Головуючий першої інстанції - Твердохліб Р.С.
Головуючий другої інстанції Гаврищук Т.Г.
Україна
Іменем України
05 травня 2010 року справа №2а-24741/09/1270
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Білак С.В.
Сіваченко І.В.
при секретарі судового засідання Супруні О.О.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача:
прокурор: не з'явився
Камєнєв О.А. - довіреність від 12.04.10р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військового прокурору Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_4
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 18 листопада 2009р.
у справі
за позовом
до
про №2а-24741/09/1270 (суддя Твердохліб Р.С. )
Військового прокурору Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_4
Луганського обласного військового комісаріату
визнання протиправними дій щодо невидачі речового майна в період проходження військової (публічної) служби, зобов'язання видати речове майно на суму 4758,82грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009р. по справі №2а-24741/09/1270 у задоволенні адміністративного позову військового прокурору Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій щодо невидачі речового майна в період проходження військової (публічної) служи, зобов'язання видати речове майно в сумі 4758,82грн. відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду представник Військового прокурору Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача, позивача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. Відповідач просив справу розглянути за його відсутністю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач, ОСОБА_4, проходив військову (публічну) службу у військовій прокуратурі Луганського гарнізону на різних посадах в період з 07.08.1995р. по 06.03.2008р., в тому числі з 03.01.2006р. по 06.03.2008р. на посаді заступника військового прокурора Луганського гарнізону.
18 лютого 2008 року наказом першого заступника Міністра оборони України Іващенка В.В. за №19 позивач ОСОБА_4 у званні заступника військового прокурора Луганського гарнізону Південного регіону України був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до п.67 підпункту „б" (за станом здоров'я) „Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України" з правом носіння військової форми одягу.
28 лютого 2008 року військовим прокурором Військової прокуратури Південного регіону України Богуцького П.П. видано наказ №3/ос про звільнення підполковника юстиції ОСОБА_4 за пунктом 67 підпункту „б" „Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України" за станом здоров'я з посади заступника військового прокурора Луганського гарнізону на підставі наказу першого заступника МО України №19 від 18.02.2008р.
За приписами ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Частиною 2 цієї статті (в редакції, чинної до 11.03.2000р.) було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Проте, дія частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з 11.03.2000р., була призупинена в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців) на підставі Законів №1459-III від 17.02.2000 р. «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (із змінами, внесеними Законами України № 1577-III від 23.03.2000 р., № 2463-III від 29.05.2001 р., №3111-III від 07.03.2002 р.).
Колегія суддів вважає, що оскільки норма закону, яка надавала право позивачеві на отримання речового майна або грошової компенсації за неотримане речове майно у період з 11.03.2000р. по 01.01.2007р.,була зупинена, то відсутні підстави для задоволення позову за цей період.
Статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01.01.2007р., встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004р. N 1444, згідно до п.13 якого речове майно видається військовослужбовцям згідно з нормами забезпечення з урахуванням переліку місцевостей України (з жарким та помірним кліматом), а також кліматичних умов місцевостей перебування миротворчих і стабілізаційних контингентів та військовослужбовців, відряджених за межі держави.
За приписами п.27 цього Положення військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки-розрахунку №50 від 17.01.2008р., виданої на підставі наказу тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника Міністра оборони України Іващенка В.В. №28 від 06.03.2008 року про звільнення заступника військового прокурора Луганського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4, у Луганського обласного військового комісаріату перед позивачем існує заборгованість з виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі до 10.03.2000 року на загальну суму 728,94грн.
Згідно довідки-розрахунку №51 від 17.01.2008р., виданої на підставі наказу тимчасово виконуючого обов'язки першого заступника Міністра оборони України Іващенка В.В. №28 від 06.03.2008 року про звільнення заступника військового прокурора Луганського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4, у Луганського обласного військового комісаріату перед позивачем існує заборгованість з виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі з 10.03.2006 року по день звільнення на загальну суму 4008,42грн.
Згідно ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів саме після видання наказу про його звільнення, а тому позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Доказів, що засвідчують наявність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем не надано, а тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про поновлення строку.
Згідно ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позов (вхід.№84893 від 09.09.2009р.) наполягав на застосуванні встановленого ст.99 КАС України строку звернення до суду. Тому пропуск такого строку є підставою для відмови в позові.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 99, 100, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військового прокурору Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009р. по справі №2а-24741/09/1270 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009р. по справі №2а-24741/09/1270 залишити без змін.
Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 05 травня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Сіваченко І.В.
Білак С.В.