Справа №367/7427/18 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/530/2021 Доповідач ОСОБА_2 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
секретаря судових засідань - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2020 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Береславка Російської федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Крім того, даним вироком суду вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,за наступних обставин.
04 липня 2017 року приблизно в 00 год. 34 хв. (точний час не встановлено), ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем OPEL OMEGA реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався вулицею Вокзальною у напрямку автодороги «Київ-Ковель» в м. Буча Київської області.
Під'їхавши до нерегульованого на той час перехрестя нерівнозначних доріг (вул. Вокзальна другорядна, а автодорога «Київ-Ковель» головна), ОСОБА_6 діючи необережно, в порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», проявляючи злочинну недбалість, при виїзді на перехрестя з другорядної дороги на головну не надав дорогу мотоциклу марки ZS 200 GS реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався по головній дорозі - проїжджій частині автодороги «Київ-Ковель» з боку смт. Немішаєво у напрямку м. Києва, через що скоїв з ним зіткнення.
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події водій мотоциклу ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких, тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій, просить вирок Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2020 року змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання не повязане з позбавленням волі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що щиро розкаюється у своїх необережних діях, які призвели до травмування потерпілого, наміру завдати ушкоджень, шкоди або страждань потерпілому не мав, відшкодував потерпілому всі витрати та збитки, потерпілий просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, зробив для себе належні висновки, є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні батьків та обов'язок утримувати сім'ю, покарання у виді позбавлення волі поставить його сім'ю у скрутне матеріальне становище. Також апелянт просить не позбавляти його права керування транспортними засобами, так як він не зможе працювати.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , просить вирок Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2020 року щодо ОСОБА_6 змінити та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі та без позбавлення права керування транспортними засобами. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не в повній мірі було враховано, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, є інвалідом ІІІ групи - має вади слуху, пенсіонером, має на утриманні батьків пенсійного віку, є єдиним годувальником сім'ї, безпосередньо після вчинення ДТП надав допомогу потерпілому, викликав швидку медичну допомогу, активно сприяв слідству у розкритті злочину, скоїв ненавмисний злочин, щиро розкаюється у своїх необережних діях, які призвели до травмування потерпілого, зробив для себе належні висновки, відшкодував потерпілому всі витрати, а також думку потерпілого, який просить призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не пов'язане з позбавленням волі. Також апелянт просить не позбавляти ОСОБА_6 права керування транспортними засобами, для можливості працювати.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції, не було враховано, що мотоцикл потерпілого, відповідно до фото таблиць, зроблених слідчо-оперативною групою під час ДТП, знаходився з вимкненою системою освітлення. Також, захисник звертає увагу суду, на те, що за висновком експерта від 29.09.2019 №6988/19-52/26351/26352/19-52, неможливо встановити чи була включена система освітлення мотицикла на момент ДТП, проте експертом встановлено, що в системі освітлення мотоцикла виявлено втручання.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого його захисника, які підтримали апеляційні скарги, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що подані обвинуваченим та його захисником апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими у справі доказами у їх сукупності, які обвинуваченим та його захисником в апеляційній скарзі не оспорюються.
Згідно статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_6 дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону, врахувавши при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні непрацездатних батьків, часткове відшкодування його батьком витрат на лікування потерпілого та визначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, яке за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, з яким погоджується колегія суддів та не оспорюється в апеляційних скаргах.
Водночас, правильно визначивши вид та розмір покарання, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини, які давали підстави для вирішення питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням у відповідності до статті 75 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 злочин вчинив вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, після вчинення кримінального правопорушення одразу почав надавати допомогу потерпілому, викликав швидку медичну допомогу, є інвалідом ІІІ групи довічно, має на утриманні непрацездатних батьків.В ході апеляційного розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю підтвердивши фактичні обставини вчиненого злочину, що зазначені у оскаржуваному вироку, висловив щирий жаль та осуд своєї поведінки, повністю відшкодував заподіяну шкоду потерпілому, що беззаперечно свідчить про його щире розкаяння у вчиненому. Також колегія суддів вважає за необхідне врахувати, позицію потерпілого, щодо можливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 без реального відбування призначеного покарання.
Наведені вище обставини у їх сукупності, на думку колегії суддів, дають підстави зробити висновок про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного йому судом першої інстанції покарання та звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України зі встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України, що відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Що стосується додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то на переконання колегії суддів воно є обґрунтованим, відповідає вимогам ст. 65 КК України, визначене з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, даних про особу обвинуваченого та конкретних обставин справи, а відтак підстав для виключення з оскаржуваного вироку суду додаткового покарання, як про ставиться питання в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції на підставі п.п. 4 ч.1 ст.409 КПК України підлягає зміні, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2020 року щодо ОСОБА_6 , змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного за ч.2 ст. 286 КК України у виді 5(пяти) років позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
Покласти на ОСОБА_6 обов'язки передбачені п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме, періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
_______________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4