ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2021 року м. Київ № 640/17548/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства юстиції України (надалі - Відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2020 прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
Позивачем подано до суду заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також Позивачем подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Крім того, Відповідачем у відзиві на позов на запереченні заявлено клопотання про розгляд справи за участі представника Міністерства юстиції України.
Вирішуючи вказані заяви та клопотання, судом враховано наступне.
Частинами 2, 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
В даній адміністративній справі розглядаються позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Так, відповідно до частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Суд зазначає, що позовна вимога про стягнення з Відповідача коштів на відшкодування моральної та матеріальної шкоди є похідною від вимог вирішити публічно-правовий спір щодо визнання протиправною бездіяльності Відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 7 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Положеннями пункту 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Ознайомившись і матеріалами справи суд дійшов висновку про відсутність необхідності у проведенні судового засідання. Сторонами у позовній заяві, відзиві та відповіді на позов детально викладено їхні правові позиції стосовно предмету спору і суд не вбачає необхідності у наданні додатково усних пояснень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Судом при вирішення даної справи по суті буде досліджено надані учасниками справи докази та надано їм правову оцінку.
Практика Євпропейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Суд дійшов висновку, що у межах даної справи пріоритетним є саме швидке вирішення спору. При цьому, зважаючи на наявність карантинних обмежень, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» призначення судових засідань не сприятиме запобіганню поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Крім того, Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) - спеціалізованої установи ООН.
Статут ВООЗ підписаний Україною 22.07.1946, згідно якого уряди несуть відповідальність за здоров'я своїх народів, і ця відповідальність вимагає прийняття відповідних заходів соціального характеру і в галузі охорони здоров'я (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_599).
Відповідно до статті 2 Статуту основними функціями ВООЗ, зокрема, є: А) діяти в якості керівного і координуючого органу в міжнародній роботі з охорони здоров'я; (B) встановити і підтримувати ефективну співпрацю з Об'єднаними Націями, зі спеціалізованими установами, з урядовими установами з охорони здоров'я, з професійними групами і з іншими організаціями, які для цього виявляться придатними; (F) забезпечити і підтримувати таке адміністративне і технічне обслуговування, включаючи епідеміологічний та статистичне, яке може знадобитися; (G) заохочувати і розвивати роботу по боротьбі з епідемічними, ендемічними та іншими хворобами.
На даний час в Україні досить нестабільна ситуація пов'язана з поширенням смертельно небезпечного вірусу. При цьому, дистанціювання громади може суттєво зменшити випадки зараження.
При цьому, Рада суддів України 11.03.2020 звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання.
За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що учасниками справи не надано належного та допустимого доказу того, що адміністративна справа становить значний суспільний інтерес, враховуючи, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін Позивачем та Відповідачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в загальному порядку або з викликом сторін.
Окружний адміністративний суд міста Києва створив учасникам процесу у справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись положеннями пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану справу у спрощеному провадженні та підстави для розгляду даної справи в загальному провадженні або у спрощеному провадженні з викликом сторін - відсутні.
Враховуючи те, що справа розглядається у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, підстави для призначення судового засідання в режимі відеоконференції - відсутні.
Керуючись положеннями статей 12, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
2. У задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи з викликом сторін - відмовити.
3. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції - відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Н.М. Клименчук