08 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5957/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Служби безпеки України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
29 січня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - заявник або ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФУ в Полтавські області) в частині виконання судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду в адміністративні справі №440/5957/20 від 30 листопада 2020 року за позовом пенсіонера СБУ ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Служби безпеки України в Полтавській області, яке набрало законної сили 31 грудня 2020 року, завданої ОСОБА_1 внаслідок цих дій матеріальної шкоди у розмірі 76727,20 грн.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що станом на теперішній час рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справах №440/5957/20 та №440/4465/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не виконано, дії органу пенсійного фонду щодо зменшення основного розміру пенсії до 70 % та обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром заявник вважає протиправними, внаслідок яких йому завдано матеріальних збитків у сумі 76627,20 грн.
Ухвалою суду від 2 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
5 січня 2021 року до суду надійшли пояснення ГУПФУ в Полтавські області у яких орган пенсійного фонду вказує на те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року по справі №440/5957/20 позивачу по справі проведено перерахунок пенсії у січні 2021 року згідно довідки про розмір грошового забезпечення від 5 жовтня 2020 року №66/21/4/203фв. Після перерахунку нараховано заборгованість пенсії за період з 1 квітня 2019 року по 31 січня 2021 року у розмірі 62884,55 грн, яка облікована за №82833 в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виплата пенсії в перерахованому розмірі розпочато з 1 лютого 2021 року в сумі 17690,00 грн. Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. З огляду на положення статей 72, 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, їх використання на цілі, не передбачені Законом, забороняється. Під час проведення перерахунку пенсії, на виконання вищезазначеного судового рішення, норми законодавства застосовані в редакції, яка чинна на момент перерахунку, а саме - станом на 1 квітня 2019 року. Починаючи з 1 травня 2014 року по даний час чинною є редакція частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" якою передбачено максимальний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 70% від грошового забезпечення. Тому, при проведенні перерахунку на виконання рішення суду по справі №440/5957/20 починаючи з 1 квітня 2019 року пенсія була встановлена в розмірі 70% від грошового забезпечення, що відповідає чинному законодавству. Стосовно застосування при перерахунку пенсії обмеження максимальним розміром пенсійний орган зазначає, що статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено обмеження пенсії на рівні 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. Аналогічні норми щодо обмеження максимального розміру пенсії відповідно до Закону № 2262 на рівні 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб визначені статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення формування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668 (із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІІ від 6 грудня 2016 року). Прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становить: з 1 грудня 2018 року - 1497,00 грн; з 1 липня 2019 року - 1564,00 грн; з 1 грудня 2019 року - 1638,00 грн; з 1 липня 2020 року - 1712,00 грн; з 1 грудня 2020 року - 1769,00 грн.
Вирішуючи по суті заявупозивача суд виходить з наступного.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 440/5957/20 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Управління Служби безпеки України в Полтавській області (вул. Соборності, 39, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 20001651) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо непроведення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 5 березня 2019 року, що враховується для перерахунку пенсій за формою згідно з додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (в редакції до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб") із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії для здійснення з 1 квітня 2019 року перерахунку довічної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36029, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 1 квітня 2019 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 5 жовтня 2020 року №66/21/4/203фв про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 5 березня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, із врахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
31 грудня 2020 року рішення суду набрало законної сили.
5 січня 2021 року судом видано виконавчий лист.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.
При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме: які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин.
Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами застосування цієї статті є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Із матеріалів справи встановлено, що рішення суду від 30 листопада 2020 року визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ в Полтавській області щодо непроведення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 5 березня 2019 року, що враховується для перерахунку пенсій за формою згідно з додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (в редакції до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб") із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії для здійснення з 1 квітня 2019 року перерахунку довічної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років та зобов'язано ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 5 жовтня 2020 року №66/21/4/203фв станом на 5 березня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, із врахуванням раніше виплачених сум.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої-третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд також наголошує, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення суду від 30 листопада 2020 року не виконано.
Суд звертає увагу на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 4 травня 2020 року у зразковій справі №160/3586/19.
У цій справі, незважаючи на те, що рішення суду включено в Реєстр судових рішень, виконання яких буде проведено в Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", Верховний Суд дійшов висновку, що надані боржником документи не підтверджують виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на час розгляду поданого відповідачем звіту повної виплати перерахованої суми пенсії позивачу здійснено не було.
Крім того, у цій справі у пунктах 27-28 суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як підставу відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги, тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року у справі №640/5248/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" від 22 серпня 2018 року №649.
Отже, суд вважає безпідставними посилання відповідача на ту обставину, що заборгованість пенсії за період з 1 квітня 2019 року по 31 січня 2021 року у розмірі 62884,55 грн, включено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Окрім того суд враховує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 440/4485/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення до 70 відсотків при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2018. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати з 01.01.2018 та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 83 процентів відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
На виконання цього рішення суду органом пенсійного фонду 15.04.2019 було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням основного розміру пенсії: 83 % грошового забезпечення, що підтверджується протоколом перерахунку, який в подальшому не змінювався до моменту здійснення перерахунку пенсії на підставі рішення суду у цій справі /а.с. 73/.
Оскільки рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 440/5957/20 зазначений 83% розмір пенсії позивача не змінювався, підстави для застосування нового 70% розміру при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі цього рішення суду відсутні.
Право на 83 % розмір пенсії ОСОБА_1 підтверджено також рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року у справі № 440/4421/19, що набрало законної сили.
Вказані обставини свідчать, що ГУПФУ в Полтавській області при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №440/5957/20 діяло протиправно.
З огляду на вищевикладене суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Водночас, питання правомірності обмеження пенсії позивача десятьма розмірами прожиткового мінімуму у спірних правовідносинах, на думку суду, не може бути вирішено в межах заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ця обставина не входила до предмету адміністративної справи №440/5957/20 та, відповідно, судом не оцінювалася.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою вказаної статті, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 14, 94, 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі №440/5957/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Служби безпеки України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вчинені при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №440/5957/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: неналежному виконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №440/5957/20 .
Про результати розгляду та виконання цієї ухвали повідомити Полтавський окружний адміністративний суд протягом 30 календарних днів з дня отримання окремої ухвали.
Окрема ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Окрема ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.
Суддя К.І. Клочко