11 січня 2021 року м. Київ № 320/5284/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Київгідромонтаж» із позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 24.06.2019 №0019271413, №0019291413, №0019301413, №0019311413, від 07.11.2019 №0003801304, №0003811304 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 28.11.2019 (вх. №33050/19 від 28.11.2019)).
Позов мотивовано протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками перевірки позивача, проведеної з порушенням терміну позовної давності у 1095 днів, на підставі помилкових та таких, що ґрунтуються на припущеннях, висновків контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Міленкор», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Баєрдон», з огляду на реальний характер господарських операцій із зазначеними контрагентами, їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами, та використання результатів зазначених господарських операцій під час виконання будівельних робіт позивачем у взаємовідносинах з ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна ТОВ» та ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД». Також, в обґрунтування позову позивачем зазначено про безпідставність висновків контролюючого органу про використання придбаних позивачем паливно-мастильних матеріалів для заправки отриманого в безоплатне користування автомобіля Mitsubishi Outlander в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, оскільки укладений між генеральним директором ПрАТ «Київгідромонтаж» ОСОБА_1 та позивачем договір позички не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення. Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про порушення контролюючим органом порядку направлення рішення за результатами розгляду скарги та порядку розгляду скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про встановлення під час перевірки позивача, за наслідками якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фактів відсутності реально вчинених господарських операцій з придбання позивачем товарів/послуг у ТОВ «Міленкор», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Баєрдон», з огляду на відсутність у зазначених контрагентів руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність трудових ресурсів, реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей. Також, відповідачем зазначено про встановлення під час зазначеної перевірки факту отримання позивачем в безоплатне користування автомобіля Mitsubishi Outlander на підставі договору, який не посвідчено нотаріально, що не давало позивачу права на включення придбаних ним паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2016 по 03.11.2017 для експлуатації вказаного транспортного засобу до складу витрат господарської діяльності позивача. Крім того, відповідачем зазначено про встановлення під час перевірки фактів неподання позивачем до контролюючого органу податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в зв'язку з чим позивачем занижено зазначений податок за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, що свідчить про правильність висновків перевірки та правомірність спірних рішень.
Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої відзив відповідача на позов не містить жодного спростування аргументів позивача, викладених у позовній заяві, оскільки висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Міленкор», ТОВ «Мілтон Трейд», ТОВ «Баєрдон» через відсутність реального джерела походження товарів та неможливості їх руху за ланцюгом всіх платників податків не відповідає змісту господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, з огляду на ту обставину, що контрагенти позивача не реалізовували йому товар, а виконували субпідрядні роботи виключно з матеріалів позивача, що виключає наявність як покупців так і постачальників товару та повністю спростовує твердження податкового органу про неможливий рух активів за ланцюгом всіх платників податків.
Ухвалою суду від 04.11.2019 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.
Протокольною ухвалою суду від 22.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником позивача під час судового розгляду позов підтримано з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представником відповідача під час судового розгляду проти позову заперечено, наголошено на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутності підстав для задоволення позову.
На підставі письмових клопотань представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження судом вирішено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Приватне акціонерне товариство «Київгідромонтаж», ідентифікаційний код 13705021, місцезнаходження: 07300, м. Вишгород, Київська область, вул. Шлюзова, 4, зареєстроване як юридична особа 17.09.1991, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено 16.09.2004 запис №13341200000000178. Основним видом економічної діяльності товариства є - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано приватному акціонерному товариству «Київгідромонтаж» ліцензію від 26.06.2018 на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками.
На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області про проведення планової виїзної документальної перевірки від 12.04.2019 №800, направлень на перевірку від 24.04.2019 №№1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1138, наказу від 08.05.2019 №994 про продовження перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж» щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, про що складено акт перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021.
Позивачем подано письмові заперечення від 05.06.2019 №1083 на зазначений акт перевірки.
Листом Головного управління ДФС у Київській області від 19.06.2019 №21417/10/10-36-14-13 «Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки» позивачу повідомлено про залишення без змін висновків акта перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021, а заперечень позивача до акту перевірки - без задоволення.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 20.06.2019 №0007081304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 110900,00 грн., в тому числі 76553,50 грн. за податковими зобов'язаннями та 34346,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 20.06.2019 №0007111304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 9241,67 грн., в тому числі 6379,46 грн. за податковими зобов'язаннями та 2862,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 21.06.2019 №0019181406, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 32305,36 грн.; від 21.06.2019 №0019191406, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 3,00 грн.; від 24.06.2019 №0019271413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 333173,75 грн., в тому числі 266539,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 66634,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 24.06.2019 №0019281413, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі «нуль» гривень за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»; від 24.06.2019 №0019291413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 380052,50 грн., в тому числі 304042,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 76010,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 24.06.2019 №0019301413, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»; від 24.06.2019 №0019311413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 24736,51 грн., в тому числі 19789,21 грн. за податковими зобов'язаннями та 4947,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Також, на підставі акту перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021 Головним управлінням ДФС у Київській області винесено рішення від 20.06.2019 №0007051304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 9356,54 грн., та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2019 №Ю-0007061304 на суму 93565,38 грн. недоїмки.
Не погоджуючись із винесеними контролюючим органом рішеннями, позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу від 03.07.2019 №1093 на зазначені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.07.2019 №34259/6/99-99-11-04-01-25 продовжено строк розгляду скарги позивача до 02.09.2019 включно.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.08.2019 №37496/6/99-99-11-05-02-25 залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2019 №Ю-0007061304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 20.06.2019 №0007051304, а скаргу позивача в цій частині - без задоволення.
Рішенням Державної податкової служби України від 02.09.2019 №261/6/99-00-08-05-01 податкові повідомлення-рішення від 24.06.2019 №0019271413, №0019281413, №0019291413, №0019301413, №0019311413 залишено без змін, а скаргу позивача в цій частині - без задоволення.
Рішенням Державної податкової служби України від 02.09.2019 №157/6/99-00-08-05-01 задоволено частково скаргу позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 21.06.2019 №0019181406, скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.06.2019 №0019191406 в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 2 грн., від 20.06.2019 №0007081304, №0007111304 в частині визначення грошового зобов'язання на дохід, отриманий як додаткове благо, у сумі 402011,84 грн.
Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 07.11.2019 №0003811304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 475,56 грн., в тому числі 349,28 грн. за податковим зобов'язанням та 126,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 07.11.2019 №0003801304, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 5706,69 грн., в тому числі 4191,36 грн. за податковим зобов'язанням та 1515,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту - Податковий кодекс).
Відповідно до статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (абзаци перший, другий підпункт 75.1.2 пункту 75.1).
Згідно статті 77 Податкового кодексу, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки (пункт 77.1).
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6).
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 77.9).
Згідно приписів статті 102 Податкового кодексу, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (пункт 102.1).
Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано (підпункт 102.2.1 пункту 102.2); посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (підпункт 102.2.2 пункту 102.2).
Зі змісту акта перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021 убачається, що вказану перевірку відносно позивача проведено з 24.04.2019 по 17.05.2019 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. При цьому перевіркою встановлено неподання позивачем до Вишгородської ОДПІ податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017 та 2018 роки (сторінки 66, 67 акта перевірки), що є передбаченою підпунктом 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу підставою для нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання або для початку провадження у справі про стягнення такого податку без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу.
Крім того, початок відліку 1095-денного строку для проведення перевірки розпочинається після спливу граничного строку подання податкової декларації, а якщо таку податкову декларацію було подано пізніше, - за днем її фактичного подання.
Згідно приписів пункту 49.18 Податкового кодексу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3.); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4.); календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.6).
Відтак, в силу наведених положень Податкового кодексу позивач не міг подати податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток за звітний період - 2016 рік до 12.04.2016, коли, за твердженням позивача, закінчилися терміни позовної давності.
Таким чином, доводи позивача про порушення контролюючим органом передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу 1095-денного строку для проведення перевірки та визначення грошового зобов'язання є необґрунтованими.
Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем направлялись контролюючому органу письмові заперечення на акт перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021, які відповідачем залишено без задоволення.
Відповідно до статті 56 Податкового кодексу, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1).
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2).
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункт 56.3).
Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (пункт 56.8).
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (пункт 56.9).
Як встановлено судом, позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу від 03.07.2019 №1093 на податкові повідомлення-рішення від 20.06.2019 №0007081304, від 20.06.2019 №0007111304, від 21.06.2019 №0019181406, від 21.06.2019 №0019191406, від 24.06.2019 №0019271413, від 24.06.2019 №0019281413, від 24.06.2019 №0019291413, від 24.06.2019 №0019301413, від 24.06.2019 №0019311413, рішення про застосування штрафних санкцій від 20.06.2019 №0007051304, вимогу від 20.06.2019 №Ю-0007061304.
Строк розгляду зазначеної скарги позивача було продовжено контролюючим органом до 02.09.2019 відповідним рішенням Державної фіскальної служби України від 19.07.2019 №34259/6/99-99-11-04-01-25, тобто на 60 календарних днів за днем отримання скарги позивача, що відповідає положенням пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу.
Рішення про відмову в задоволенні скарги та часткове задоволення скарги позивача прийняті 05.08.2019 та 02.09.2019. При цьому рішення від 02.09.2019 №261/6/99-00-08-05-01 надіслано Державною податковою службою України позивачу 02.09.2019, про що свідчить відбиток поштового штемпеля про прийняття поштового відправлення №0405343433093. Водночас, рішення від 02.09.2019 №157/6/99-00-08-05-01 надіслано контролюючим органом позивачу 06.09.2019, що убачається з відомостей про поштове відправлення №0412307739328.
Таким чином, враховуючи, що рішенням Державної фіскальної служби України від 05.08.2019 №37496/6/99-99-11-05-02-25 залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2019 №Ю-0007061304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.06.2019 №0007051304, рішенням Державної податкової служби України від 02.09.2019 №261/6/99-00-08-05-01 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 24.06.2019 №0019271413, №0019281413, №0019291413, №0019301413, №0019311413, а скаргу в цій частині без задоволення, скарга позивача в частині оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київські області від 21.06.2019 №0019181406, від 21.06.2019 №0019191406, від 20.06.2019 №0007081304, №0007111304 вважається задоволеною з 03.09.2019, з огляду на ненадіслання контролюючим органом позивачу рішення від 02.09.2019 №157/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги в цій частині протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, тобто до 02.09.2019 включно.
При цьому суд вважає безпідставним твердження позивача про задоволення його скарги в іншій частині з огляду на прийняття контролюючим органом декількох рішень про результати розгляду скарги, оскільки Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за №1617/28062, не встановлено обов'язку контролюючого органу приймати одне рішення за результатами розгляду скарги, що не позбавляє контролюючий орган права приймати окремого рішення про результати розгляду скарги щодо окремої частини такої скарги.
Відповідно до статті 44 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (пункт 44.1).
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2).
Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств - резидентами, є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).
З системного аналізу наведених вище положень законодавства випливає, що єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від'ємне значення фінансового результату до оподаткування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.
Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10 зазначив, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як убачається зі змісту акта перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021, на підставі якого контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіркою ПрАТ «Київгідромонтаж» щодо дотримання ним вимог податкового, валютного законодавства, законодавства про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено порушення позивачем: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу та П(С)БО №15 «Дохід» та П(С)БО №16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 266539,00 грн., у тому числі по періодам: 2017 рік у сумі 266539,00 грн.; підпункту 14.1.181 пункту14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 304224,00 грн., у тому числі по періодам: березень 2016 року на суму 140,00 грн.; квітень 2016 року на суму 42,00 грн.; травень 2016 року на суму 317,00 грн.; червень 2016 року на суму 230,00 грн.; липень 2016 року на суму 388,00 грн.; серпень 2016 року на суму 238,00 грн.; вересень 2016 року на суму 192,00 грн.; жовтень 2016 року на суму 194,00 грн.; листопад 2016 року на суму 711,00 грн.; січень 2017 року на суму 716,00 грн.; лютий 2017 року на суму 270,00 грн.; березень 2017 року на суму 72561,00 грн.; квітень 2017 року на суму 85895,00 грн.; травень 2017 року на суму 25219,00 грн.; червень 2017 року на суму 116941,00 грн.; липень 2017 року на суму 170,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на загальну суму 2450 грн., в тому числі по періодам: грудень 2018 року на суму 2450,00 грн.; підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19789,21 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік в сумі 3288,27 грн.; за 2017 рік в сумі 7624,96 грн.; за 2018 рік в сумі 8875,98 грн.; підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49; підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу, в результаті чого не подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017 та 2018 роки; підпункту164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу та встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з виплачених коштів в сумі 76553,50 грн.; підпункту 1 пункту 2 статті 6, частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивачем за 2016-2018 роки не утримано та не перераховано суму єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 93565,38 грн.; пунктів 1.4, 161 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу «Про військовий збір» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем за 2016-2018 роки не утримано та не перераховано суму військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6379,46 грн.; пункту 15 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, виявлено понадлімітний залишок готівки в касі підприємства на загальну суму 16152,68 грн. (розрахунок наведено у додатку до акта перевірки); пункті 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виявлено факт проведення розрахункових операцій за готівку при наданні послуг без застосування реєстратора розрахункових операцій на повну суму наданих послуг та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми на загальну суму 1200,00 грн.
