Постанова
Іменем України
01 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 589/2624/19
провадження № 61-21997св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. О.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1
суб'єкт оскарження - державний виконавець Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Сумській області Білевич Наталія Станіславівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Ткачука С. С., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Сумській області Білевич Н. С., просивши суд визнати незаконними та скасувати постанови у зведеному виконавчому провадженні № 31901603, а саме: постанови старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Білевич Н. С. (далі - старший державний виконавець Білевич Н. С.) від 11 травня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 травня 2019 року, про стягнення виконавчого збору від 11 травня 2019 року, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11 травня 2019 року у виконавчих провадженнях (далі - ВП) № 32839802, ВП № 24881208, ВП № 25037252, ВП № 28877957, ВП № 24880911, ВП № 31415230, по яких ОСОБА_1 є боржником.
Скарга мотивована тим, що 01 лютого 2011 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області постановлено обвинувальний вирок у справі № 1-10/11 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким, зокрема, відшкодовано шкоду потерпілим та конфісковано конкретно визначене майно засуджених на користь держави. На виконання даного рішення суду були видані виконавчі документи та наразі відкриті виконавчі провадження стосовно боржника ОСОБА_1 , які об'єднані в зведене ВП № 31901603. 11 травня 2019 року старшим державним виконавцем Білевич Н. С. відносно ОСОБА_1 винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, про стягнення виконавчого збору та про стягнення з витрат виконавчого провадження. Він вважає, що ці постанови винесені незаконно та передчасно, оскільки у боржника арештоване все його нерухоме та рухоме майно з метою його подальшої реалізації для забезпечення вимог стягувачів, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. В той же час, стягнення на заробітну плату звертається у разі відсутності чи недостатності майна боржника для покриття у повному обсязі належних до стягнення сум, а стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, а стягнення з боржника витрат виконавчого провадження можливе лише на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: визнано неправомірними та скасовано постанови старшого державного виконавця Білевич Н. С. про: стягнення виконавчого збору від 11 травня 2019 року (ВП № 31415230) - про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим листом № 1-10/11, виданим 03 березня 2011 року у розмірі 1 821,00 грн; стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11 травня 2019 року (ВП № 31415230) - про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій за виконавчим листом № 1-10/11, виданим 03 березня 2011 року у розмірі 118,00 грн; стягнення виконавчого збору від 11 травня 2019 року (ВП № 24880911) - про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим листом № 1-10/11, виданим 01 лютого 2011 року у розмірі 7 646,00 грн; про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11 травня 2019 року (ВП № 24880911) - про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій за виконавчим листом № 1-10/11, виданого 01 лютого 2011 року у розмірі 118,00 грн; стягнення виконавчого збору від 11 травня 2019 року (ВП № 28877957) - про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим листом № 1-10/11, виданим 10 серпня 2011 року у розмірі 3 354,00 грн; стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11 травня 2019 року (ВП № 28877957) - про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій за виконавчим листом № 1-10/11, виданим 10 серпня 2011 року у розмірі 118,00 грн; стягнення виконавчого збору від 11 травня 2019 року (ВП № 25037252) - про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим листом № 1-10/11, виданим 10 лютого 2011 року у розмірі 3 346,00 грн; стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11 травня 2019 року (ВП № 25037252) - про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій за виконавчим листом №1-10/11, виданим 10 лютого 2011 року у розмірі 118,00 грн; стягнення виконавчого збору від 11 травня 2019 року (ВП № 24881208) - про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим листом №1-10/11, виданим 01 лютого 2011 року у розмірі 710,00 грн; стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11 травня 2019 року (ВП № 24881208) - про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій за виконавчим листом № 1-10/11, виданим 01 лютого 2011 року у розмірі 118,00 грн; стягнення виконавчого збору від 11 травня 2019 року (ВП № 32839802) - про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим листом № 1-10/11, виданим 23 травня 2012 року у розмірі 6 048,00 грн; стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11 травня 2019 року (ВП № 32839802) - про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій за виконавчим листом № 1-10/11, виданим 23 травня 2012 року у розмірі 118,00 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що старшим державним виконавцем Білевич Н. С. при винесенні постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження було допущено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Разом із цим, постанови старшого державного виконавця Білевич Н. С. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника винесенні з урахуванням фактичних обставин виконавчого провадження та згідно вимог законодавства України.
Постановою Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області задоволено частково: ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2019 року скасовано та закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Білевич Н. С.; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що скарга на дії державного виконавця стосується оскарження постанов про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та постанови про звернення стягнення на заробітну плату (прийнятої, в тому числі на виконання попередніх постанов), а тому така справа має розглядатися в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року зупинено виконання постанови Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що дана скарга має розглядатися в порядку ЦПК України, оскільки стосується виконання рішення суду про задоволення цивільного позову у кримінальній справі, а тому скаргу повинен розглянути суд, який видавав виконавчі листи.
Позиції інших учасників
19 лютого 2020 року до суду було надіслано відзив на касаційну скаргу Шосткинським міськрайонним відділом державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Сумській області, яке змінило найменування на Шосткинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Однак, в порушення вимог частини п'ятої статті 178 та четвертої статті 395 ЦПК України, до відзиву не додано доказів його надсилання іншим учасникам справи, а тому в силу вимог частини четвертої статі 183 ЦПК України даний відзив повертається без розгляду особі, яка його подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У Шосткинському міськрайонному відділі державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Сумській області на виконанні перебуває зведене ВП № 31901603 від 28 березня 2012 року, до складу якого входять ВП: № 24881208 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 шкоди в сумі 7 104,60 грн, яке відкрито 28 лютого 2011 року; № 25037252 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 шкоди в сумі 33 460,00 грн, яке відкрито 02 березня 2011 року; № 32839802 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 шкоди в сумі 60 840,00 грн, яке відкрито 25 травня 2012 року; № 24880911 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 шкоди в сумі 76 460,00 грн, яке відкрито 28 лютого 2011 року; № 28877957 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 шкоди в сумі 33 540,00 грн, яке відкрито 16 серпня 2011 року; № 31415230 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 шкоди в сумі 18 211,48 грн, яке відкрито 24 лютого 2012 року (12 вересня 2019 року виконавче провадження закінчено); № 25017121 про конфіскацію у ОСОБА_1 на користь держави автомобіля, марки ВАЗ-2105, яке відкрито 03 березня 2011 року; № 25017000 про конфіскацію у ОСОБА_1 на користь держави всього майна боржника, яке відкрито 03 березня 2011 року; № 59047238 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 495,94 грн, яке відкрито 08 травня 2019 року; № 59047421 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат виконавчого провадження в сумі 69,00 грн, яке відкрито 08 травня 2019 року; № 60050499 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави залишку виконавчого збору в сумі 1 768,04, яке відкрито 13 вересня 2019 року.
Вказані виконавчі провадження відкриті на виконання виконавчих листів, виданих на підставі вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 лютого 2011 року в кримінальній справі № 1-10/11.
11 травня 2019 року старшим державним виконавцем Білевич Н. С. в рамках зведеного ВП № 31901603 були винесені наступні постанови: про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 - в розмірі 7 646,00 грн у ВП № 24880911, в розмірі 710,46 грн у ВП № 24881208, в розмірі 3 346,00 грн у ВП № 25037252, в розмірі 3 354,00 грн у ВП№ 28877957, в розмірі 1 821,00 грн у ВП № 31415230, в розмірі 6 084,00 грн у ВП № 32839802; про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в розмірі 118,00 грн у ВП № 24880911, в розмірі 118,00 грн у ВП № 24881208, розмірі 118,00 грн у ВП № 25037252, в розмірі 118,00 грн у ВП № 28877957, в розмірі 118,00 грн у ВП № 31415230, в розмірі 118,00 грн у ВП № 32839802; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (для стягнення суми шкоди, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) у ВП № 24880911, ВП № 24881208, ВП № 25037252, ВП № 28877957, ВП № 31415230, ВП № 32839802
Не погоджуючись із діями старшого державного виконавця Білевич Н. С., у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною скаргою у порядку передбаченому цивільно-процесуальним кодексом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу та постанови про звернення стягнення на заробітну плату (прийнятої на виконання попередніх постанов), прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17).
Разом із цим, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то в такому випадку потрібно застосовувати частину першу 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 660/612/16-ц).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржував відповідні постанови старшого державного виконавця Білевич Н. С. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 травня 2019 року (прийнятої в тому числі для забезпечення стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження), про стягнення виконавчого збору від 11 травня 2019 року та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11 травня 2019 року у ВП № 32839802, ВП № 24881208, ВП № 25037252, ВП № 28877957, ВП № 24880911, ВП № 31415230, а тому відповідно дані вимоги слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким, чином оскільки предметом скарги є оскарження відповідних постанов державного виконавця, а тому висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі є обгрунтованим з огляду на наведені вище норми закону та встановлені обставини справи, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання заявника на постанову Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року № 589/3746/19, оскільки у даній справі та наведеному рішення суду різні предмети спору, а також відповідна постанова апеляційного суду не є остаточним рішенням у справі, що в такому випадку не може свідчити про неоднакове застосування судами відповідних норм законодавства при вирішенні таких справ.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки виконання постанови Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року зупинене ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, то у зв'язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити його виконання.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Сумського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук