1[1]
Іменем України
01 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12017100080001283 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Єнакієве Донецької області, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_6
та обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
Згідно з вироком Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 1 236 816 (один мільйон двісті тридцять шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. у відшкодування майнової шкоди, завданої злочином та 30 000 (тридцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Цим же вироком суд вирішив питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитись, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи їх настання, користуючись довірою, породженою тривалим знайомством із ОСОБА_8 , запевнила останню у неправдивій інформації щодо своїх дійсних можливостей та намірів на придбання житла, а саме квартир для ОСОБА_8 , по більш вигідним ціновим пропозиціям від їх реальної ринкової вартості. Таким чином ОСОБА_5 ввела в оману ОСОБА_8 , викликавши у неї хибну впевненість у законності своїх намірів та бажання отримати довіру коштів. При цьому, з метою створення законності своїх намірів та бажання отримати довіру потерпілої ОСОБА_8 , ОСОБА_5 мала надати власноручно написану боргову розписку.
Після чого, ОСОБА_5 20.09.2016 о 16.00 год. реалізуючи свій злочинний умисел, зустрілась із ОСОБА_8 неподалік від станції метро «Академмістечко» у м. Києві та отримала від неї готівкові кошти в розмірі 48000 доларів США, що в еквіваленті національної валюти встановленої Національним банком України на 20.09.2016 за 1 долар США 25,7670 гривень, складає 1 236 816 гривень.
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, з метою приховання своїх дійсних злочинних намірів, на маючи наміру та змоги виконувати взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_5 надала ОСОБА_8 розписку від 20.09.2016, згідно якої вона отримала від останньої 48000 доларів США для придбання квартир по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 .
В подальшому, ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань, в частині придбання квартир для ОСОБА_8 , її чоловіка ОСОБА_10 та її доньки ОСОБА_11 не виконала, грошових коштів ОСОБА_8 не повернула, а розпорядилась ними на власний розсуд, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 48000 доларів США, що в еквіваленті національної валюти встановленої Національним банком України на 20.09.2016 за 1 долар США 25,7670 гривень, складає 1 236 816 гривень, що на момент вчинення злочину становить особливо великий розмір.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачена ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року або направити кримінальне провадження відносно неї до Святошинського районного суду м. Києва для його розгляду в іншому складі суду.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, обвинувачена ОСОБА_5 посилається на те, що оскаржуваний вирок є незаконним та таким, який підлягає скасуванню.
Зокрема, як зазначає апелянт, під час розгляду кримінального провадження були розглянуті лише доводи сторони обвинувачення, а у неї не було навіть шансу надати підтвердження своєї невинуватості, так як суд відмовив у задоволенні її клопотання про залучення свідків зі сторони захисту, і тим самим однобічно розглянув справу і прийняв несправедливе рішення, яке ґрунтується тільки на неправдивих показах зацікавлених лиць зі сторони обвинувачення.
Звертає увагу апелянт, і на те, що ані судом, ані слідчим не було надано оцінки її показам, та були проігноровані її доводи і факти, які вона виклала по хронології подій в своїх показах.
Крім того, апелянт вказує на те, що в своїх показах вона розповідала про ОСОБА_12 , жертвою якого вона стала, і шахрайські дії якого привели її до кримінального провадження, проте, слідчий і суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що ця особа була двічі засудженою, а також того, що він не являвся колишнім співробітником правоохоронних органів, як всім представлявся, та того факту, що з ним познайомила її потерпіла ОСОБА_8 для вирішення питань з приводу нерухомості, а в подальшому і питань потерпілої, яка стверджувала, що знає ОСОБА_12 вже двадцять років і повністю йому довіряє.
Також, обвинувачена ОСОБА_5 зазначає про те, що саме ОСОБА_8 радила їй віддати всі її кошти у великих розмірах для допомоги їм у справі проти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
На думку апелянта, судом першої інстанції було проігноровано те, що ОСОБА_12 був тісно зв'язаний із справами нерухомості, а саме люди передавали йому гроші на купівлю квартир і залишались ним ошукані, як і вона, проте, суд прийняв до уваги лише його неправдиві покази, які він надавав, щоб себе захистити.