За висновками контролюючого органу, зазначені порушення, в частині, що стосується оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, зумовлено відсутністю реального характеру вчинених господарських операцій з придбання позивачем товарів/послуг у ТОВ «Міленкор», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Баєрдон», та як наслідок юридичною дефектністю відповідних первинних документів, складених за результатами здійснення зазначених господарських операцій, що не дозволяло позивачу формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників господарських операцій.
З акта перевірки убачається, що до таких висновків контролюючий орган дійшов за результатами аналізу господарської діяльності ТОВ «Міленкор», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Баєрдон», в ході якого виявлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а саме: відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів; трудових ресурсів; реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей; неможливість здійснення зазначених операцій з урахуванням часу та місця знаходження об'єкта.
Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ «Міленкор», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Баєрдон», ґрунтується виключно на аналізі фінансово-господарської діяльності вказаних контрагентів позивача.
Також, висновки контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, завищення валових витрат внаслідок включення до них вартості паливно-мастильних матеріалів, неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з виплачених коштів, неутримання та неперерахування суми єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету, неутримання та неперерахування суми військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету ґрунтується на твердженнях контролюючого органу про використання позивачем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, паливно-мастильних матеріалів (бензин Mustang 92), придбаних для експлуатації автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , отриманого в безоплатне користування ПрАТ «Київгідромонтаж» на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору позички від 07.05.2015.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Втім, згідно принципу змагальності, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Виконавець) та ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (Замовник) укладено договір від 21.02.2017 №01-2017/МК на виготовлення металоконструкцій, згідно якого Виконавець зобов'язується виготовити відповідно до проектної документації, вимог ДБН В.2.6-163:2010 «Конструкції будинків і споруд. Сталеві конструкції. Норми проектування, виготовлення і монтажу», металоконструкції для об'єкту: «Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» і передати їх Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти металоконструкції і оплатити їх у строки та на умовах, передбачених договором (пункт 1.1).
Також, між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Виконавець) та ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (Замовник) укладено договір від 30.03.2017 №16-03/2017, згідно якого Виконавець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, обумовлених договором, виконати роботи по улаштуванню/ремонту приміщень, що знаходяться за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4, другий поверх, здати виконані роботи замовнику в установлений в договорі термін, а Замовник зобов'язується прийняти у Виконавця роботи і здійснити їх оплату на умовах договору (пункт 1.1.).
Факт виконання позивачем зазначених договорів підряду підтверджується наявними у матеріалах справи первинним документами, а саме актом від 30.09.2017 приймання-передачі виконаних робіт згідно договору від 30.03.2017 №16-03/2017, банківськими виписками по рахунку позивача, з яких убачається оплата ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» виконаних ПрАТ «Київгідромонтаж» робіт згідно зазначених вище договорів.
Також, між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Підрядник) та ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» (Замовник) укладено договір від 27.04.2017 №27/04-2017 на виконання робіт, згідно якого Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами і засобами, за завданням на території (в приміщеннях) Замовника, виконати і передати Замовнику у встановлені Договором строки роботи по переплануванню існуючих приміщень та облаштування пішохідної доріжки для потреб Сервісного центру МВС в ТЦ №20 за адресою: вул. Бикова, 31, м. Кривий Ріг (пункт 1.1.). За пунктом 3.4.2 вказаного договору, Підрядник за письмовим погодженням із Замовником має право залучати до виконання визначених обсягів робіт субпідрядні спеціалізовані організації.
Виконання зазначеного договору підтверджується підписаним між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Підрядник) та ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» (Замовник) актом здачі виконаних робіт від 12.06.2017, оплата Замовником наданих послуг підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача.
Як зазначено позивачем, з огляду на неможливість самостійного виконання ним у встановлені строки обумовлених робіт за договорами підряду з ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» та ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД», позивачем було залучено до виконання вказаних робіт субпідрядні організації - ТОВ «Мілтон Трейд», ТОВ «Баєрдон» та ТОВ «Міленкор», якими виконувалась частина робіт одночасно з роботами, які виконувались безпосередньо позивачем. При цьому усі матеріали та інструменти, необхідні для виконання робіт, купувались позивачем самостійно та передавались зазначеним контрагентам за відповідними актами.
Так, згідно листів від 01.03.2017 №18012, від 26.04.2017 №307, від 01.06.2017 №354/1 товариством з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД» надано згоду ПрАТ «Київгідромонтаж» на передачу частини робіт по відповідних специфікаціях до договору від 21.02.2017 №01-2017/МК товариству з обмеженою відповідальністю «Баєрдон» та товариству з обмеженою відповідальністю «Мілтон Трейд».
Між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Замовник) та ТОВ «Баєрдон» (Підрядник) укладено договір підряду від 01.03.2017 №01/03-25ВР, згідно якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи з ремонту обладнання, ремонтно-будівельні роботи, виготовлення та монтаж металоконструкцій та ніші роботи на об'єкті Замовника: ПрАТ «Київгідромонтаж», Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4, або інших об'єктах, згідно технічних завдань, які є невід'ємною частиною договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно і в строк виконану роботу (пункт 1.1 зазначеного договору).
До зазначеного договору між Замовником та Підрядником підписано: заявку (технічне завдання) №1 від 01.03.2017, згідно якого Підрядник зобов'язується надати послуги Замовнику з виготовлення металоконструкцій за переліком, загальна вартість послуг - 157212,02 грн.; заявку (технічне завдання) №2 від 01.03.2017 на ремонт кабінету (відділ кадрів) з переліком робіт, загальною вартістю 18260,00 грн.; заявку (технічне завдання) №2 від 07.03.2017 на загальне прибирання промислової бази, з планом прибирання, загальною вартістю 20500,00 грн.; заявку (технічне завдання) №4 від 11.03.2017 на демонтаж та транспортування обладнання на місце зберігання з переліком обладнання, планом демонтажу та переміщення обладнання, загальною вартістю робіт 135476,00 грн.; заявку (технічне завдання) №5 від 11.03.2017 на прибирання цеху зварювання та збірки, загальною вартістю робіт 38871,00 грн.; заявку (технічне завдання) №6 на ремонт автомобільного крана, загальною вартістю робіт 62546,00 грн.; заявку (технічне завдання) №7 на улаштування існуючих приміщень за адресою: м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4, адмінбудівля, 2 поверх, загальною вартістю робіт 513174,70 грн.; заявку (технічне завдання) №8 на виготовлення металоконструкцій згідно переліку загальною вартістю 149235,66 грн.
Між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Замовник) та ТОВ «Баєрдон» (Підрядник) підписано акти №1 від 01.03.2017, №1 від 14.03.2017, №1 від 04.04.2017, №1 від 28.04.2017 здачі-прийняття матеріальних цінностей згідно заявок до договору підряду №01/03-25ВР від 01.03.2017, з яких убачається передача позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Баєрдон» товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виконання ним робіт (послуг), обумовлених у заявках до договору підряду №01/03-25ВР від 01.03.2017.
Подальше використання ТОВ «Баєрдон» переданих йому позивачем товарно-матеріальних цінностей підтверджуються підписаними між зазначеними контрагентами звітами про використання матеріалів замовника до договору підряду від 01.03.2017 №01/03-25ВР від 16.03.2017, від 31.03.2017, від 28.04.2017, від 16.05.2017.
