Суддя-доповідач - Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.
Україна
Іменем України
23 квітня 2010 року № 2-а-26941/09/1270
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді Міронової Г.М.
суддів:
при секретарі
за участю позивача Яманко В.Г., Радіонової О.О.
Сухоцькій Д.Ю.
Степаненко О.А. - по довіреності;
Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області
Луганського окружного адміністративного суду
24 листопада 2009 року
№ 2-а-26941/09/1270
Державного підприємства «Свердловантрацит»
Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області
визнання дій незаконними,-
У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив суд визнати незаконними дії відповідача про розподіл сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором № 23 від 19.12.2006 року про реструктуризацію податкових зобов'язань, які виникли в результаті проведення розрахунків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року № 705 за наступними повідомленнями: № 112130026064158 від 17.08.09 року - 6460,73 грн. на сплату основного боргу 6403,64 грн. і сплату пені - 57,09 грн. та № 112130026093293 від 14.09.2009 року - 6460,73 грн. на сплату основного боргу 6446,90 грн. і сплату пені -13,83 грн.; зобов'язати суму, сплачену підприємством за платіжними дорученнями: № 7067 від 17.09.09 року у розмірі 6460,73 грн. та № 1116 від 14.09.09 року у розмірі 6460,73 грн. зарахувати відповідно призначеного платежу у рахунок сплати податку на додану вартість відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором розстрочки № 23 від 19.12.06 року у повному обсязі; скасувати повідомлення відповідача № 112130026064158 від 17.08.09 року та № 112130026093293 від 14.09.2009 року.
24 листопада 2009 року представник позивача надав доповнення до адміністративного позову, в якому у зв'язку з додатково отриманим повідомленням № 112130026128902 від 15.10.09 року просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо розподілу сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором № 23 від 19.12.2006 року про реструктуризацію податкових зобов'язань, які виникли в результаті проведення розрахунків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року № 705 за наступними повідомленнями: № 112130026064158 від 17.08.09 року - 6460,73 грн. на сплату основного боргу 6403,64 грн. і сплату пені - 57,09 грн., № 112130026093293 від 14.09.2009 року - 6460,73 грн. на сплату основного боргу 6446,90 грн. і сплату пені -13,83 грн., № 112130026128902 від 15.10.09 року - 6460,73 грн. на сплату основного боргу 6430,16 грн. і сплату пені - 30,57 грн.; зобов'язати суму сплачену позивачем за платіжними дорученнями: 7067 від 17.09.09 року в розмірі 6460,73 грн., № 1116 від 14.09.09 року у розмірі 6460,73 грн. та № 1201 від 15.10.09 року у розмірі 6460,73 грн. зарахувати відповідно призначеного платежу у рахунок сплати податку на додану вартість відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором розстрочки № 23 від 19.12.06 року у повному обсязі; скасувати повідомлення, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Свердловську № 112130026064158 від 17.08.09 року, № 112130026093293 від 14.09.2009 року, № 112130026128902 від 15.10.09 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року позов задоволено. Визнано незаконними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Свердловську про розподіл сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором № 23 від 19.12.06 року про реструктуризацію податкових зобов'язань, які виникли в результаті проведення розрахунків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.06 року № 705 за наступними повідомленнями: № 112130026064158 від 17.08.09 року - 6460,73 грн. на сплату основного боргу 6403,64 грн. і сплату пені - 57,09 грн., № 112130026093293 від 14.09.2009 року - 6460,73 грн. на сплату основного боргу 6446,90 грн. і сплату пені - 13,83 грн., № 112130026128902 від 15.10.09 року - 6460,73 грн. на сплату основного боргу 6430,16 грн. і сплату пені - 30,57 грн. Зобов'язано відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Свердловську вчинити певні дії, а саме: зобов'язано суму сплачену підприємством за платіжними дорученнями: № 7067 від 17.09.09 року у розмірі 6460,73 грн., № 1116 від 14.09.09 року у розмірі 6460,73 грн. та № 1201 від 15.10.2009 року у розмірі 6460,73 грн. зарахувати відповідно призначеного платежу у рахунок сплати податку на додану вартість відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 23 від 19.12.2006 року у повному обсязі. Скасовано повідомлення, прийнятті Державною податковою інспекцією у м. Свердловську № 112130026064158 від 17.08.09 року, № 112130026093293 від 14.09.2009 року, № 112130026128902 від 15.10.09 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Свердловантрацит» державне мито у сумі 3 грн. 40 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням, податковий орган звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
19 грудня 2006 року за № 23 між Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області та Державним підприємством «Свердловантрацит» на підставі п. 10.2 ст. 10 Закону України від 23.06.2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (надалі - Закон № 2711-ІV), п. 16 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку підтвердження заборгованості, яка виникла в результаті неповних розрахунків за енергоносії» № 191 від 22.02.2006 року був укладений договір про реструктуризацію податкових зобов'язань, які виникли в результаті проведення розрахунків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року № 705. Згідно з цим договором ДПІ у м. Свердловську надає ДП «Свердловантрацит» розстрочення сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які виникли в результаті проведення розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року № 705 та включених до декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року на загальну суму 620230,00 грн. терміном на десять років з дня укладання цього договору, тобто з 19 грудня 2006 року до 19 грудня 2016 року з відстрочкою погашення на перші два роки, тобто з 19 грудня 2008 року та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками згідно графіку у додатку 1 до цього договору.
