ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
10 лютого 2021 року справа №640/1123/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2019 року №0088874202; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2019 року №0088904202
На підставі наказу від 04 жовтня 2019 року №1566 головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податкових перевірок фізичних осіб ГУ ДПС у м. Києві Бєлашовою О.В. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
За результатами перевірки складено акт від 28 жовтня 2019 року №348/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, що полягало у ненаданні до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, у результаті чого не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 146 115,18 грн., відповідно занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 26 300,73 грн.; підпункту 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження та неперерахування до бюджету військового збору за 2017 рік у сумі 2 191,73 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2019 року №0088874202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 26 300,73 грн. та визначено штрафні санкції на суму 6 575,18 грн., та №0088904202, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору на суму 2 191,73 грн. та визначено штрафні санкції на суму 547,93 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила їх скасувати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на положення пункту 8 підрозділу І розділу XX Податкового кодексу України, які на його думку, свідчать про те, що при визначенні об'єкту оподаткування слід виходити з прощеної суми визначеної за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року.
Натомість, відповідач не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою від 21 січня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/1123/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом частини другої статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Як свідчать матеріали справи підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про невключення позивачем до загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік доходів, отриманих у вигляді додаткового блага у сумі 146 115, грн., які підлягають, на думку відповідача, відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також несплату податку на доходи фізичних осіб з таких доходів, чим порушено вимоги абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України.
Так, у відповідності до положень абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у редакції що діяла на момент прощення (анулювання) кредитором боргу позивача, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31 серпня 2018 року у справі №826/3684/17.
Як встановлено у ході розгляду справи, кредитором - ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу, який становить 5603,34 доларів США, у тому числі за основною сумою кредиту 5288,32 доларів США та 315,02 доларів США за відсотками кредиту, шляхом направлення повідомлення від 18 січня 2017 року №1, а отже дотримано умови, з якими положення абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов'язують обов'язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.
Одночасно, зі змісту вказаного повідомлення про анулювання (прощення) боргу від 18 січня 2017 року №1 вбачається, що ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернув увагу на необхідність дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо зобов'язання включити суму доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу до річної податкової декларації та сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством.
Крім того, згідно з абзацом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Суд встановив, що ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ за І квартал 2017 року, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) позивачу в сумі 146 115,18 грн.
На лист ГУ ДФС у м. Києві від 07 листопада 2018 року №97796/10/26-15-13-04-22 ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надав відповідь листом від 27 листопада 2018 року №10451/4596, в якому підтвердив інформацію, відображену у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий позивачем як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Щодо застосування пункту 8 підрозділу І розділу XX Податкового кодексу України, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 8 підрозділу І розділу XX Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валютних зобов'язань за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, за змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та АТ «Індустріально-Експортним банком» (правонаступник - ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») укладено Кредитний договір від 08 вересня 2008 року №293/707285 на загальну суму 26 179 доларів США.
Підставою для прощення боргу за кредитним договором став додатковий Договір від 14 листопада 2016 року №1 про внесення змін та доповнень до Договору від 08 вересня 2008 року №293/707285, яким сторони домовились, що у випадку погашення позивачем заборгованості за кредитом у розмірі не менше 20% суми заборгованості по кредиту на дату підписання цієї угоди, що становило 1370, 68 доларів США, банк у відповідності до статті 605 Цивільного кодексу України має права припинити зобов'язання щодо погашення залишку заборгованості шляхом прощення боргу.
Відповідно до повідомлення кредитора від 18 січня 2017 року №1 сума прощеного (анульованого) боргового зобов'язання становила 5603,34 доларів США, у тому числі за основною сумою кредиту 5288,32 доларів США та 315,02 доларів США за відсотками кредиту. Отже, сума прощеного боргу склала 5288,32 доларів США.
Таким чином, в даному випадку банк анулював позивачу суму отриманого ним кредиту у доларах США, не здійснюючи її валютування у гривню, що свідчить про відсутність правових підстав застосовувати до спірних правовідносин пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої).
Такому висновку відповідає правова позиція, викладена в подібних правовідносинах Верховним Судом (постанова від 05 вересня 2018 року у справі №821/1294/17).
Враховуючи викладене, з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а отже відповідачем правомірно нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням від 21 листопада 2019 року №0088874202.
Також, слід вказати, що Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Кодексу.
Оскільки під час розгляду справи встановлено отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту) є правомірним.
За встановлених обставин, а саме отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, суд вважає, що прийняте податковим органом податкове повідомлення - рішення від 21 листопада 2019 року №0088904202 є правомірними та не підлягає скасуванню.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267).
Суддя В.А. Кузьменко