На підтвердження фактичного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Баєрдон» обумовлених у заявках (технічних завданнях) №№1-8 робіт (послуг) між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Замовник) та ТОВ «Баєрдон» (Підрядник) підписано акти надання послуг від 16.03.2017 №130, від 20.03.2017 №140, від 27.03.2017 №152, від 30.03.2017 №158, від 31.03.2017 №159, від 31.03.2017 №160, від 28.04.2017 №181, від 16.05.2017 №198, акт приймання виконаних будівельних робіт №20/3 за березень 2017 року з підсумковою відомістю ресурсів, які кореспондують по найменуванню робіт, їх вартістю із заявками до договору підряду №01/03-25ВР від 01.03.2017, об'єму та виду переданих позивачем ТОВ «Баєрдон» товарно-матеріальних цінностей.
Оплата позивачем виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Баєрдон» робіт (послуг) підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, банківськими виписками з рахунку позивача та договорами про переуступку права вимоги.
Також, ПрАТ «Київгідромонтаж» було придбано у ТОВ «Баєрдон» гас марки КТ-1 та мастило (літол) на загальну суму 938,58 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.03.2017 №131.
За фактами виконання робіт (послуг), обумовлених у заявках (технічних завданнях) №№1-8 до договору підряду від 01.03.2017 №01/03-25ВР та придбання паливно-мастильних матеріалів товариством з обмеженою відповідальністю «Баєрдон» складено на користь ПрАТ «Київгідромонтаж» податкові накладні від 16.03.2017 №39, від 16.03.2017 №40, від 20.03.2017 №43, від 27.03.2017 №53, від 30.03.2017 №114, від 31.03.2017 №197, від 31.03.2017 №198, від 28.04.2017 №50, від 16.05.2017 №22, які зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №13675 від 18.09.2019.
Подальше використання позивачем у господарських операціях виготовлених товариством з обмеженою відповідальністю «Баєрдон» металоконструкцій та поставлених паливно-мастильних матеріалів підтверджується виписаною ПрАТ «Київгідромонтаж» на користь ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» видатковою накладною від 16.05.2017 №115, актом приймання виконаних робіт №3 за березень 2017 року з підсумковою відомістю ресурсів, підписаним між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Підрядник) та ДП «Укрводшлях» (Замовник).
Між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Замовник) та ТОВ «Мілтон Трейд» (Підрядник) укладено договір виконання робіт №0601/17-ВР від 01.06.2017, згідно якого Підрядник зобов'язується за завданням Змовника виконати ремонтно-будівельні роботи, виготовлення та монтаж металоконструкцій та інші роботи на об'єкті Замовника: ПрАТ «Київгідромонтаж», Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4, або інших об'єктах згідно технічних завдань, які є невід'ємною частиною цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно і в строк виконану роботу (пункт 1.1 вказаного договору).
До вказаного договору між Замовником та Підрядником підписано: заявку (технічне завдання) №1 від 01.06.2017 на виготовлення металоконструкцій на загальну суму 48396,00 грн.; заявку (технічне завдання) №2 від 02.06.2017 на частковий ямковий ремонт під'їзної автодороги на загальну суму 130560,00 грн.
Між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Замовник) та ТОВ «Мілтон Трейд» (Підрядник) підписано акт №1 від 16.06.2017 здачі-прийняття матеріальних цінностей згідно заявки до договору виконання робіт №0601/17-ВР від 01.06.2017, з якого убачається передача позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Мілтон Трейд» товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виконання ним робіт (послуг), обумовлених у заявках до договору виконання робіт №0601/17-ВР від 01.06.2017.
Подальше використання ТОВ «Мілтон Трейд» переданих йому позивачем товарно-матеріальних цінностей підтверджуються підписаним між зазначеними контрагентами звітом від 18.06.2017 про використання матеріалів замовника до договору виконання робіт від 01.06.2017 №0601/17-ВР.