Зазначає апелянт і про те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні її клопотання щодо допиту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були безпосередніми свідками її зустрічі і знайомства із ОСОБА_17 та передачі йому документів і коштів на купівлю квартир, а також відмовив суд, і в допиті свідка ОСОБА_18 , яка була на зустрічі з нотаріусом і могла б розповісти правду про події, які там відбувались, що, на думку апелянта, спростувало б покази потерпілої ОСОБА_8 , яка судячи з усього була в змові з ОСОБА_12 .
Зокрема, як вважає апелянт, слідству було не вигідно прислуховуватися до її слів і перевіряти всю інформацію, яка б спростувала всі неправдиві покази зацікавлених осіб в залі суду, і внаслідок чого вказана інформація підтвердила б те, що вона та інші люди були ошукані, і саме через це вона була змушена шукати зв'язки і знайомства з людиною, яка б допомогла їй встановити істину і допомогти вирішити всі питання, які залишились відкритими після дій ОСОБА_19 , і саме через це вона так легко довірилась ОСОБА_8 , яка дала позитивну характеристику ОСОБА_12 , познайомила з ним та завірила, що на нього можна покластись.
Вказує апелянт на те, що можна дуже легко побачити розбіжності в показах свідків, якщо справедливо вислухати обидві сторони, але Святошинський районний суд м. Києва, розглянув все однобоко, пропустивши неправдиві покази свідків обвинувачення та не давши оцінки її показам і не допустивши свідків захисту.
Також, на думку апелянта, при винесенні вироку, суд першої інстанції повністю проігнорував всі пом'якшуючі її вину обставини, а саме те, що на її утриманні знаходиться її мати, 1939 року народження, яка є переселенкою з м. Єнакієве, а також не врахував суд стан її здоров'я, наявність у неї хвороб, внаслідок чого виніс вирок, який, як вважає апелянт є несправедливим.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням її у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, по факту вчинення шахрайства по відношенню до ОСОБА_8 та кримінальне провадження за даним обвинуваченням закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаності можливостей їх отримання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Як зазначає апелянт, виносячи вирок, суду першої інстанції необхідно було встановити чи дійсно його підзахисна вчинила умисні протиправні дії, направлені на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, але суду першої інстанції в оскаржуваному вироку вдався до цитування норм матеріального права, абстрактного обвинувачення, без наведення конкретних об'єктивних доказів та наявність елементів складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, не вдався до аналізу фактичних обставин через призму наявності чи відсутності у діях ОСОБА_5 всіх елементів складу злочину, а обставини, які згідно висновку суду є доведеними, не підтверджені доказами, які були досліджені при розгляді даного кримінального провадження в суді.
Крім того, як вказує апелянт, виявляючи необ'єктивність та упередженість при розгляді даного кримінального провадження, суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме показання його підзахисної ОСОБА_5 , згідно яких, вона, не заперечуючи самого факту отримання грошових коштів від ОСОБА_8 , категорично заперечує факт вчинення відносно останньої шахрайських дій, при цьому чітко і послідовно повідомила суд, як про обставини та мотиви отримання грошових коштів від ОСОБА_8 , так і про їх взаємовідносини взагалі.
Також апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції, надані ОСОБА_5 свідчення, які були логічними та послідовними, діючи упереджено, явно з обвинувальним ухилом, не прийняв до уваги їх зовсім, а натомість поклав в основу обвинувачення непослідовні та суперечливі покази потерпілої ОСОБА_8 та відкидаючи показання ОСОБА_5 , як докази, що доводять її невинуватість у вчиненні шахрайства 20.09.2016 і саме за таких обставин, що викладені потерпілою ОСОБА_8 , суд, діючи упереджено та незаконно, порушуючи норми процесуального законодавства, відмовився перевірити показання ОСОБА_5 та провести допит свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , про що було заявлено клопотання стороною захисту.
Вважає захисник не аргументованим і висновок суду щодо показів потерпілої ОСОБА_8 , які суд поклав в основу обвинувального вироку та визнав їх послідовними, логічними і належними, оскільки висновок суду з цього приводу спростовується показами, як його підзахисної ОСОБА_5 так і самої потерпілої ОСОБА_8 , так як потерпіла так і не змогла пояснити, на уточнюючі запитання суду, чому в розписці про отримання ОСОБА_22 від неї грошових коштів, зазначені імена ОСОБА_12 та ОСОБА_23 .
Натомість, як вказує апелянт, показання ОСОБА_5 щодо розписки, яку вона надала ОСОБА_8 про отримання грошових коштів, є логічними та послідовними, в яких вона пояснила, що для вирішення її проблем ОСОБА_8 запропонувала їй свого давнього приятеля ОСОБА_12 , якого відрекомендувала, як колишнього співробітника правоохоронного органу та який мав вплив і зв'язки, а ОСОБА_12 в свою чергу познайомив її зі своїм знайомим ОСОБА_23 , з його слів діючим співробітником правоохоронного органу, який конкретно буде надавати їй допомогу, і про це все було відомо ОСОБА_8 , а також потерпілій було відомо, що квартири «по більш вигідним ціновим позиціям». Як зазначено у вироку, повинен був надати саме ОСОБА_23 , а не ОСОБА_5 , про що також була добре обізнана ОСОБА_8 , у зв'язку з чим, під час допиту в якості потерпілої в судовому засіданні, ОСОБА_8 так і не змогла пояснити, чому у розписці між двома договірними суб'єктами фігурують ще прізвища двох «сторонніх» осіб.
На думку апелянта, в частині звинувачення за фактом вчинення шахрайства по відношенню до ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 190 КК України, вирок Святошинського районного суду м. Києва стосовно ОСОБА_5 , повинен бути скасований та кримінальне провадження за даним звинуваченням закрито у зв'язку з недоведеністю в її діях умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.
Звертає увагу апелянт і на те, що при розгляді судом апеляційної інстанції кримінального провадження, необхідно дослідити обставини інкримінованого ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, які судом першої інстанції були досліджені не повністю, шляхом допиту осіб, а саме потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисника, які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити; пояснення прокурора, потерпілої та її представника, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та просили залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження; проаналізувавши доводи апеляційних скарг; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, в тому числі з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Незважаючи на не визнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, колегія суддів вважає, що наведене у вироку формулювання обвинувачення ОСОБА_5 , визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини та наслідків кримінального правопорушення, ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин кримінального правопорушення, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, які суд першої інстанції детально навів у своєму рішенні та надав їм відповідну правову оцінку.
