Справа №760/16464/20
Провадження №11-сс/824/994/2021 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія ст.ст. 303, 304 КПК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
04 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів
судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2020 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2020 року скаргу ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_7 від 12.03.2020 року до ЄРДР, повернуто особі, яка її подала.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за злочинами, про які йдеться у заяві про кримінальні правопорушення, має здійснюватися детективами Національного антикорупційного бюро України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у даному кримінальному провадженні має здійснюватися саме слідчими суддями Вищого антикорупційного суду з дня початку його роботи, а відтак, дана скарга не підсудна Солом'янському районному суду м. Києва.
Не погодившись з вказаним рішенням слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2020 року та постановити нову ухвалу, якою йогоскаргу на бездіяльність органу досудового слідства НАБУ задовольнити в повному обсязі та зобов'язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України виконати вимогу ч. 1 ст. 214 КПК України та невідкладно, не пізніше 24 години, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, викладених у моєму повідомленню від 12.03.2020 року, і розпочати досудове слідство. Надіслати йому, як заявнику, витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 години з моменту внесення таких відомостей у ЄРДР.
Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що про наявність оскаржуваної ухвали він дізнався з ЄДРСР 28.08.2020 року, оскільки судом її копія, оформлена належним чином, у його адресу не направлялася і, відповідно, ним не отримувалась.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що 29.07.2020 року було постановлено слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва ухвалу про повернення його скарги на бездіяльність органу досудового слідства НАБУ, що стосується не внесення його повідомлення про вчинення кримінального правопорушення певними особами до ЄРДР у встановлений ч. 1 ст. 214 КПК України строк з тих підстав, скарга не підсудна цьому суду, а повинна розглядатися Вищим антикорупційним судом, відповідно до ст.ст. 33-1, 306 КПК України, проте апелянт вважає таку позицію слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва хибною, оскільки досудове розслідування розпочинається тільки після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і не раніше, відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України.
ОСОБА_7 зазначає, що Конституційний Суд України своїм рішенням № 9-зп від 25.12.1997 року розтлумачив конституційну норму, покладену в ч. 1 ст. 55 Конституції України, і вирішив, що: «Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушується, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п. 1). Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (п. 2). Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (п. 3)».
Таким чином, на переконання апелянта, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Також ОСОБА_7 зазначає, що і іншому своєму рішенні № 6-зп від 25.11.1997 року Конституційний Суд України вирішив, що «Частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли Рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність) (п. 1)»
Апелянт вказує на те, що згідно п. 4.2. рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14.11.2011 року «Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України (254к/96-ВР).
ОСОБА_7 зазначає, що у своїй скарзі, поданій слідчому судді Солом'янського районного суду м. Києва, ним, зокрема, піднімається питання неналежного виконання посадовими особами органу досудового слідства своїх прямих обов'язків, встановлених у ст. 214 КПК України, що призвело до порушення його прав і завдання кримінального провадження, визначеного у ст. 2 КПК України, а відтак, на переконання апелянта, ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2020 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає завданню кримінального провадження, визначеного в ст. 2 КПК України.
ОСОБА_7 , прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та представник Національного антикорупційного бюро, будучи належним чином повідомленими про день та час апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися та клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавали. При цьому, ОСОБА_7 про день та час апеляційного розгляду повідомлявся спочатку в телефонному режимі, в подальшому, не реагуючи на телефонні дзвінки, не отримуючи повідомлення через систему АСЕД "Апеляція" був повідомлений про дату час та місце розгляду його апеляційної скарги, шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб - сайті Київського апеляційного суду. Враховуючи викладене та вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у відсутність нез'явившихся осіб.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Перш за все, колегія суддів відмічає, що з матеріалів провадження за скаргою вбачається, що оскаржувана ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2020 року була прийнята без участі ОСОБА_7 . Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_7 про наявність оскаржуваної ухвали дізнався з ЄДРСР 28.08.2020 року і вже 01.09.2020 року ним поштовим відправленням було направлено апеляційну скаргу. А тому, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 29 липня 2020 року не є пропущеним.
Що стосується доводів апеляційної скарги по суті, то колегія зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 13.03.2020 року ОСОБА_7 направив до Національного антикорупційного бюро України заяву про можливе вчинення Президентом України кримінального правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України.
Не отримавши відповіді від Національного антикорупційного бюро з приводу його заяви щодо внесення або невнесення відомостей до ЄРДР, ОСОБА_7 до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва подано скаргу на бездіяльність на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі його заяви від 12.03.2020 року, в якій просив визнати протиправною бездіяльність посадових осіб НАБУ стосовно невнесення відомостей до ЄРДР, а також просив зобов'язати посадових осіб чи іншу службову особу НАБУ уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення виконати вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України та невідкладно, не пізніше 24 годин, внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, розпочати досудове розслідування, а також направити на його адресу витяг з ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2020 року скаргу ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_7 від 12.03.2020 року до ЄРДР, повернуто особі, яка її подала у зв'язку з тим, скарга не підсудна Солом'янському районному суду м. Києва.
З таким висновком слідчого судді погоджується й колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.
Повноваження слідчого судді викладені в Главі 26 КПК України. Вирішення інших питань, не передбачених у вищевказаній главі кримінального процесуального закону, виходить за межі повноважень слідчого судді.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, яка міститься в Главі 26 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Вимогами ст. 304 КПК передбачено, що слідчому судді серед іншого належить встановити чи підлягає скарга розгляду у цьому суді.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави (ч. 1 ст. 306 КПК).
Згідно ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
В примітці до ст.45 КК України зазначено, що корупційними злочинами, відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені ст.ст.191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення, шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368 - 369-2 цього Кодексу.
З матеріалів судового провадження вбачається, що 13 березня 2020 року ОСОБА_7 звернувся до НАБУ з повідомленням про вчинення Президентом України кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за злочином, передбаченим ч. 1 ст. 364 КК України, про який йдеться у заяві ОСОБА_7 , вчиненим на думку ОСОБА_7 вищою посадовою особою, має здійснюватися детективами Національного антикорупційного бюро України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у даному кримінальному провадженні має здійснюватися саме слідчими суддями Вищого антикорупційного суду.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що скарга ОСОБА_7 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань по його заяві від 12.03.2020 року, не підсудна Солом'янському районному суду міста Києва.
Колегія суддів не вбачає в постановленні оскаржуваної ухвали слідчого судді порушень вимог ст. 55 Конституції України чи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що виявляється в обмеженні права заявника на доступ до суду, оскільки структурним елементом права на справедливий суд, є право на «суд, встановлений законом», тобто «належний» або компетентний суд. Положення практики Європейського суду з прав людини стосовно тлумачення цього елементу «права на справедливий суд» отримали розвиток у статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якою ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2020 року, якою скаргу ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_7 від 12.03.2020 року до ЄРДР, повернуто особі, яка її подала - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4