Справа №753/22108/20 Головуючий в суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1756/2021 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
04 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 25 лютого 2021 року,-
На розгляді Дарницького районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120201000200044363 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 25 лютого 2021 року, залишено без змін раніше визначений ОСОБА_7 розмір застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Вказує, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є безпідставним, прокурором не доведено наявність підстав визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, а судом проігноровано дані вимоги закону.
Крім того стверджує, що органом досудового розслідування проігноровано вимоги ст. 52 КПК України, оскільки усі слідчі дії за участю ОСОБА_7 проводилися без захисника, що свідчить про порушення його права на захист.
Також зазначає, що під час судового засідання суду першої інстанції суддею не було встановлено яку саме особу було доставлено до суду, а тому, на думку захисника суд розглянув клопотання за участю невстановленої особи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду, зокрема, про продовження строку тримання, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Будучи належним чином повідомленим, захисник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, клопотання про розгляд матеріалів провадження за обов'язковою участю сторін кримінального провадження від учасників не надходило, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд провадження здійснювати без участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду суд встановив, що з урахуванням підстав для розумної причетності обвинуваченого, який є громадянином іншої держави, у вчиненні інкримінованих йому злочинів, в сукупності з даними про особу обвинуваченого, а саме його вік та стан здоров'я, відсутність документально підтвердженого місця проживання та роботи в Україні, тяжкості правопорушень, виду і розміру покарання, яке може загрожувати в разі визнання його винуватим, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду.
Також судом враховано, що ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв'язків, офіційного джерела доходу, на розгляді Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, знову обвинувачується у вчиненні двох умисних злочинів, один з яких є корисливим, що свідчить про наявність обгрунтованого ризику вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність прокурором підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними. При апеляційному розгляді встановлено, що судом ретельно перевірено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а також перевірено можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Так, як вбачається з оскаржуваної ухвали, при продовженні строку тримання під вартою суд залишив раніше визначений розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зазначивши при цьому, що саме такий розмір застави, на думку суду, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом під час розгляду клопотання не встановлено особу обвинуваченого, спростовуються журналом судового засідання від 28 грудня 2020 року, з якого вбачається що суд встановлював явку учасників судового провадження.
Що стосується доводів захисника про те, що органом досудового розслідування порушено вимоги ст. 52 КПК України щодо обов'язкової участі захисника під час слідчих дій, то колегія суддів на даному етапі позбавлена можливості перевірити їх обгрунтованість.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: