61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
12 січня 2010 р. Справа № 2-а-551/09/1806
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.05.2009р. по справі № 2-а-551/09/1806
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач, всупереч положенням ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не здійснює нарахування та виплату належного йому підвищення до пенсії, як дитині війни.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність протиправної бездіяльності з його боку.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.05.2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 742,65 грн. та з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 р. в розмірі 780,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, положень ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст.195 КАС України (в межах апеляційної скарги), дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач у 2007-2008 роках не здійснював нарахування та виплату позивачу відповідного підвищення у встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" розмірі.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до приписів ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 р.. При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, якими визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до п. 41 розд. 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розд.1, п.п. 61, 62, 63, 66 розд.2, п.3 розд.3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розд.1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, а також мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 ЗУ „Про Держбюджет України на 2007 рік” та п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Держбюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р., з таких підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. та правильність нарахування доплати до пенсії згідно розмірів, встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», колегія суддів зазначає наступне. Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлюється не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р., якою встановлюється розмір такої доплати - до 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Крім того, Закон України "про соціальний захист дітей війни" не встановлює нової соціальної виплати, а передбачає підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, призначених саме відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок по виплаті підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Суд першої інстанції правомірно зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу та провести відповідні виплати у конкретно визначеному грошовому розмірі.
Так відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
До виключних повноважень Пенсійного фонду України та його територіальних управлінь належить призначення, здійснення нарахування та перерахунку пенсії, щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, а суд здійснив лише розрахунок розміру підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яке в порушення вимог діючого законодавства не було нараховано та виплачено позивачу і зобов'язав відповідача реалізувати його повноваження, шляхом здійснення перерахунку пенсії та виплати недоотриманої позивачем частини пенсії, а отже, застосував спосіб захисту прав позивача, передбачений п.2 ч.3 ст.105 КАС України та прийняв рішення відповідно до положень п.2 ч.2 ст.162 КАС України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що враховуючи похилий вік позивача, те що позивач не повинен стежити за внесенням будь-яких змін в діючому законодавстві, відповідно - перевіряти правомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків, покладених Державою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував ст.99, 100 КАС України.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно встановивши наявність права позивача щодо нарахування та отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, при здійсненні розрахунку суми, що підлягає донарахуванню та виплаті позивачу допустив порушення норм матеріального права, а саме: ч.2 ст.152 Конституції України, ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
При цьому, колегія суддів, враховуючи положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ч.2 ст.152 Конституції України, вважає, що позивачу у 2007 році пенсія повинна була бути підвищена: у липні на 91,27 грн. (410,06 х 30%=123,02; з 09 по 31 липня - 91,27 грн.); у серпні на 123,02 грн. (410,06 х 30%=123,02); у вересні на 123,02 грн. (410,06 х 30%=123,02); у жовтні на 124,53 грн. (415,11 х 30% = 124,53); у листопаді на 124,53 грн. (415,11 х 30% = 124,53); у грудні на 124,53 грн. (415,11 х 30% = 124,53), а всього на 710,90 грн.
Виходячи з положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч.2 ст.152 Конституції України, колегія суддів вважає, що позивачу у 2008 році пенсія повинна була бути підвищена: у травні на 46,55 грн. (481 х 30% = 144,30; з 22 по 31 травня 46,55 грн.); у червні на 144,30 грн. (481 х 30% = 144,30); у липні на 144,60 грн. (482 х 30% = 144,60); у серпні на 144,60 грн. (482 х 30% = 144,60); у вересні на 144,60 грн. (482 х 30% = 144,60); у жовтні на 149,40 грн. (498 х 30% = 149,40); у листопаді на 149,40 грн. (498 х 30% = 149,40); у грудні на 149,40 грн. (498 х 30% = 149,40), а всього на 1072,85 грн.
Згідно довідки, наданої відповідачем, розмір підвищення до пенсії позивача, як дитини війни, у 2008 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" становив: з 01.01.2008 року - 47,00 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
Отже, за період 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивачу було підвищено пенсію, як дитині війни: у травні на 48,10 (за період з 22 по 31 травня на 15,52грн.); у червні на 48,10 грн.; у липні на 48,20 грн.; у серпні на 48,20 грн.; у вересні на 48,20 грн.; у жовтні на 49,80 грн.; у листопаді на 49,80 грн.; у грудні 49,80 грн., а всього на 357,62 грн.
Таким чином, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивачу в порушення вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не підвищено пенсію на 715,23 грн. (1072,85 - 357,62 = 715,23).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також положення п.2 ч.3 ст.105, п.2 ч.2 ст.162 КАС України, колегія суддів вважає, що відповідача повинно бути зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 710,90 грн. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 715,23 грн.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200, 202 п.2, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми задовольнити частково.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.05.2009 року по справі №2-а-551/09/1806 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 710,90 грн. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 715,23 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Кононенко З.О. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >