09 лютого 2021 року
Київ
справа №560/1935/20
адміністративне провадження №К/9901/2968/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №560/1935/20 за позовом Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
25.01.2021 до суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" (далі - скаржник), направлена до суду поштою 22.01.2021.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник посилається на неправильне застосування судами статей 126, 127, 129 ПК України при вирішенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 23.03.2020 №0009813303, №0009833303. Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних відносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №820/11382/15, а також не взяв до уваги правові висновки, сформульовані в постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №805/3649/17-а, від 24.10.2018 у справі №820/2405/16, від 14.05.2019 у справі №813/3641/15, постанові Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №806/2699/16 та інші. Також Позивач вважає, що ухвалюючи оскаржене судове рішення, суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права, внаслідок чого було унеможливлено встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розв'язання спору, а також встановити обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає виключення з можливості його застосування із посиланням на постанови Верховного Суду, від висновку щодо застосування норм права у яких здійснено відступлення, що передбачено статтею 346 КАС України.
Верховний Суд у складі колегії суддів ухвалою від 07.11.2019 справу №820/11382/15 передав на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів з підстав необхідності відступлення від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №820/4767/17 та від 22.05.2018 у справі №820/6437/16. У цих постановах Верховний Суд сформулював висновок, що застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового Кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з ненарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу. Разом з тим, у іншій справі №805/3649/17-а викладена інша правова позиція про те, що підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (згідно зі статтею 127 ПК України - 50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діяння протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, як наслідок, у податковому повідомленні-рішенні. Тобто, застосування штрафних санкцій у розмірах 25%, 50%, 75% на підставі висновків одного і того ж акта перевірки може свідчити тільки про наявність одного правопорушення у відповідний період.
Верховний Суд у складі судової палати за наслідками касаційного розгляду ухвалив постанову від 21.01.2020, у якій визнав відсутніми підстави для відступлення і погодився з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №820/4767/17 та від 22.05.2018 у справі №820/6437/16. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила правовий висновок, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з статтею 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.
З урахуванням викладеного, посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.10.2018 у справі №820/2405/16, від 14.05.2019 у справі №813/3641/15, які після ухвалення постанови від 21.01.2020 у справі №820/11382/15 не є релевантними, суперечить пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в цій частині.
Водночас, колегія суддів вважає достатнім наведене скаржником обґрунтування неправильної, як на його думку, кваліфікації вчиненого податкового правопорушення, яке наведене у взаємозв'язку із посиланням на постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №805/3649/17-а, від 23.05.2019 у справі №806/2699/16.
Також у касаційній скарзі позивач посилається на незгоду із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 №0005083303 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 510,00 грн. Позивач посилається на те, що він не є податковим агентом для фізичних осіб-підприємців, відповідно, не мав обов'язку подавати звітність за формою 1-ДФ.
Проте ці доводи наведені без обов'язкового взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, а тому, скаржнику необхідно усунути зазначений недолік.
Посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів не знаходить свого належного мотивування.
Зазначені доводи кореспондуються із передбаченою КАС України підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу, яку скаржник не визначає.
У касаційній скарзі не зазначено обставин, які встановлені судом на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або переліку наявних в матеріалах справи доказів, які судом не досліджені. Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, що передбачено статтею 352 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.
Крім того, відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Скаржник додав до касаційної скарги платіжне доручення №1275 про сплату судового збору в сумі 40540грн, що не відповідає розміру, встановленому законом.
Так, відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (21020 грн).
Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2020 році, і з огляду на розмір заявлених позовних вимог, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром.
Відповідно, сплаті за подання касаційної скарги у цій справі сплаті підлягає судовий збір в сумі 42040 грн (21020 грн * 200%), відповідно, скаржник має доплатити судовий збір в сумі 1500 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Символ звітності банку - 207
Призначення платежу - *;101; 22030102 (код класифікації доходів) ___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №560/1935/20 за позовом Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі;
- надати платіжний документ про доплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко