10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 756/14973/19
провадження № 51-571ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу та додаткові пояснення потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу судді Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року та ухвалу судді Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Суть питання
Як убачається зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення місцевого суду, ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід слідчої судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_5 у провадженні за клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження № 42014100090000042.
Не погоджуючись з указаним рішенням судді, ОСОБА_4 оскаржила його до апеляційного суду.
Суддя Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України),відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на зазначену ухвалу судді з мотивів того, що відповідно до положень ст. 309 КПК України вказане судове рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на допущені, на її думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати зазначені ухвали місцевого і апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Стаття 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що вищезазначеною статтею Конституції України гарантується право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, виходячи з чого КПК України визначає, в яких випадках і які саме рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №494/6/18).
У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосуються права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження окремих судових рішень, якими не завершується розгляд кримінального провадження по суті, має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як видно з оскаржуваних судових рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що суддя вирішила питання про відвід слідчої судді в порядку, передбаченому ст. 81 КПК України. Апеляційне оскарження зазначеного судового рішення не передбачено нормами чинного КПК України, у тому числі статтями 81, 309, 392 КПК України.
Тому суддя Київського апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою апелянта.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Разом із цим, зі змісту положень ст. 424 КПК України випливає, що ухвала судді Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року не може бути предметом й касаційного оскарження.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, оскільки із касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається,що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України відмовити у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу судді Оболонського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року та ухвалу судді Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
