ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 лютого 2021 року місто Київ № 640/17073/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Неклесі І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом доПриватного акціонерного товариства «Київхліб» Офісу великих платників податків Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2020 №0001234205, №0001244205, №0001224205,
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 лютого 2021 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приватне акціонерне товариство «Київхліб» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якій просить суд визнати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2020 №0001234205, №0001244205 та №0001224205.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що Офісом великих платників податків Державної податкової служби в період з 31.01.2020 по 13.03.2020 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Київхілб» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з: ТОВ «Трейдфіст» за січень-лютий 2019 року, ТОВ «Дункан Компані» за січень-лютий, травень 2019 року, ТОВ «Фірма «Сонікс» за грудень 2018 року, ТОВ «Оілінвест» за вересень-грудень 2018 року та ТОВ «Нортрік» за січень-липень 2017 року з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за 2016 рік, 3 квартали 2017 року, 2018 рік, І півріччя 2019 р., за наслідками якої контролюючим органом складено Акт від 20.03.2020 №548/28-10-42-05/00381574. На думку позивача висновки відповідача, викладені в Акті перевірки є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі вказаного Акта, не відповідають нормам податкового законодавства та сформовані без належних фактичних та правових підстав.
Позивач стверджує, що ним не було порушено вимог Податкового кодексу України, оскільки між Приватним акціонерним товариством «Київхліб» та його контрагентами (ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Дункан Компані», ТОВ «Фірма «Сонікс», ТОВ «Оілінвест», ТОВ «Нортрік») дійсно склалися реальні господарсько-правові відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін. Крім того, товар використано у господарській діяльності, належно складеними митними деклараціями відносно вивезення товарів за межі митного кордону України (експорту), та отримано позитивний фінансовий результат від таких операцій. Позивач зауважив, що факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Дункан Компані», ТОВ «Фірма «Сонікс», ТОВ «Оілінвест», ТОВ «Нортрік» підтверджується всіма необхідними первинними документами. Крім того, позивач наголосив на тому, що у взаємовідносинах з його контрагнетами наявна господарська мета, тобто існує прямий зв'язок між фактом придбання товару відповідно до договору поставки з подальшим його використанням у господарській діяльності. Позивачем також наголошено на тому, що він не несе відповідальності за порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками та/або будь-якими їх контрагентами, якщо таке мало місце. За наведених обставин вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2020 справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання в адміністративній справі №640/17073/20.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 14.08.2020 від представника Офісу великих платників податків Державної податкової служби надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник відповідача пояснив, що висновок щодо відсутності реального характеру операцій позивача з його контрагентами базується на сукупності обставин з урахуванням умов укладених договорів та специфікацій придбаних товарів. Щодо реальності здійснення господарських операцій Приватного акціонерного товариства «Київхліб» з ТОВ "Трейдфіст" представник відповідача зазначив про те, що докуметальне оформлення ТОВ "Трейдфіст" здійснених за весь період ведення господарської діяльності фінансово-господарських операцій не має під собою юридичних та податкових наслідків, оскільки вони визначаються відповідно до правовідносин, що реально настали між сторонами, відповідно до сутності та змісту правочину, а між ТОВ "Трейдфіст" та його постачальниками та покупцями протягом всього періоду ведення господарської діяльності були відсутні реальні правочини, які б призводили до зміни активів та пасивів учасників руху ПДВ. По взаємовідносинах позивача з ТОВ "Дункан Компані", з ТОВ «Фірма «Сонікс», з ТОВ «Оілінвест» представник відповідача зазначив про те, що згідно даних «Національної автоматизованої Інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України» ТОВ «Дункан Компані», ТОВ «Фірма «Сонікс» та ТОВ «Оілінвест» не мають автомобільного транспорту для здійснення перевезення вантажу, а тому останні не мали технічної можливості з перевезення сільськогосподарської продукції (кукурудза 3 класу). По взаємовідносинах позивача з ТОВ «Нортрік» представник відповідача наголосив на відсутності у Приватного акціонерного товариства «Київхліб» та ТОВ «Нортрік» технічних можливостей, виробничих потужностей, а також відсутність первинних документів щодо перевезення товарів, ненадання позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних. Враховуючи викладене, вважає, що висновок контролюючого органу є обґрунтованим.
У своїй відповіді на відзив від 20.08.2020 представник позивача зазначив про те, що всупереч наведеним положенням, відповідач у своєму відзиві дублює положення Акта перевірки від 20.03.2020 №548/28-10-42-05/00681574, не наводячи при цьому заперечень на обставини, викладені позивачем у позовній заяві. Зокрема, ПрАТ «Київхліб» обґрунтовано фактичне отримання товару та послуг від контрагнетів-постачальників, що підтверджується всіма необхідними первинними документами та доведено, що у взаємовідносинах ПрАТ «Київхліб» з ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Дункан Компані», ТОВ «Фірма «Сонікс», ТОВ «Оілінвест», ТОВ «Нортрік» наявна господарська мета, тобто існує прямий зв'язок між фактом придбання товару відповідно до договорів поставки та подальшим його використанням у власній господарській діяльності. Таким чином, представник позивача наголосив на тому, що доводи відповідача, викладені у відзиві не спростовують обгрунтувань та доказів, наведених позивачем.
Протокольною ухвалою суду від 17.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №640/17073/20 до судового розгляду по суті.
Від позивача 30.10.2020 на адресу суду надійшла заява про долучення додаткових матеріалів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, зокрема:
- копії документів про якість товару, товарно-транспортні накладні по операціям з ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Дункан компані», ТОВ «Сонікс», ТОВ «Оілінвест» на підтверження факту перевезення товару, номенклатури товару, що перевозився, обсягів такого перевезення та встановлення якісних показників товару;
- реєстр товарно-транспортних накладних по операціям з ТОВ «Нортрік» та копії товарно-транспортних накладних по окремим поставкам для підтвердження фактичного здійснення операцій та деталей щодо найменування продукції, що перевозилась, дат, обсягів та маршрутів такого перевезення;
- копії отриманих від ТОВ «Дункан компані» та ТОВ «Трейдфіст» звітів (1-ДФ) на підтвердження факту наявності трудових ресурсів у вказаних контрагентів в період наявності господарських відносин з позивачем.
Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі; представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 01.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
У період з 31.01.2020 по 13.03.2020 посадовими особами Офісу великих платників податків Державноъ податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Київхліб" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з: ТОВ «Трейдфіст» за січень-лютий 2019 року, ТОВ «Дункан Компані» за січень-лютий, травень 2019 року, ТОВ «Фірма «Сонікс» за грудень 2018 року, ТОВ «Оілінвест» за вересень-грудень 2018 року та ТОВ «Нортрік» за січень-липень 2017 року з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за 2016 рік, 3 квартали 2017 року, 2018 рік, І півріччя 2019 року.
За результатом проведеної перевірки посадовими особами контролюючого органу складено Акт від 20.03.2020 №548/28-10-42-05/00381574, в якому зафіксовані наступні порушення ПрАТ "Київхліб":
1. п. 44.1, ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу з урахуванням п. 5 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 та 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.7.1999 №996-ХІV, в результаті встановлено:
- завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у сумі 11 820 649 грн, три квартали 2017 року у сумі 13 986 724 грн, півріччя 2019 року у сумі 12 823 903 грн;
- заниження податку на прибуток підприємства всього в сумі 20 432 172 грн, в т.ч.: за 2016 рік - на 141 665 грн, за три квартали 2017 року - на 1 136 491 грн, за 2018 рік - 3 602 060, за півріччя 2019 року - 15 551 956 грн;
2. п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2 абзаців першого і другого п.п. 198.3 та п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Кодексу, в результаті встановлено:
занижено податок на додану вартість на загальну суму 17 497 602 грн. в т.ч.:
- серпень 2017 року в сумі 473 090 грн.;
- вересень 2017 року в сумі 1 399 173 грн.;
- грудень 2018 року в сумі 423 460 грн.;
- лютий 2019 року в сумі 7 070 190 грн.;
- березень 2019 року в сумі 5 456 065 грн.;
- травень 2019 року в сумі 2 851 917 грн.
Завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду:
- січень 2017 року в сумі 175 510 грн.;
- лютий 2017 в сумі 368 897 грн.;
- березень 2017 в сумі 611 579 грн.;
- квітень 2017 в сумі 884 458 грн.;
- травень 2017 в сумі 1 254 526 грн.;
- червень 2017 в сумі 1 468 472 грн.;
- липень 2017 в сумі 1 695 970грн.;
- серпень 2017 в сумі 1 222 880грн.;
- вересень 2018 в сумі 488 078грн.;
- жовтень 2018 в сумі 911 794 грн.;
- листопад 2018 в сумі 1 388 336грн.;
- грудень 2018 в сумі 2 911 781грн.;
- січень 2019 в сумі 6 458 821 грн.;
- лютий 2019 в сумі 6 391 981грн.;
- березень 2019 в сумі 935 916 грн.;
- квітень 2019 в сумі 935 916 грн.;
- травень 2019 року в сумі 4 070 886 грн.
Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 20.03.2020 №548/28-10-42-05/00381574, позивачем подано письмові заперечення на вказаний Акт перевірки.
Листом від 16.04.2020 №15397/10/28-10-42-05-10 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами розгляду заперечень та матеріалів перевірки висновки акта від 20.03.2020 №548/28-10-42-05/00381574 залишено без змін.
На підставі висновків Акта перевірки від 20.03.2020 №548/28-10-42-05/00381574 Офісом великих платників податків ДПС 22.04.2020 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 22.04.2020 №0001224205, за яким ПрАТ «Київхліб» зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 820 649,00 грн відображеного у декларації № 9271322487 від 06.02.2018, у розмірі 13 986 724, 00 грн, відображеного у декларації №9229152558 від 03.11.2017 року, у розмірі 12 823 903,00 грн, відображеного у декларації №9170784352;
- від 22.04.2020 №0001234205, а яким ПрАТ «Київхліб» донараховано податкове зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств у розмірі 30 648 258,00 грн., у тому числі за основним платежем - 20 432 172,00 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 10 216 086,00 грн;
- від 22.04.2020 №0001244205, за яким ПрАТ «Київхліб» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 246 403,00 грн, у тому числі за основним платежем - 17 497 602 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 8 748 801,00 грн.
З метою адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою 29.04.2020 №727 (вх. від 04.05.2020 №17070/6), проте рішенням від 24.06.2020 №20059/6/99-00-06-02-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із висновками Акта перевірки від 20.03.2020 №548/28-10-42-05/00381574, прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 22.04.2020 №0001234205, №0001244205 та №0001224205, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень став висновок контролюючого органу про відсутнісь факту підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками ПДВ за відповідні звітні періоди щодо кожного з контрагентів.
Як зазначив відповідач, відсутність матеріальних ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень ставить під сумнів та унеможливлює здійснення господарської діяльності з ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Дункан Компані», ТОВ «Фірма «Сонікс», ТОВ «Оілінвест», ТОВ «Нортрік».
Обґрунтовуючи вказаний висновок, відповідач у акті перевірки стверджує, що дані, зазначені у первинних документах, є недостовірними з огляду на невідповідність змісту господарських операцій з придбання кукурузи 3 класу первинним документам, в результаті чого первинні документи не відповідають вимогам податкового законодавства.
На думку контролюючого органу, неможливість реального здійснення господарських операцій полягає у наступному:
1. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Трейдфіст»:
- на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Трейдфіст" за весь період ведення господарської діяльності вбачається, що ТОВ "Трейдфіст" штучно сформовано податковий кредит для подальшого штучного формування податкового кредиту покупців. Про штучний характер сформованого податкового кредиту ТОВ "Трейдфіст" за весь період ведення господарської діяльності свідчить аналіз попередньої діяльності підприємства, відсутність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази для забезпечення діяльності підприємства, відсутність укладених правочинів з третіми особами для забезпечення статутних видів діяльності, відсутність оформлення необхідних супутніх придбанню у постачальників товарів документів, у тому числі на перевезення та зберігання особливих товарів, які мають обмежений термін придатності та спеціальний характер зберігання, підозрілий характер створення та реєстрації учасників ланцюга постачання товару та відповідного руху ПДВ, відсутній фінансовий результат від здійснених у період звірки фінансово-господарських операцій.
2. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Дункан Компані»:
- відсутність технічної можливості з перевезення нібито сільськогосподарської продукції.
3. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Фірма «Сонікс»:
- за результатами аналізу наданих до перевірки документів, інформації з бази даних "ДАІ", податкової інформації, підтвердити достовірність проведення господарської операції вказаної у первинних документах та провомірність формування показників фінансової звітності та податкової звітності неможливо; відсутність технічної можливості з перевезення нібито сільськогосподарської продукції.
4. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Оілінвест»:
- не надано до перевірки акти приймання-передачі, складські квитанції, картки складського обліку товару, дозволи, свідоцтва, що підтверджують походження та/або якість товару, та будь-які інші документи щодо походження товару. Згідно проведеного аналізу ТОВ «Оілінвест» не є виробником реалізованого товару (олія соняшникова) та відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних неможливо встановити джерело походження товару (не простежується ланцюг подальшого придбання товару).
