Постанова
Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/1764/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва про повернення позовної заяви
від 09 грудня 2030 року
в складі судді Мицик Ю.С.
у справі №759/18464/20 Дарницького районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до держави Україна,
третя особа - Святошинський районний суд м. Києва,
про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю суду,
29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 000,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року позовну заяву повернуто позивачу, у зв'язку з не усуненням недоліків.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що заява про усунення недоліків подавалася ним тричі, а саме 24.11.2020, 25.11.2020 та 27.11.2020. В заяві від 27.11.2020 містяться посилання на постанову від 17.09.2020 у справі №22-ц/824/11397/2020, однак суд цю постанову не врахував під час постановлення оскаржуваної ухвали.
Також посилався на те, що судом в ухвалі зазначено про порядок оскарження ухвали через суд першої інстанції. На думку скаржника, суд не може обробляти цифрові документи.
За наведених обставин просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 20.11.2020.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з огляду на наступне.
Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно з вимогами ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог п. 2, п. 4, п. 9, п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить:
1) найменування відповідача, а точніше позивач визначивши відповідачем державу Україна не визначив який орган наділений повноваженнями у даних правовідносинах представляти Державу в суді, відповідно не зазначив і місцезнаходження відповідача, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України;
2) зміст позовних вимог, а саме: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;
3) попередній розрахунок суми судових витрат;
4) підтвердження, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав.
Також, в ухвалі без руху судом вказано на те, що у порушення вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, в якому відповідачем визначив - держава Україна.
Дійсно, за приписами цивільного процесуального законодавства, позивач на власний розсуд визначає відповідача.
Разом з тим, ОСОБА_1 пред'явивши позов до держави Україна, не зазначив орган державної влади, діями якого, на думку позивача, завдано йому моральної шкоди в особі Держави. В свою чергу Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 27.11.2019 у справі №24/4741/16-ц зазначила, що Держава бере участь у справі через відповідні органи державної влади, діями яких завдано шкоду.
З наведеного слідує, що судом першої інстанції правомірно вказано на такий недолік як не зазначення найменування відповідача та його місцезнаходження, а саме не зазначення конкретного органу державної влади, який діє від імені держави Україна.
Також, в ухвалі без руху судом правомірно вказано на те, що у порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України позовна заява фактично не містить змісту позовних вимог та позивачем не зазначено про наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Дійсно, зі змісту позовної заяви вбачається, що заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач не зазначив в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позовна заява не містить відомостей про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов. Не зазначено докази, які підтверджують розмір моральної шкоди.
Крім того, як правомірно вказує суд в ухвалі без руху, позивачем не зазначено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, а також доказів на підтвердження того, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав.
При цьому, в ухвалі суду зазначено у який спосіб позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме вказав на те, що позивачу необхідно надати нову редакцію позовної заяви, форма та зміст якої повинні відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.
25 та 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що заява відповідає усім вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, недоліки позовної заяви відсутні (а.с. 16-17).
З наведеного слідує, що ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 20.11.2020.
За обставин, коли позивачем на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не надано позовну заяву в новій редакції, форма та зміст якої, окрім іншого повинні відповідати положенням п. 2, п. 4, п. 9, п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а також не надано попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат та доказів на підтвердження того, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України визначено, що якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175-177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано висновки викладені в постанові від 17.09.2020 у справі №22-ц/824/11397/2020 не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень дана постанова прийнята Київським апеляційним судом. А за приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд повинен враховувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
До того ж, суд правильно зазначив в ухвалі, що повернення судом позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду першої інстанції із позовом, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу про повернення позовної заяви судом постановлено з дотриманням норм процесуального закону.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай