Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
Головуючий у 1 інстанції - Бугера О.В.
21 квітня 2010 року справа № 2-а-26/08/1213
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Міронової Г.М.
Суддів:
При секретарі
За участю позивача
Відповідача Дяченко С.П., Нікуліна О.А.
Сухоцькій Д.Ю,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 - особисто; ОСОБА_7 - по довіреності;
ОСОБА_8, ОСОБА_9- по довіреності;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6,
ОСОБА_5
на постанову Ленінського районного суду м. Луганська
від 16 вересня 2008 року
у справі № 2-а-26/08
за позовом
до
третя особа:
про ОСОБА_6,
ОСОБА_5
Виконавчого комітету Луганської міської ради
Луганське міське комунальне підприємство “Теплокомуненерго”
визнання нечинним та таким, що підлягає скасуванню, рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 276/1 від 31.10.2006 року “Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та гарячої води та комунальні послуги з опалення, централізованого постачання гарячої води та пари та про визначення виконавців вищеназваних послуг на території м. Луганська” у частині встановлених цим рішенням тарифів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом про визнання незаконним (нечинним) та скасування рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.2006 року № 276/1 «Про встановлення (затвердження) та погодження комунальних тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та гарячої води та комунальних послуг з опалення, централізованого постачання води, пари та про визначення виконавців вищезазначених послуг на території м. Луганська» у частині встановлення цим рішенням тарифів, як таким, що суперечить актам чинного законодавства та порушує їх цивільні права і інтереси. Під час судового розгляду збільшили свої позовні вимоги та просили заборонити Луганській міській раді при проведенні розрахунку тарифу на опалення та гарячу воду включати та покладати на споживачів цих послуг забезпечення беззбитковості комунальних підприємств.
В обґрунтування вимог позивачі зазначили, що тарифи на послуги з опалення, які були затверджені відповідачем, економічно не обґрунтовані та безпідставно підвищені. На підтвердження цих обставин посилались на той факт, що розрахунки, проведені товариством співвласників квартир «Івар» за спожиту теплову енергію згідно показників будинкових засобів обліку, є значно меншими ніж ті, що визначені до оплати позивачам на підставі тарифу затвердженого рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.2006 року № 276/1.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 16 вересня 2008 року було відмовлено в задоволенні позовну ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання нечинним та таким, що підлягає скасуванню, рішення суб'єкта владних повноважень - органа місцевого самоврядування - виконавчого комітету Луганської міської ради № 276/1 від 31.10.2006 року «Про встановлення (затвердження) та погодження комунальних тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та гарячої води та комунальних послуг з опалення, централізованого постачання води, пари та про визначення виконавців вищезазначених послуг на території м. Луганська» у частині встановлених цим рішенням тарифів, та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивачі посилались на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивачі стверджували, що проект рішення відповідача не було погоджено з Антимонопольним комітетом та державною інспекцією з контролю за цінами. Згідно тверджень позивачів в виробничу програму ЛГКП «Теплокомуненерго» було закладено підвищений об'єм необхідного газу, що спричинило підвищення витрат на одиницю теплової енергії, та, як наслідок, підвищення тарифу на опалення та гарячу воду. Крім того, позивачі не погоджувались безпосередньо з економічними розрахунками, на підставі яких визначено тариф, що був затверджений оспорюваним рішенням відповідача.
При апеляційному розгляді позивачі та їх представник підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, надали відповідні пояснення.
Представники відповідача проти заявлених вимог заперечували, зазначали, що оскаржуване рішення було прийнято виконкомом Луганської міської ради в межах наданої компетенції, без порушень та відповідно до діючого законодавства. Розрахунок тарифу економічно обґрунтований, проект рішення узгоджений із Антимонопольним комітетом та державною інспекцією з контролю за цінами.
Представники третьої особи в судове засідання не з'явились, були сповіщені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, експерта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Проблемою даного спору є різна правова позиція щодо оцінки одних і тих же норм матеріального права особами, які брали участь у справі.
Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Стосовно порядку формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає Кабінет Міністрів України, а органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно ч. 4 ст. 31 Закону України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", у разі затвердження цін/тарифів на послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат їх виробництва орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Частиною 6 статті 31 цього ж Закону встановлено, що затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається.
Згідно до ч. 1, 5, 6 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
Кабінетом Міністрів України 10.07.2006 року була прийнята постанова N 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів та виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" і, за твердженням відповідача, він діяв саме в межах методики, розробленої урядом.
В ході судового розгляду справи в апеляційній інстанції в зв'язку з необхідністю встановлення обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, судом було призначено проведення судово - економічної експертизи з питань економічної обґрунтованості тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.2006 року за № 276/1.
За результатом висновку № 6445/24-6867/25 від 11 березня 20101 року додаткової судово-економічної експертизи встановлено, що економічно обґрунтовуються планові витрати Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на послуги теплопостачання, ГВС на 2006 рік у складі загальновиробничих витрат, адміністративних витрат та витрат на збут на рівні 2005 року на суму 427404,59 грн. (264238, 20 + 116882, 02 + 46284, 37), або 427, 4 тис. грн.. Розбіжності даних дослідження з плановими даними ЛМКП «Теплокомуненерго» до збільшення на 804, 59 грн. (426600-427404,59) виникли внаслідок округлення (оскільки заплановані витрати зазначаються у тисячах гривень).
Висновок експертизи зроблено на підставі матеріалів справи, експерт є незацікавленою особою і попереджений про кримінальну відповідальність, має необхідні спеціальні та належного рівня знання, досвід та навички з економічних питань. Позивачі не є фахівцями у галузі економічних відносин, тому їх розрахунки економічної обґрунтованості тарифів мають суб'єктивне тлумачення певних обставин.
Колегія суддів вважає, що у даній конкретній ситуації висновок експертизи є достовірним і достатнім доказом на підтвердження обґрунтованості та об'єктивності постанови суду першої інстанції.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Колегія суддів вважає, що відповідач надав достатні та безсумнівні докази правомірності прийнято ним рішення.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції дотримано перевірку принципів приймання суб'єктом владних повноважень рішень у відповідності до ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судова колегія вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнято постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 16 вересня 2008 року у справі № 2а-26/08/1213 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя: Г.М.Міронова
Судді: С.П. Дяченко
О.А. Нікулін