Головуючий в 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.
Судді- Мозговая Н.А., Стойка В.В.
Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.
Україна
Іменем України
05 травня 2010 року справа № 2а-17443/09/0570
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду складі:
Головуючого судді: Арабей Т.Г.
Суддів Геращенка І.В., Малашкевича С.А.
при секретарі
за участю:
представника відповідача Тімченко М.Ю.
ОСОБА_7 за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_8
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду
від 14 грудня 2009 року
у адміністративній справі № 2-а-17443/09/0570
за позовом
до
про ОСОБА_8
Генерального прокурора України
визнання незаконною бездіяльності Генерального прокурора України при проведені ним дослідчої перевірки в порядку ст. 97 КПК України на підставі заяви від 21.06.2007р. відносно працівників Генеральної прокуратури України; про інформування Президента України відповідною окремою ухвалою про бездіяльність Генерального прокурора України при проведенні ним вказаної дослідної перевірки: та про зобов'язання Генерального прокурора провести відповідну дослідчу перевірку за фактом неналежної перевірки заяви про скоєний злочин від 08 травня 2007р. і невидачі копії постанови про прийняте рішення, порушення у відношенні винних у цьому виконавців кримінальної справи; про зобов'язання направити копію постанови про прийняте процесуальне рішення за результатами перевірки доводів, які викладені у заяві від 08.05.2007р.; про зобов'язання провести дослідчу перевірку за фактом фальсифікації відповіді заступника Генерального прокурора України Корнякової Т.В. від 13.06.2007р. та порушення у відношенні винних кримінальної справи: про зобов'язання надати відповідь на заяву від 21.06.2007р. у формі постанови певного змісту,-
ОСОБА_8 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з вказаним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року вказану адміністративну справу було закрито у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу на це судове рішення посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Просила ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2009 року скасувати та передати справу на новий розгляд, оскільки вона є необґрунтованою, незаконною, висновку суду І інстанції не відповідають обставинам справи.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала рішення суду І інстанції.
Апелянт до суду не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, письмово просила розглянути справу за її відсутності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду про закриття провадження по справі без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції встановив при розгляді справи, що позивачем пред'явлені вимоги до Генерального прокурора України про визнати незаконною його бездіяльності при проведені дослідчої перевірки та у неприйнятті ним відповідних рішень в порядку ст. 97 КПК України на підставі заяв від 21.06.2007р., 08 травня 2007 року, відносно працівників Генеральної прокуратури України.
Колегія суддів вважає, що спір, який виник, не стосується відносин, які регулює Кодекс адміністративного судочинства України, а є спором який регулюється кримінальним законодавством України, такій спір повинен розглядатися відповідно до приписів Кримінально-процесуального Кодексу України з наступних обставин.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) визначається як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Специфіка ж публічно-правового спору обумовлена його підставою: він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадян або організацій /п. 4 ст. 17 КАС України/.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких, рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Розглядаючи даний спір необхідно врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Суд вважає, дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України. Компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 КАС України на цей спір не поширюється.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
У Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство- це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу-підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Відповідно до частини другої статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийнятий одне з таких рішень:
1)порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Отже, повноваження прокурора при отриманні заяви про вчинений або підготовлюваний злочин регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що виключає можливість розгляду поданих позивачами позовів про визнання протиправною бездіяльності прокурорів щодо надання відповіді про прийняте рішення в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів не вбачає в позовній заяві підстав для відокремленого розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, не вказує на ці підстави і сам апелянт, надавши можливість апеляційній інстанції самостійно визначитись з позовними вимогами в межах адміністративного судочинства.
З огляду на наведене, колегія вважає, що судом першої інстанції було правомірно закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до Генерального прокурора України, з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та ухвала суду має бути залишена без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.
Керуючись статтями 2, 11, 21, 160, ч.1 статті 184, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року у справі № 2а-17443/09/0570-залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків.
У судовому засіданні 05.05.2010р. проголошений повний текст ухвали.
Головуючий суддя Т.Г. Арабей
Судді І.В.Геращенко
С.А.Малашкевич