Зокрема, детально навівши у вироку показання обвинуваченої ОСОБА_5 ; потерпілої ОСОБА_8 ; свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які були допитані під час судового розгляду; дослідивши в судовому засіданні надані стороною обвинувачення письмові докази, на підтвердження події злочину та вини ОСОБА_5 у його вчиненні, а саме:
- заяву ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 13.02.2017 року, відповідно до якої 20.09.2016 року біля станції метро «Академмістечко» вона передала ОСОБА_27 ( ОСОБА_5 ) грошові кошти у сумі 48000 доларів США та отримала від неї боргову розписку. Після цього ОСОБА_27 ( ОСОБА_5 ) зникла, гроші не повернула та свою обіцянку про купівлю квартир не виконала. (том 2, а.с.59-61). Дана заява стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР за № 1201710080001283 від 13.02.2017 року (том 2, а.с.57);
- висновок судової почеркознавчої експертизи від 22.06.2017 року № 8-4/1313, згідно якого підпис та рукописний текст в розписці від 20.09.2016 року, виконаний ОСОБА_28 (том 2, а.с. 68-72);
- розписку ОСОБА_27 (згідно постанови про уточнення анкетних даних від 24.07.2017 року (том 2, а.с.93-94) - ОСОБА_5 ) від 20.09.2016 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, відповідно до якої вона отримала від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 48000 доларів США на прохання ОСОБА_23 (зі слів ОСОБА_12 ) для купівлі квартир на АДРЕСА_2 . При цьому, разом із грошима були передані нотаріально завірені копії паспортів ОСОБА_29 , ОСОБА_8 , ОСОБА_24 (том 2, а.с.74),
суд першої інстанції, оцінюючи вказані докази відповідно до вимог закону, визнав досліджені докази належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатніми з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме для ухвалення обвинувального вироку за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
При цьому, всупереч доводам апеляційних скарг обвинуваченої та її захисника, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування оскаржуваного вироку через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, у відповідності до вимог ст. 374 КПК України, у вироку наведені не тільки докази на підтвердження встановлених судом обставин, а й мотиви неврахування окремих доказів та обставин, на які посилалась сторона захисту під час судового розгляду.
Так, відхиляючи показання ОСОБА_5 щодо обставин, пов'язаних із передачею їй грошових коштів на загальну суму 48000 доларів США та їх подальшої долі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сам факт передачі коштів на зазначену вище суму на придбання квартир, встановлений не тільки підставі показань потерпілої ОСОБА_8 та обвинуваченої ОСОБА_5 , а й на підставі інших доказів, зокрема розписки останньої та висновку судової почеркознавчої експертизи, які в сукупності дозволили зробити правильний висновок про те, що обвинувачена заволоділа чужим майном шляхом зловживання довірою, тобто шляхом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, а отриманими коштами розпорядилась на власний розсуд.
Що ж стосується тверджень обвинуваченої про те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_23 вчинили відносно неї шахрайські дії, а останній, якому вона особисто передавала грошові кошти, отримані від потерпілої, ці гроші не повернув, то, як обґрунтовано зазначив суд у своєму вироку, вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 , які також показали про те, що ОСОБА_23 вони не знають.
Крім того, сама ОСОБА_5 під час судового розгляду суду показала про те, що їй нічого не відомо про особу ОСОБА_30 , однак грошові кошти йому передала.
При цьому, суд першої інстанції слушно звертає увагу у вироку на те, що факт передачі грошових коштів ОСОБА_5 чоловіку на прізвище « ОСОБА_31 » у належний процесуальний спосіб стороною захисту доведений не був, хоча обвинувачена, судячи з її показань, мала досвід такого роду взаємовідносин та повинна була розуміти наслідки своїх дій.
Тим більше, приймаючи до уваги ту обставину, що, як вказала сторона захисту в судовому засіданні, вони зверталися до правоохоронних органів із заявою про шахрайство з боку ОСОБА_32 та ОСОБА_17 , проте жодних доказів на підтвердження цього суду, в тому числі апеляційної інстанції надано не було.
Що ж стосується посилань обвинуваченої та її захисника в судовому засіданні на те, що ОСОБА_17 та ОСОБА_31 вчинили відносно обвинуваченої шахрайській дії, а ОСОБА_31 , якому вона особисто передавала грошові кошти, ці гроші не повернув, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані доводи є безпідставними та нічим не підтверджені, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_8 , у тому числі, які остання надала в суді апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів, так само як і суд першої інстанції враховує ту обставину, що факт передачі грошових коштів чоловіку на прізвище « ОСОБА_31 », в належний процесуальний спосіб стороною захисту не доведено, а тому суд апеляційної інстанції не має підстав сумніватись у достовірності показань потерпілої ОСОБА_8 та інших доказів, які були покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_5 .
У зв'язку з цим, всупереч доводам апеляційних скарг сторони захисту, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи обвинуваченої під час судового розгляду щодо відсутності у неї умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілої, шляхом зловживання довірою, оскільки визнав їх такими, що спростовуються зібраними та безпосередньо дослідженими судом доказами та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене.
Безпідставними слід визнати і доводи апеляційних скарг сторони захисту про те, що при ухваленні вироку судом першої інстанції не були взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме показання обвинуваченої ОСОБА_5 , які в судовому засіданні могли підтвердити свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , однак суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про їх допит, оскільки у вироку наведені причини, які стали підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик та допит вказаних свідків.
Більш того, з метою перевірки доводів апеляційних скарг, судом апеляційної інстанції, за клопотанням сторони захисту, були допитані свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , проте надані ними показання не переконали колегію суддів у тому, що висновки суду, наведені у вироку не підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду.
Навпаки, показання свідка ОСОБА_21 дозволили суду апеляційної інстанції, в сукупності з іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції, зробити висновок про те, що у ОСОБА_5 був мотив на заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_8 , оскільки з показань вказаного свідка вбачається, що в обвинуваченої були проблемні фінансові питання з третіми особами і коли він, свідок, спілкувався з нею на цю тему, то радив їй продати будинок.
Посилання обвинуваченої та її захисника в апеляційних скаргах на те, що вирок суду ґрунтується на непослідовних та суперечливих показаннях потерпілої ОСОБА_8 , яка зокрема, на думку апелянтів, не могла пояснити те, навіщо в розписці було вказано ще два прізвища ( ОСОБА_23 та ОСОБА_12 ), колегія суддів також не може визнати обґрунтованими, оскільки під час допиту як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, потерпіла надавала аналогічні показання щодо передачі коштів та обставин, пов'язаних із написанням ОСОБА_5 розписки про отримання грошових коштів у розмірі 48000 доларів США.
Будь-яких даних про те, що під час судового розгляду судом першої інстанції були допущені порушені вимоги КПК України, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційні скарги не містять, а колегією суддів не встановлено.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг сторони захисту, колегія суддів дійшла висновку про те, що обвинувальний вирок ухвалений щодо ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 370 КПК України, тобто є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що становлять підвищену суспільну небезпеку її відношення до скоєного, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, стан її здоров'я, з урахуванням того, що вона хворіє на ряд тяжких захворювань, є пенсіонером за віком та має на утриманні матір похилого віку.
Крім того, суд також врахував думку потерпілої щодо призначення обвинуваченій суворого покарання.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , судом не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, а тому визнав за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.
Наведені у вироку мотиви призначеного ОСОБА_5 покарання, колегія суддів визнає обґрунтованими, оскільки вони відповідають нормам закону України про кримінальну відповідальність, зокрема вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, якими визначаються мета покарання та загальні засади призначення покарання, а саме покарання, яке за своїм розміром є близьким до мінімального, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 190 КК України, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи обвинуваченої ОСОБА_5 , наведені в доповненнях до апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при призначенні покарання не були враховані всі обставини, які пом'якшують її покарання не можуть заслуговувати на увагу, оскільки вони суперечать змісту вироку.
Рішення суду першої інстанції щодо вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів також визнає законним та обґрунтованим, оскільки приймаючи це рішення, суд виходив із доведеності підстав та розміру заявлених позовних вимог, які були предметом дослідження під час судового розгляду.
Приймаючи до уваги вищенаведене, колегією суддів не встановлено законних підстав для скасування обвинувального вироку Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року, ухваленого щодо ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження щодо неї за обставин, передбачених ст. 284 КПК України, так само як і підстав для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту не дозволяють зробити висновок про наявність для цього, передбачених законом підстав.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 , колегія суддів вважає необхідним вказаний вирок залишити без змін, а апеляційні скарги сторони захисту, - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 759/14119/17
Номер провадження : 11-кп/824/375/2021
Категорія: ч. 4 ст. 190 КК України.
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_33
Доповідач - суддя ОСОБА_1