Справа № 624/883/20
провадження № 1-кп/624/15/21
09 лютого 2021 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020225720000022 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Шевченкове, Сахновщинського району, Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, розлученої, неповнолітніх дітей на утриманні немаючої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- обвинувачення - прокурора Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5
- захисту - обвинуваченої ОСОБА_3 , -
ОСОБА_3 02 листопада 2020 року близько 23-00 години, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів, умисно, таємно та протиправно, з метою особистого збагачення, проникла на територію подвір'я ОСОБА_5 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , яке зі сторони городу не обгороджене парканом, де усвідомлюючи, що її дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу, вчинила крадіжка майна на загальну суму, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №5 від 16 листопада 2020 - 525 гривень, а саме двох алюмінієвих бідонів, об'ємом 40 л кожен, один з яких був без кришки, а інший з кришкою, вартістю 250 грн та 375 грн відповідно. Таким чином ОСОБА_3 своїми діями завдала матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 525 грн.
Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні винною себе у скоєнні кримінального проступку визнала повністю та пояснила, що щиро кається у скоєному. Також пояснила, що дійсно вчинила інкримінований їй кримінальний проступок при вищезазначених обставинах, а саме: 02 листопада 2020 року близько 23-00 години проникла на територію подвір'я ОСОБА_5 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , яке зі сторони городу не обгороджене парканом та здійснила крадіжку двох бідонів, які здала на металобрухт, отримані кошти витратила на алкогольні напої. У вчиненому щиро розкаялась, просила суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що восени помітив, що з двору зникли речі, зателефонував до поліції, повідомив про крадіжку. Викрадені бідони йому були повернуті працівниками поліції. Претензій до обвинуваченої не має, не заперечує проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Визнавальні свідчення обвинуваченої суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.
Зважаючи на те, що обвинувачена повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального проступку, погодилась з правовою кваліфікацією своїх дій, її свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченої, роз'яснивши їй положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченої, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченої та потерпілого.
Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченої ОСОБА_3 повністю доведеною, а скоєне нею підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Призначаючи покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке відносяться до кримінального проступку.
Дослідженням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше засуджена 19.04.2011 Кегичівським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт, судимість погашена, в силу ст. 89 КК України вважається такою, що не має судимості, на обліку Кегичівського районного сектора з питань пробації, а також на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштована, за місцем проживання характеризується негативно як така, що авторитетом серед жителів села не користується, не працює, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, її поведінка на протязі року комісіями ради не розглядалась, до адміністративної відповідальності не притягалась.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченій суд визнає щире каяття.
Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Із врахуванням ступеня тяжкості кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, особи обвинуваченої ОСОБА_6 , яка не працює, обставину, яка пом'якшує, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального проступку та відношення до скоєного, а також той факт, що потерпілий претензій до обвинуваченої не має, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення покарання у виді штрафу, та вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді громадських робіт, про що просив і прокурор. Це покарання сприятиме виправленню обвинуваченої, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового кримінального правопорушення.
Підстав для застосування ст. 69, чи норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді громадських робіт є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_6 під час досудового розслідування не обирався.
Цивільний позов не заявлявся, арешт на майно не накладався.
Судові витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винною в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: два алюмінієвих бідони, об'ємом 40 л, кожен, загальною вагою 14,40 кг, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 повернути йому як законному володільцю.
Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1