09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 440/5217/19
адміністративне провадження № К/9901/35511/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Блажівської Н. Є., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №440/5217/19 за позовом Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №440/5217/19.
Одночасно Головним управлінням ДПС у Полтавській області було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Верховний Суд ухвалою від 11 січня 2021 року визнав їх неповажними та надав скаржнику час повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.
На виконання вимог цієї ухвали, від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшло клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
У вказаному клопотанні податковий орган описує обставини попереднього звернення із касаційною скаргою, які були визнані Верховним Судом ухвалою від 11 січня 2021 року неповажними. Водночас скаржник додатково зазначає, що відповідно до пп. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», далі - Постанова №641, залежно від епідемічної ситуації в регіоні або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 (далі - рівень епідемічної небезпеки). Станом на 27 жовтня 2020 року у м. Полтаві встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, 15 жовтня 2020 року на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Відповідальні працівники, які здійснюють супроводження судових справ, в тому числі і справи №440/5217/19, у зв'язку з втратою працездатності знаходились на лікуванні з діагнозом - Коронавірусна хвороба (COVID-19). Копію листків непрацездатності неможливо надати в зв'язку з переданням оригіналів до Фонду соціального страхування України для отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на вимоги абзацу другого пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-IX від 18 червня 2020 року, який запровадив механізм поновлення строку виключно за умови, якщо особа, яка оскаржує судове рішення, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії пов'язаної з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Однак, клопотання не містить обґрунтування та доказів, що неможливість подання касаційної скарги у більш короткі строки (без зайвих зволікань) з дня отримання копії ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги (31 липня 2020 року), зумовлено обмеженнями впровадженими у зв'язку з карантином. Формальне посилання на ріст чисельності випадків захворювання на COVID-19 серед працівників відповідача не може бути підставою для визнання причин пропуску строку поважними, оскільки з огляду на виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань мають право представляти інтереси Головного управління ДПС у Полтавській області в судах України (самопредставництво суб'єкта владних повноважень) велика кількість осіб.
Більш того, з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» наступні постанови, якими до цієї постанови внесені зміни, запроваджені заходи не стосуються діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.
Колегія суддів вважає, що у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами 333 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з моменту виготовлення повного тексту судового рішення апеляційної інстанції (21 квітня 2020 року) і до моменту подання цієї касаційної скарги (17 грудня 2020 року) минуло майже вісім місяці, а з моменту отримання копії ухвали про повернення вдруге поданої касаційної скарги (05 жовтня 2020 року) і до моменту подання цієї касаційної скарги (17 грудня 2020 року) минуло більше двох місяців. І з огляду на вищенаведені обставини, саме скаржником не було дотримано вимог 333 Кодексу адміністративного судочинства України щодо форми і змісту касаційної скарги, що стало підставою для повернення попередньої касаційної скарги у цій справі.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до касаційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто, такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №440/5217/19 за позовом Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді Н. Є. Блажівська
О. О. Шишов