10 лютого 2021 року
Київ
справа №580/2423/20
адміністративне провадження №К/9901/2614/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24 лютого 2020 року № 04-379/20.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 19 лютого 2020 року здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24 лютого 2020 року № 04-379/20 із врахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня змінено рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року.
Абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24 лютого 2020 року № 04-379/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням вимог частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII».
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині виключення з рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Згідно з відміткою на поштовому конверті касаційна скарга направлена до суду 21 січня 2021 року.
Предметом оскарження у цій справі є відмова відповідача в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Необґрунтування скаржником наявності підстав касаційного оскарження згідно зі статтею 328 цього Кодексу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підстав касаційного оскарження рішення, визначених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не містить.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статті 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліку шляхом подання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року згідно з частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 328, 329, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
2. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, який зазначено в мотивувальній частині ухвали.
3. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний