, що правопорушення в ч.1 та й в цілому в ст.130 КУпАП не передбачано відповідальності за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Не передбачена така відповідальність і в інших статтях КУпАП, а тому просить скасувати постанову, а провадження у справі за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.6 ст.247 КУпАП у зв'язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Крім цього, просить скасувати постанову за ст. 124 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши пояснення захисника Кромського М.В., який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів, заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_1 , який апеляцію заперечив, ствердив що керував саме ОСОБА_2 , суддя приходить до наступного висновку.
Перш за все, посилання апелянта, що суддя першої інстанції при заявлені їй відводу у зв'язку із її упередженістю та необ'єктивністю в порушення вимог ст. 81 КПК України самостійно розглянула заяву про відвід та відмовила у відводі, не передаючи справу на розгляд до іншого судді цього ж суду, не беруться до уваги, оскільки у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні норми, які передбачають відвід (самовідвід) судді. Вказані обставини можуть свідчити не про наявність прогалин у Кодексі України про адміністративні правопорушення щодо врегулювання права на відвід і порядку розгляду заяви про відвід, а про кваліфіковане (свідоме) мовчання законодавця, який враховує короткі строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, нетривалі строки давності притягнення до адміністративної відповідальності, можливість оскарження рішення судді в апеляційному порядку.
Та обставина, що заява про відвід судді міськрайонного суду розглянута нею особисто, не могла свідчити про незаконність ухваленої суддею постанови від 14 січня 2021 року та незаконність складу суду.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, факт вчинення ОСОБА_2 правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, протоколами про адміністративне правопорушення, довідкою УПП у Волинській області про наявність у ОСОБА_2 посвідчення водія, схемою ДТП, чеком приладу драгер з показами алкоголю у крові 2,93 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_1 , показами безпосередньо допитаних у судді першої інстанції свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, постановою поліцейського від 26 жовтня 2020 року серії ДПО18 №670905, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксований хід огляду ОСОБА_2 , його первинні пояснення поліцейським, пояснення потерпілого та свідків.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він транспортним засобом не керував, спростовується свідченнями потерпілого ОСОБА_1 , який як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції вказав, що безпосередньо бачив особу, яка вийшла з місця водія автомобіля Ford Transit, НОМЕР_1 , і цієї особою був саме ОСОБА_2 .
Разом з тим, підтверджується це і письмовими показами, свідка ОСОБА_3 , який не був безпосереднім учасником ДТП, але бачив його механізм, адже рухався на належному йому автомобілю по вул. Щусєва в той час, коли мала місце дорожньо-транспортна пригода, і що зі сторони місця водія вийшов саме ОСОБА_2 .
Підстав в апеляційного суду ставити під сумнів показання свідків та потерпілого немає.
Суд не приймає до уваги доводи апеляції ОСОБА_2 , оскільки вони направлені на ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення, нічим не підтверджені, а навпаки спростовані вищевказаними доказами, які є чіткими та послідовними, та узгоджуються з матеріалами справи.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено право на захист, так як в судовому засіданні 14.01.2021 року на його думку, суд будучи упередженим, незаконно відмовив йому у задоволенні клопотання про виклик та допит в якості свідків поліцейських, оскільки після допиту останніх у нього та його захисника могли бути інші клопотання по справі, які могли мати істотне значення для встановлення дійсних обставин та істини у даній справі, то суд знаходить останні безпідставними, оскільки працівники поліції не можуть бути свідками, адже є заінтересованими особами з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
Разом з тим, посилання апелянта на те, що судом безпідставно було відмовлено в призначенні судової автотехнічної експертизи не заслуговують на увагу, оскільки це є правом суду, а не його обов'язком, матеріали справи містять достатньо інформації, яка в повному обсязі характеризує дорожні умови і обстановку, та надає можливість прийняти об'єктивне і обґрунтоване рішення по справі щодо ОСОБА_2 .
Що стосується тверджень апелянта про скасування нормативно-правового акта та відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння слід зазначити наступне.
До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, було виключено з ч. 1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Виходячи із цих положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, має бути застосований закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Особи, які до 01 липня 2020 року вчинили правопорушення у виді керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Так, на відміну від ст. 130 КУпАП у редакції від 07 липня 2016 року, згідно з якою керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, каралось штрафом у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, санкція ст. 286-1 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Таким чином, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ст. 247 КУпАП відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість, у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність, зокрема керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була не скасована, а навпаки посилена.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне уточнити, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода, як вбачається зі схеми місця ДТП, відбувалася за участю автомобіля ОСОБА_2 та автомобіля Ford C-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . При оформленні протоколу серії ОБ № 173876 від 26 жовтня 2020 року, інспектором поліції було нерозбірливо заповнено інформацію про вищевказаний реєстраційний номер, що мало наслідком описку в постанові суду першої інстанції. Вищевказана описка не є істотною та такою, яка б давала підстави для скасування судового рішення. Більше того, вона не є такою, яка вказує про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення і, на думку апеляційного суду, не вплинула в даному випадку на правильність прийнятого суддею першої інстанції рішення.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що суд першої інстанції, оцінивши всі докази в сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Суддя суду першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення врахував характер правопорушень, дані про особу винного, які наявні в матеріалах справи, інші обставини справи, а тому призначив ОСОБА_2 безальтернативне адміністративне стягнення, саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу особи, щодо якої складені протоколи ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2021 року - без змін, уточнивши її, замінивши у тексті « НОМЕР_2 » на « НОМЕР_3 ».
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Волинського апеляційного суду О.М. Клок