Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.
Суддя-доповідач - Лях О.П.
Україна
Іменем України
13 травня 2010 року справа № 2а-822/10/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Лях О.П.,
суддів Горбенко К.П., Юрченко В.П.
секретар судового засідання
за участю :
позивача
заступника військового прокурора
представника відповідача Барбаш Л.О.
не з'явився
Камєнєва О.А. за довіренністю
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військового комісара Луганського обласного військового комісаріату
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 18 лютого 2009 року
у справі № 2а-822/10/1270
за позовом військового прокурора Луганського гарнізону, який діє в інтересах ОСОБА_4
До Луганського обласного військового комісаріату
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2007 року військовий прокурор Луганського гарнізону, в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги військовий прокурор мотивував тим, що під час проходження військової (публічної) служби військовослужбовцю Збройних Сил України полковнику ОСОБА_4 речове майно своєчасно, для використання його у службовій діяльності, видано не було. На теперішній час полковник запасу ОСОБА_4 звільнений з військової служби у запас та не являється військовослужбовцем Збройних Сил України, тому він має право на отримання грошової компенсації замість не виданого під час служби речового майна.
Просив суд зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат здійснити, відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплату на користь ОСОБА_4 грошової компенсації за не отримане речове майно, що підлягало видачі, у розмірі 6134 грн. 29 коп.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року по справі № 2а-822/10/1270 позов задоволено частково, а саме :
стягнуто з Луганського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за недоотримане речове майно, що підлягало видачі у розмірі 2573,26грн.
В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції внаслідок того, що суд не правильно оцінив зібрані по справі докази, застосував норми права, які в даному випадку не застосовуються, тому прийняв помилкове рішення.
В судовому засіданні заступник військового прокурора наполягав на залишенні судового рішення без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 121 Конституції України, ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
В судовому засіданні встановлено, що наказом голови Ворошиловграського обласного комітету добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту СССР (ДТСААФ СССР) № 46 від 07.06.1991 року ОСОБА_4 був призначений на посаду заступника голови - начальника відділу військово-технічної та початкової військової підготовки, зарахований до списків особового складу Ворошиловградського обласного комітету ДТСААФ СССР та поставлений на всі види матеріального забезпечення у Луганському обласному військовому комісаріаті. В подальшому він проходив військову службу в Ворошиловградському обласному комітеті ДТСААФ СССР, який було перейменовано в Луганську обласну організацію Товариства сприяння обороні України (ТСО України), на різних посадах.
На підставі наказу голови Товариства сприяння обороні України № 77 від 01.08.2006 року ОСОБА_4 було звільнено з військової (публічної) служби у запас за станом здоров'я та у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, відповідно до "Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України" з правом носіння військової форми одягу, та на підставі наказу голови Луганської обласної організації ТСО України № 9 від 04.08.2006 року виключено з 26 серпня 2006 року зі списків особового складу ТСО України та усіх видів забезпечення.
Під час звільнення в запас з позивачем не проведено остаточного розрахунку за речове майно за період військової (публічної) служби у Луганський обласній організації ТСО України, яке підлягало видачі йому на протязі військової (публічної) служби в Збройних Силах України.
З довідки № 208 від 29.12.2006 року адміністративного господарського відділу Луганського обласного військового комісаріату на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі до 10.03.2000 року вбачається, що звільненому у запас полковнику ОСОБА_4 на підставі наказу №9 від 04.08.2006 року підлягає виплаті компенсація у розмірі 1248,06 грн.(а.с. 22).
Згідно довідки-розрахунку № 209 від 29.12.2006 року за речове майно, що підлягає видачі з 11.03.2000 року по день звільнення - 04.08.2006 року полковнику ОСОБА_4 на підставі наказу №9 від 04.08.2006 року підлягає виплаті компенсація у розмірі 4886,23 грн.
Відповідно до положень ст. 1, 1-2, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011 XII військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно вимог ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються кабінетом Міністрів України.
Дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено ст. 2 Закону України « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Зазначений Закон набув чинності з 11 березня 2000 року. Отже, до вказаної дати позивач мав право на отримання грошової компенсації замість речового майна.
З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-лікувального) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Зазначений Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.
Згідно вимог п. 27 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28 жовтня 2004 року, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про право позивача на отримання грошової компенсації замість речового майна з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 28 жовтня 2004 року , як це визначився Вищий адміністративний суд в ухвалі від 26 листопада 2009 року у цій справі, однак вважає, що суд першої інстанції помилкового визначив, яке саме речове майно повинен був отримати позивач у визначений законодавством термін до звільнення та зазначив його вартість 2573-26 грн.
Відповідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України с удове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За приписами статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З цих підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військового комісара Луганського обласного військового комісаріату на постанову - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року по справі № 2а-822/10/1270 - змінити.
Абзац 2 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року по справі № 2а-822/10/1270 викласти в слідкуючій редакції « зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за недоотримане речове майно, що підлягало видачі в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 28 жовтня 2004 року по день звільнення.
В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року по справі № 2а-822/10/1270 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.
Головуючий
Судді