09 лютого 2021 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 363/891/17
Номер провадження 22-ц/824/285/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Саліхова В. В., Шахової О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Чіркова Г. Є., у справі за позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення,
У березні 2017 року Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» звернулось до Вишгородського районного суду Київської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за опалення в сумі 8 799 грн. 05 коп. та судового збору у розмірі 1 600 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач є абонентом ВРКП «Вишгородтепломережа» та користується комунальною послугою з централізованого опалення. Заяв та скарг від відповідача про неякісне опалення до підприємства не надходило.
Позивач зазначає, що відповідач свої обов'язки по оплаті комунальних послуг не виконував у зв'язку з чим, станом на 06 березня 2017 рік у останнього виникла заборгованість у сумі 8 799 грн. 05 коп.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року (а.с. 38) позов задоволено Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 8 799 грн. 05 коп. та судовий збір в розмірі 1 600 грн., а всього 10 399 грн. 05 коп.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року (а.с. 62) заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на їх незаконність, просив скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року та заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року і залишити позов без розгляду; розглянути питання щодо стягнення судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що внаслідок неповідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, права останнього були порушені.
На думку скаржника, оскаржувані судові рішення є незаконними оскільки дана позовна заява не підсудна Вишгородському районному суду Київської області.
На думку скаржника, ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції посилається на припущення та робить з них логічні висновки, які покладає в основу рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано учасникам справи строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
21 грудня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від позивача з відповідними підтвердженням про направлення його скаржнику.
З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позивач зазначає, що квартира, за якою виникла заборгованість по оплаті за послуги з опалення знаходиться у місті Вишгороді, а відтак, дана справа підсудна саме Вишгородському районному суду Київської області.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено встановлені зобов'язання по оплаті наданих комунальних послуг, що тягне настання цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, оскільки дана справа була розглянута судом у відсутність відповідача, виходячи з положень статті 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 1999 року (а.с. 33).
Відповідно до довідки Об'єднання власників житлового будинку «Дніпро» № 79 від 03 липня 2017 року особистий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_1 (а.с. 34).
Згідно довідки про проведення нарахувань за комунальні послуги, сплати за них споживачем та залишок заборгованості за період з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2017 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за надання послуги опалення у сумі 8 799 грн. 05 коп. (а.с. 04).
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; а споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) такі послуги надаються виключно на договірних засадах,
Частина 1 пункту 3 стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Таким чином, у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов'язку оплачувати такі послуги за тарифами для населення встановленими виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до норм ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отримані комунальні послуги.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання вищезазначених послуг» розрахунки за користування тепловою енергією, яка відпускається енергопостачальними організаціями, здійснюються споживачами відповідно до діючих тарифів, установлених місцевими органами влади та на підставі показань приладів обліку споживання теплової енергії.
Пунктом 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, встановлено, що власники та наймачі квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Згідно норм ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що ВРКП «Вишгородтепломережа» надає послуги з централізованого опалення будинку АДРЕСА_1 .
Власником квартири АДРЕСА_1 у вищевказаному будинку є ОСОБА_1 , а відтак, останній є споживачем комунальної послуги на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та відповідно до пункт 5 частини третьої статті 20 Закону, зобов'язаний своєчасно її оплачувати. Разом з тим, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про проведення нарахувань за комунальні послуги, сплати за них споживачем та залишок заборгованості, яка не оспорюється відповідачем, у останнього наявна заборгованість за послугу централізованого опалення за період з жовтеня 2014 року по лютий 2017 року у розмірі 8 799 грн. 05 коп. у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послугу централізованого опалення у вищевказаному розмірі.
Щодо посилання скаржника на те, що даний позов було розглянуто неналежним судом, з порушенням правил територіальної підсудності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення з позовом до суду) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК (в редакції чинній на час звернення з позовом до суду) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Так, предметом даного позову є зобов'язання які випливають з надання послуги централізованого опалення. Вказана послуга надається за місцем знаходження нерухомого майна.
Таким чином, позов про стягнення заборгованості за надання послуги централізованого опалення має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться в межах територіальної підсудності Вишгородського районного суду Київської області та належить на праві власності ОСОБА_1 на якого відкрито особовий рахунок (а.с. 34), а відтак, дана справа була розглянута уповноваженим на це судом.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що даний позов розглянуто не уповноваженим судом, а саме з порушенням підсудності, оскільки позови про стягнення заборгованості за надання комунальних послуг пред'являються за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності. В даному ж випадку, квартира АДРЕСА_1 , заборгованість за якою просить стягнути позивач, знаходиться в межах територіальної підсудності Вишгородського районного суду Київської області.
Щодо оскарження ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року про перегляд заочного рішення, слід зазначити наступне.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року (а.с. 38) позов Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 8 799 грн. 05 коп. та судовий збір в розмірі 1 600 грн., а всього 10 399 грн. 05 коп.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року, яка ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року залишена без задоволення. Роз'яснено заявнику порядок оскарження заочного рішення суду.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 10 листопада 2020 року подав апеляційну скаргу.
Так, відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 287 УПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Статтею 353 ЦПК України визначений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Так, системний аналіз статей 287 та 353 ЦПК України свідчить про те, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в загальному порядку, разом з тим, ухвала про перегляд заочного рішення оскарженню не підлягає.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Таким чином, ухвалою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року, відмовлено та повернуто її скаржнику.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.
Позовні вимоги Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 8 799 грн. 05 коп. та судовий збір в розмірі 1 600 грн., а всього 10 399 грн. 05 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Саліхов
О. В. Шахова