17 серпня 2009 року на виконання умов вищезазначеного договору ДП «Свердловантрацит» платіжним дорученням № 7067 від 17.08.09 року у відповідності з графіком сплати розстроченого податкового боргу внесло платіж у сумі 6460,73 грн. з призначенням платежу «ПДВ згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 23 від 19.12.2006 року за серпень 2009 року». 17 серпня 2009 року ДПІ у м. Свердловську підготувало та направило на адресу ДП «Свердловантрацит» повідомлення № 112130026064158 від 17.08.2009 року про розподіл суми сплаченої ДП «Свердловантрацит» у рахунок погашення зобов'язання згідно з договором про реструктуризацію податкового боргу з посиланням на абзац 2 п.п. 16.3.3. ст. 16 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому, у повідомлені зазначено, що загальна сума податкового боргу складає 10304666,91 грн., сума пені складає 91052,83 грн. питома вага пені від суми податкового боргу складає 0,883600 %. Розподіл сплаченої суми в розмірі 6460,73 грн. склав: податковий борг - 6403,64 грн., пеня 57,09 грн. У повідомленні також зазначено, що сума податкового боргу за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» склала - 10207210,44 грн., пені - 91106,90 грн.
14 вересня 2009 року на виконання умов вищевказаного договору ДП «Свердловантрацит» платіжним дорученням № 1116 від 14.09.2009 року у відповідності з графіком розстроченого податкового боргу внесло платіж у сумі 6460,73 грн. з призначенням платежу «ПДВ згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 23 від 19.12.2006 року за вересень 2009 року». 14 вересня 2009 року ДПІ у м. Свердловську підготувало та направило на адресу ДП «Свердловантрацит» повідомлення № 112130026093293 від 14.09.2009 року про розподіл суми сплаченої ДП «Свердловантрацит» у рахунок погашення зобов'язань згідно з договором про реструктуризацію податкового боргу з посиланням на абзац 2 п.п. 16.3.3. ст. 16 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При чому, у повідомленні зазначено, що загальна сума податкового боргу складає 7858604,46 грн., сума пені складає 16822,06 грн., питома вага пені від суми податкового боргу складає 0,214100%. Розподіл сплаченої суми в розмірі 6460,73 грн. склав: податковий борг - 6446,90 грн., пеня 13,83 грн. У повідомленні також зазначено, що сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 14.09.2009 року в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» склала - 7835335,50 грн., пені - 16838,65 грн.
15 жовтня 2009 року на виконання умов вищевказаного договору ДП «Свердловантрацит» платіжним дорученням № 1201 від 15.10.2009 року у відповідності з графіком сплати розстроченого податкового боргу внесло платіж у сумі 6460,73 грн. з призначенням платежу «ПДВ згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 23 від 19.12.2006 року за жовтень 2009 року». 15 жовтня 2009 року ДПІ у м. Свердловську підготувало та направило на адресу ДП «Свердловантрацит» повідомлення № 112130026128902 від 15.10.2009 року про розподіл суми сплаченої ДП «Свердловантрацит» у рахунок погашення зобов'язання згідно з договором про реструктуризацію податкового боргу з посиланням на абзац 2 п.п. 16.3.3. ст. 16 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При чому, у повідомленні зазначено, що загальна сума податкового боргу складає 9725712,88 грн., сума пені складає 46012,42 грн., питома вага пені від суми податкового боргу складає 0,473100%. Розподіл сплаченої суми в розмірі 6460,73 грн. склав: податковий борг - 6430,16 грн., пеня - 30,57 грн. У повідомленні також зазначено, що сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 15.10.2009 року в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» склала 9673270,30 грн., пені - 46979,36 грн.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача - апелянта - у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.
З огляду на приписи ч. 4 статті 196 КАС України ця обставина не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (надалі - Закон № 2181), згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі пьятидесяти відсотків такої суми.
Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Отже, для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобов'язань орган державної влади повинний мати на це відповідні повноваження, які були б прямо передбачені Законом або іншим нормативно - правовим актом, тобто колегія суддів звертає увагу на те, що у податкового органу, на момент прийнятого спірного повідомлення - рішення, відсутні такі повноваження на визначення податкових зобов'язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з відсутністю у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобов'язань, які погашаються зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначено позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає вимогам діючого законодавства.
При цьому, відповідач в обґрунтування законності власних дій посилається на п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Колегія суддів не може погодитися з таким доводом апеляційної скарги з огляду на системний аналіз наведених вище нормативно-правових актів і з урахуванням матеріалів справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).
Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений суб'єкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обов'язок, належить саме позивачу.
Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2,3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторонни і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Таким чином, податковим органом не було додано належних доказів щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються вказані доводи апеляційної скарги, оскільки пунктом 10.5 Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» передбачено, що реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону. З договору № 23 від 19.12.2006р. вбачається, що ДПІ у м. Свердловську надає ДП «Свердловантрацит» розстрочення сплати податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій), що обліковуються за даними карток особових рахунків на підставі довідки про суму податкового боргу за геологорозвідувальні роботи станом на 17.09.2009 року, який не погашено на день складення довідки на загальну суму 620,230 грн. терміном на десять років з дня укладення цього договору, тобто з 19.12.2006р. до 19.12.2016р. з відстрочкою погашення на перші два роки дії цього договору та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками згідно графіку у додатку до цього договору. З платіжних доручень № 7067 від 17.08.2009р., № 1116 від 14.09.2009р. вбачається, що призначення платежів зазначені у них, відповідають договору №23 від 19.12.2006р.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року у справі № № 2-а-26941/09/1270 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 28 квітня 2010 року.
Головуючий суддя : Г.М.Міронова
Судді: В.Г. Яманко
О.О. Радіонова