5. Щодо взаємовідносин з «Нортрік»:
- до Офісу великих платників податків ДПС надійшла узагальнена податкова інформація від Києво-Святошинської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області від 20.03.2018 №93/10-36-14-14/40137829 щодо ТОВ «Нортрік», відповідно до якої за звітний період декларування ПДВ за період з 01.02.2016 по 31.05.2017, якою не підтверджується факт проведення господарських операцій у зв'язку з відсутністю документальних підтверджень щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників ТОВ «Нортрік» виконанню оформлених господарських операцій за період з 01.02.2016 по 31.05.2017 року. Наведені факти вказують на те, що у ТОВ «Нортрік» відсутні умови для виконання зобов'язань перед ПрАТ "Київхліб", визначених в договорі поставки, що унеможливлює виконання робіт по перевезенню хлібобулочних виробів.
Вказані висновки відповідачем були зроблені з податкової інформації, наявної в ТУ ДФС у Київській області та інформації з бази даних "ДАІ".
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Таким чином, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, зокрема, за наслідками недійсності правочину платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України.
Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV).
Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Частинами першою - четвертою статті 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, далі - Положення №88) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Згідно з частиною п'ятою вказаної статті Закону №996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Частиною другою статті 6 Закону №996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).
Відповідно до пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
З аналізу наведених правових норм ПК України, Закону N 996-XIV та НП (С)БО № 16 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Перевіряючи обставини, що були підставою для включення до складу витрат сум, сплачених в ціні придбаних у ТОВ «Трейдфіст» товарів, судом встановлено наступне.
10.01.2019 між ПрАТ "Київхліб" (Покупець) та ТОВ «Трейдфіст» (Постачальник) укладено договір поставки № СГ10/01, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Пунктами 3.1, 3.2 вказаного договору передбачено, що поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Поставка товару здійснюється на умовах та в пункті (місці), що вказані у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
У специфікації № 1 від 10.01.2019 до договору поставки від 10.01.2019 №СГ10/01 Сторони визначили, що Постачальник постачає кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 р. у кількості 2 222,00 тонн (+/- 10 %) за ціною 5048,40 грн. за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 11 217 544,80 грн. з ПДВ до 31.01.2019р. Пункт поставки : ВАТ «Суднобудівний завод «Океан», м.Миколаїв, Заводська площа 1 та/або ТОВ «МСП Ніка-Тера» м. Миколаїв, вул. Айвазовського,23. Умови поставки -СРТ.
Згідно з Специфікацією № 2 від 19.02.2019 р. до Договору Постачальник постачає кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 р. у кількості 6330,00 тонн (+/-10 %) за ціною 4740,00 грн. за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 30 004 200 грн. з ПДВ до 30.04.2019р. Пункт поставки : м.Миколаїв, вул. Заводська 9 ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія» та/або ТОВ «МСП Ніка-Тера» м. Миколаїв, вул. Айвазовського,23 та /або м. Миколаїв,вул. Айвазовського, 15 ТОВ «Лентакс-Юг» та /або м. Южне, порт Южний, причал 16. Умови поставки -СРТ.
При цьому позивач зазначив, що ТОВ «Трейдфіст» своєчасно здійснило поставку товару у кількості 8611,87 т загальною вартістю 41 221 744,79 грн (в т.ч ПДВ 6 870 290,79 грн) та надало позивачу всі необхідні первинні документи, а також здійснило реєстрацію податкових накладних.
Факт передачі товару між сторонами підтверджується Актом №1 прийому-передачі від 16.02.2019 до Договору поставки від 10.01.2019 №СГ10/01, Актом №1 прийому-передачі товару від 23.02.2019 до Договору поставки №СГ10/01 від 10.01.2019.
Також на підтвердження здійснення поставки кукурудзи 3 класу, українського походження, врожаю 2018 року позивачем надано копії накладних: від 21.01.2019 №182101, від 21.01.2019 №192101, від 21.01.2019 №202101, від 21.01.2019 №212101, від 21.01.2019 №222101, від 21.01.2019 від 21.01.2019232101, від 21.01.2019 від 21.01.2019 №242101, від 21.01.2019 №252101, від 21.01.2019 №262101, від 21.01.2019 №272101, від 21.01.2019 №282101, від 21.01.2019 №292101, від 21.01.2019 №302101, від 21.01.2019 №312101, від 21.01.2019 №322101, від 21.01.2019 №372101, від 21.01.2019 №332101, від 21.01.2019 №342101, від 21.01.2019 №352101, від 21.01.2019 №362101, від 22.01.2019 №312201, від 22.01.2019 №352201, від 22.01.2019 №382201, від 22.01.2019 №272201, від 22.01.2019 №362201, від 22.01.2019 №292201, від 22.01.2019 №282201 тощо.
Згідно актів прийому-передачі від 20.02.2019 №2, №3, від 22.02.2019 №4, №5, №6, №8 уповноваженим представником ПрАТ "Київхліб" - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 прийнято у власність 5015,73 т кукурудзи 3 класу, українського походження, врожаю 2018 року.
Факт реалізації вказаного товару підтверджується наступними копіями накладних: від 26.02.2019 №292602, від 26.02.2019 №302602, від 26.02.2019 №312602, від 26.02.2019 №322602, від 26.02.2019 №332602, від 26.02.2019 №262602, від 26.02.2019 №272602, від 26.02.2019 №282602, від 26.02.2019 №522602, від 26.02.2019 №512602, від 26.02.2019 №502602, від 26.02.2019 №492602, від 26.02.2019 №482602, від 26.02.2019 №472602, від 26.02.2019 №462602 тощо.
Як зазначено контролюючим органом в Акті перевірки від 20.03.2020 №548/28-10-42-05/00381574, видаткові накладні не містять інформації щодо місця складання та підписані не посадовою особою (підписано ФОП ОСОБА_1 ).
Разом з тим, як вбачається з підписаних ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документів, останні діяли як представники на підставі довіреності та договорів доручення.
Позивач додатково зауважив, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як з представниками були укладені договори доручення для представництва інтересів позивача у відносинах з третіми особами щодо приймання-передачі товару та підписання первинних документів.
Наведене підтверджується Договорм доручення від 02.01.2019 №02/01-19Д, Довіреністю №П-05/2-1, Договором доручення від 09.01.2018 №09/01-18Д, Довіреністю №09/01-18, Договором доручення від 11.04.2019 №11/04 тощо.
Між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір доручення М09/01-18Д від 09.01.2019 року та №02/01-19Д від 02.01.2019 р. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір доручення № 11/04 від 11.04.2019. Відповідно до п. 1.1. Договору Повірений (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок Довірителя (ПрАТ «Київхліб») юридичні дії та пов'язані з ними фактичні дії шляхом представництва інтересів Довірителя перед третіми особами на території України з метою виконання Довірителем договорів, контрактів, предметом яких є придбання та/або продаж/поставка/передача на комісію (для подальшого вивезення за кордон) сільськогосподарської продукції (сировини та продуктів її переробки), для чого протягом строку дії цього Договору на території України виконувати операції з фактичного прийому/передачі сільськогосподарської продукції та підписувати первинні документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні). Сторони дійшли згоди, що Повірений вправі підписувати і інші документи, пов'язані придбанням та/або продажем/поставкою/передачею на комісію (для подальшого вивезення за кордон) сільськогосподарської продукції, у випадку досягнення Сторонами про це згоди шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього Договору.
З наданих до суду копій накладних та актів прийому-передачі товару, підписаних представниками ПрАТ «Київхліб» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та контрагентами позивача вбачається наявність всіх обов'язкових реквізитів (найменування сторін, назва товару, вага, ціна, сума, підписи сторін, петатки, місце передачі товару тощо), визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Також позивач звернув увагу на тому, що видаткові накладні, складені між ПрАТ "Київхліб" та його контрагентами мають необхідні реквізити, передбачені чинним законодавстом, що не заперечується в Акті перевірки.
Абзацом 3 частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до пп. 1.1. Договору поставки від 16.01.2019 №СГ16/01, укладеного між ПрАТ "Київхліб" (покупець) та ТОВ "Дункан компані" (постачальник) за даним договорм постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Згідно з пп. 3.1, 3.2 вказаного Договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії Товару вказується у відповідній Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Поставка товару за Договором здійснюється на умовах та в пункті (місці), що вказані у відповідній Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Додатку 1 від 05.04.2019 до Специфікації №1 від 16.01.2019 до Договору від 16.01.2019 №СГ16/01 сторони дійшли згоди продовжити строк оплати покупцем товару, поставленого за Специфікацією №1, визначивши, що покупець зобов'язаний оплатити товар, поставлений за Специфікацією №1, не пізніше 31.10.2019.
Факт реальності здійснення господарських операцій відповідно до Договору від 16.01.2019 №СГ16/01 підтверджується Актами прийому-передачі товару від 16.05.2019 №5, від 17.05.2019 №6, від 20.05.2019 №7, від 21.05.2019 №8, від 22.05.2019 №9, від 23.05.2019 №10, від 24.05.2019 №11, від 27.05.2019 №12, від 28.05.2019 №13 від 29.05.2019 №14, від 30.05.2019 №15, від 31.05.2019 №16 та від 31.05.2019 №17.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з ТОВ «Дункан Компані» було погоджено Специфікацію № 1 від 16.01.2019 року до договору поставки № СГ16/01, за якою постачальник постачає кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 р. у кількості 1993,00 тонн (+/-10 %) за ціною 5048,40 грн. за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 10 061 461,20 грн. з ПДВ до 31.03.2019р. Пункт поставки: ВАТ «Суднобудівний завод «Океан», м.Миколаїв, Заводська площа 1 та/або ТОВ «МСП Ніка-Тера» м. Миколаїв, вул. Айвазовського,23. Умови поставки - СРТ.
Згідно з Специфікацією № 2 від 19.02.2019 до Договору постачальник постачає кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 р. у кількості 2535,00 тонн (+/- 10 %) за ціною 4740,00 грн. за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 12 015 900 грн. з ПДВ до 30.04.2019р. Пункт поставки : м.Миколаїв, вул. Заводська 9 ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія» та/або ТОВ «МСП Ніка-Тера» м. Миколаїв, вул. Айвазовського,23 та /або м. Миколаїв,вул. Айвазовського, 15 ТОВ «Лентакс-Юг» та /або м. Южне, порт Южний, причал 16. Умови поставки -СРТ.
Згідно з Специфікацією № 3 від 16.05.2019 р. до Договору Постачальник постачає кукурудзу 3-го класу українського походження, врожаю 2018 р. у кількості 7300,00 тонн (+/- 10 %) за ціною 4914,00 грн. за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 35872200 грн. з ПДВ до 31.05.2019р. Пункт поставки ВАТ «Суднобудівний завод «Океан», м. Миколаїв, Заводська площа 1 та/або ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод, м. Миколаїв, вул. Індустріальна 1 та/або та/або ТОВ «МСП Ніка-Тера» м. Миколаїв, вул. Айвазовського,23 та /або ТОВ «Tic-зерно» м.Южне, порт Южний, причал, 16 та/або ТОВ «Ки.мод», м. Кам'янське, вулю Широка №351А та/або м. Миколаїв,вул. Айвазовського, 15 ТОВ «Лентакс-Юг». Умови поставки - СРТ.
Відповідно до пп. 1 Договору поставки від 30.11.2018 №30/11-18, укладеного між ПрАТ "Київхліб" (покупець) та ТОВ "Фірма "Сонікс" (постачальник), останній зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Товаром, що поставляється за договорм, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору.
Зідно з пп. 3.1 вказаного Договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількіть товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується у відповідній Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Факт реальності здійснення господарських операцій відповідно до Договору від 30.11.2018 №30/11-18 підтверджується Актами прийому-передачі товару від 03.12.2018 №1, від 04.12.2018 №2, від 05.12.2018 №3, від 06.12.2018 №4.
Реалізація товару (кукурудза українського походження врожаю 2018 року) підтверджується наступними копіями видаткових накладних, які містять всі необхідні реквізити: від 04.12.2018 №41, від 05.12.2018 №42, від 03.12.2018 №43, від 06.12.2018 №40.
З ТОВ «Фірма «Сонікс» було погоджено Специфікацією № 1 від 30.11.2018 р. до Договору №30/11-18, за якою постачальник постачає кукурудзу українського походження, врожаю 2018 р. у кількості 2050,00 тонн (+/- 10 %) за ціною 4740,0 грн. за 1 тонну на загальну орієнтовну суму 9 717 000,00 грн. з ПДВ до 31.12.2018р. Пункт поставки : ВАТ «Суднобудівний завод «Океан», м.Миколаїв, Заводська площа 1. Умови поставки -СРТ.
ТОВ «Фірма «Сонікс» здійснено поставку товару у кількості 2030 т загальною вартістю 41 221 744,79 грн (в т.ч ПДВ 6 880 290,79 грн) та надано Позивачу всі необхідні первинні документи, а також здійснено реєстрацію податкових накладних.
На підтвердження факту передачі товару між сторонами було підписано акт прийому- передачі.
Також між Позивачем (покупець), було укладено договір поставки №13632 від 04.07.2018 з ТОВ «Оілінвест» (постачальник) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - олію соняшникову рафіновано та нерафіновану (надалі- товар) на умовах, визначених цим Договором та в специфікаціях, що узгоджені сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1.2. визначено, що в кожній специфікації сторони повинні узгодити наступні умови: повна назва товару, визначена родовими та індивідуальними ознаками, асортимент товару (за наявності сортамент, номенклатура, сорт, група, підгрупа, вид, марка, розмір Товару відповідно нормативній документації), ціна за одиницю товару, місце поставки товару, строки (термін) поставки товару, інші умови та вимоги до якості та безпечності товару, поставку якого зобов'язується здійснити постачальник.
Пунктом 2.4. договору визначено, що ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається відображаються у накладній, яка має відповідати погодженій сторонами специфікації.
Сторонами було погоджено Специфікації від 27.08.2018, від 24.09.2018, від 07.09.2018, від 01.10.2018, від 16.11.2018, від 22.10.2018, від 30.11.2018, від 05.11.2018, від 19.12.2018 відповідно до яких постачальник мав здійснити поставку олії соняшникової рафінованої у кількості 454 653, 00 кг з толерансом поставки +/- 10 % орієнтовною вартістю 11 326 435,88 грн.
Позивач також зазначив, що транспортна діяльність не є профільною для останнього, оскільки у його власності немає достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень продукції, оскільки утримання власного автопарку є економічно недоцільним та призводить до додаткових затрат, організація доставки продукції до покупців здійснюється із залученням інших суб'єктів господарювання - перевізників.
Згідно видаткових накладних від 12.12.2018 №555, від 05.12.2018 №541, від 03.12.2018 №523, від 13.11.2018 №492, від 02.11.2018 №459, від 27.12.2018 №591, від 23.11.2018 №508, від 20.11.2018 №504, від 16.11.2018 №489, від 23.10.2018 №441, від 18.10.2018 №432, від 12.10.2018 №410, від 10.10.2018 №413, від 04.10.2018 №389 тощо, ТОВ "Оілінвест" здійснило поставку ПрАТ "Київхліб" олії соняшникової нерафінованої (том 3 адміністративної справи).
Позивачем було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №101 від 27.01.2016 року з ТОВ "Нортрік".
Пунктом 1.1. перевізник (ТОВ «Нортрік») зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором доставити автомобільним транспортом довірені відправником хлібобулочні вироби , кондитерські вироби, сухарно-бараночні вироби, іншу продукцію, яка зазначається в товарно-транспортних документах (надалі- вантаж) з місця відправлення до місця (пункту) призначення (відвантаження) і видати вантаж уповноваженій на отримання особі (вантажоодержувачу), а відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що момент та факт прийняття вантажу до перевезення перевізником водієм, водієм-експедитором перевізника після його навантаження фіксується та підтверджується першим товарно-транспортним документом, що підписаний відправником та перевізником (водієм, водієм-експедитором перевізника).
Пунктом 3.1. Договору погоджено, що розмір плати (ціна Договору) за перевезення та інші операції, послуги, пов'язані з перевезенням , визначаються Сторонами в Додатку №3 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.
Суд звертає увагу, що доводи відповідача з приводу відсутності у контрагентів позивача матеріально-технічної бази є необгрунтованими, оскільки позивачем на спростування позиції відповідача надано суду копії реєстрів товарно-транспортних накладних по окремим операціям та копії товарно-транспортних накладних по окремим поставкам для підтвердження фактичного здійснення операцій, а також деталей щодо найменування продукції, що перевозилась, дат, обсягів та маршрутів такого перевезення (том 7, том 8, том 9 матеріалів адміністративної справи), а саме: картка розрахунку №6851 за лютий-грудень 2016 р., реєстри товарно-транспортних накладних у операціях ПрАТ "Київхліб" з ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Дункан Компані», ТОВ «Фірма «Сонікс», ТОВ «Оілінвест», ТОВ «Нортрік», зокрема:
- копії товарно-транспортних накладних ПрАТ "Київхліб" та ТОВ «Трейдфіст» від 22.02.2019 №836341, №570022, №836495, №836343, №836339, №831669 №836499, №835511, №680289;
- копії товарно-транспортних накладних ПрАТ "Київхліб" та ТОВ «Нортрік» від 15.03.2017 №036942, від 15.03.2017 №036941, №036946, №036948, №036952, №036951, №037096, №037095, №037094, №035993;
- копії товарно-транспортних накладних ПрАТ "Київхліб" та ТОВ «Оілінвест» від 30.10.2018 №10297, від 24.10.2018 №10296, від 05.09.2018 №8536, від07.09.2018 №8565, від 12.09.2018 №9355, від 14.09.2018 №9450, від 20.09.2018 №9452;
- копії товарно-транспортних накладних ПрАТ "Київхліб" та ТОВ «Фірма «Сонікс» від 03.12.2018 №138, від 03.12.2018 №142, від 03.12.2018 №143, від 03.12.2018 №145, від 03.12.2018 №146,від 03.12.2018 №147, від 03.12.2018 №155, від 03.12.2018 №156;
- копії товарно-транспортних накладних ПрАТ "Київхліб" та ТОВ ТОВ «Дункан Компані» від 26.02.2019 №00187, від 24.02.2019 №00153, №09164, №00163, №00159, №0000138 тощо.
Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання позивачем товарів/послуг у ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Дункан Компані», ТОВ «Фірма «Сонікс», ТОВ «Оілінвест», ТОВ «Нортрік», суд дійшов висновку, що видаткові накладні та акти прийому-передачі оформлені відповідно до вимог Закону №996-XIV та Положення №88, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
Вказані накладні та акти містять найменування учасників господарських операцій, обсяг реалізованого товару, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.
Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.
При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі товару вимогам чинного законодавства.
Суд критично оцінює доводи відповідача, що неподання податкової звітності контрагентом позивача свідчить про відсутність у останніх наміру реальної реалізації товару, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.
При цьому, стверджуючи про дефектність документів, відповідач вказує на відсутність місця складання видаткових накладних.
Однак, на переконання суду, встановлені обставини свідчать про фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.
Щодо ненадання до перевірки складських квитанцій, карток складського обліку товару, сертифікатів відповідності товарів, дозволів свідоцтв, суд зазначає, що останні не є підставою для формування витрат та податкового кредиту перевіреного періоду. Крім того, позивач фактично не зберігав придбану продукцію, позаяк остання у день поставки була передана Комісіонерам.
Відповідно до абзаців 1- 2 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно пункту 11.1 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Таким чином, товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.11.2018 у справі № 822/6312/15.
В той же час, відповідно до постанови Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 807/143/16 товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.
Також суд звертає увагу відповідача, що обставини щодо фігурування ТОВ "Дункан Компані" та його контрагентів (ТОВ "Гранадацентр") у ланцюгу постачання в ряді кримінальних проваджень не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.
Так, об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.
Суд звертає увагу, що факт здійснення фіктивного підприємництва ТОВ "Дункан Компані" не встановлено вироком суду, а тому посилання контролюючого органу у цій частині суд не приймає до уваги.
Суд акцентує увагу, що актом перевірки зафіксовано оприбуткування отриманих послуг і товарів у бухгалтерській документації та не спростовано використання придбаних товарів у межах власної господарської діяльності.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Також, суд вважає, що стосовно правочину між позивачем та його контрагентом - постачальником доречним є застосування доктрини "ділова мета".
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.
Розумна економічна причина (ділова мета) - спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Економічний ефект - приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартість, а також само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Зазвичай, отримання платником податків доходу є результатом сукупності дій і здійснення ряду витрат, головною ж умовою для визнання витрат економічно виправданими на підставі такого критерію як "дохід (прибуток)" - є саме цільова направленість на отримання доходу (прибутку).
При цьому витрати спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.
Податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.
У контексті наведеного суд відзначає, що під час судового розгляду даної справи позивачем надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем товарів є необхідною умовою здійснення ним його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу, тобто досягнення ділової мети за спірними господарськими операціями.
Окремо суд вказує на те, що надання контролюючому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У даному випадку, відповідачем і не встановлено, і не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або недійсність яких установлена судом.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин.
Крім того, як вбачається з Акта перевірки від 20.03.2020 №548/28-10-42-05/00381574, факт наявності у ПрАТ "Київхліб" податкових накладних та інших документів, виписаних від імені постачальників, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, яккщо інші обставини свідчать про недостовірність інофрмації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в перевинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
ввезення товарів на митну територію України;
вивезення товарів за межі митної території України;
постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Судом підтверджено обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання товару позивачем у ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Дункан Компані», ТОВ «Фірма «Сонікс», ТОВ «Оілінвест», ТОВ «Нортрік», на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту, а також за договорами доручення підтверджено повноваження ОСОБА_1 та Огородник Н.А. на представництво інтересів позивача у відносинах з контрагентами щодо приймання- передачі товару та підписання первинних документів.
Враховуючи наведене та те, що судом підтверджено правомірність формування позивачем витрат у перевіреному періоді, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних з указаними контрагентами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2020 №0001234205, №0001244205 та №0001224205 підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київхліб» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2020 №0001224205, №0001234205 та №0001244205.
3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, код ЄДРПОУ 00381574) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 020,00 грн (двадцять одну тисячу двадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 43141471).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 10.02.2021.
Суддя Іщук І.О.