На підтвердження фактичного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Мілтон Трейд» обумовлених у заявках (технічних завданнях) №№1,2 робіт (послуг) між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Замовник) та ТОВ «Мілтон Трейд» (Підрядник) підписано акти надання послуг від 18.06.2017 №137, від 30.06.2017 №161, акт приймання виконаних будівельних робіт №30/06 за червень 2017 року з підсумковою відомістю ресурсів, які кореспондують по найменуванню робіт, їх вартістю із заявками до договору підряду №01/03-25ВР від 01.03.2017, об'єму та виду переданих позивачем ТОВ «Мілтон Трейд» товарно-матеріальних цінностей.
Оплата позивачем виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Мілтон Трейд» робіт (послуг) підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунку позивача.
За фактами виконання робіт (послуг), обумовлених у заявках (технічних завданнях) №№1,2 до договору виконання робіт №0601/17-ВР від 01.06.2017 товариством з обмеженою відповідальністю «Мілтон Трейд» складено на користь ПрАТ «Київгідромонтаж» податкові накладні від 18.06.2017 №223, від 30.06.2017 №332, які зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №13677 від 18.09.2019.
Подальше використання позивачем у господарських операціях виготовлених товариством з обмеженою відповідальністю «Мілтон Трейд» металоконструкцій підтверджується виписаними ПрАТ «Київгідромонтаж» на користь ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» видатковими накладними від 19.06.2017 №144 та №145.
Між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Замовник) та ТОВ «Міленкор» (Підрядник) укладено договір субпідряду №0425/2017-СП від 25.04.2017, згідно якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати ремонтно-будівельні роботи, виготовлення та монтаж металоконструкцій та інші роботи на об'єкті Замовника: ПрАТ «Київгідромонтаж», Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4, або інших об'єктах, згідно технічних завдань, які є невід'ємною частиною цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно і в строк виконану роботу (пункт 1.1 зазначеного договору).
До зазначеного договору між Замовником та Підрядником підписано заявку (технічне завдання) №1 від 25.04.2017 на улаштування існуючих приміщень в торгівельному центрі «Метро Кеш Енд Кері Україна» на загальну суму 472363,93 грн.
Між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Замовник) та ТОВ «Міленкор» (Підрядник) підписано акти №1 від 12.05.2017, №2 від 13.05.2017, №3 від 15.05.2017, №4 від 15.05.2017, №5 від 15.05.2017, №6 від 15.05.2017, №7 від 16.05.2017, №8 від 16.05.2017, №9 від 17.05.2017, №10 від 17.05.2017, №11 від 18.05.2017, №12 від 18.18.05.2017, №13 від 20.05.2017, №14 від 22.05.2017, №15 від 22.05.2017, №16 від 23.05.2017, №17 від 24.05.2017, №18 від 24.05.2017, №19 від 26.05.2017, №20 від 26.05.2017, №21 від 26.05.2017, №22 від 27.05.2017, №23 від 28.05.2017, №24 від 28.05.2017, №25 від 29.05.2017, №26 від 30.05.2017, №27 від 31.05.2017, №28 від 01.06.2017, №29 від 02.06.2017, №30 від 02.06.2017, №31 від 02.06.2017, №32 від 02.06.2017, №33 від 03.06.2017, №34 від 06.06.2017, №35 від 07.06.2017, №36 від 08.06.2017, №37 від 08.06.2017, №38 від 08.06.2017 здачі-прийняття матеріальних цінностей згідно заявок до договору субпідряду №0425/2017-СП від 25.04.2017, з яких убачається передача позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Міленкор» товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виконання ним робіт (послуг), обумовлених у заявках до договору субпідряду №0425/2017-СП від 25.04.2017.
Подальше використання ТОВ «Міленкор» переданих йому позивачем товарно-матеріальних цінностей підтверджуються підписаним між зазначеними контрагентами звітом від 09.06.2017 про використання матеріалів замовника до договору виконання робіт від 01.06.2017 №0601/17-ВР.
На підтвердження фактичного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Міленкор» обумовлених у заявці (технічному завданні) №1 робіт (послуг) між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Замовник) та ТОВ «Міленкор» (Підрядник) підписано акт надання послуг від 09.06.2017 №83, який кореспондує по найменуванню робіт, їх вартістю із заявками до договору субпідряду №0425/2017-СП від 25.04.2017, об'єму та виду переданих позивачем ТОВ «Міленкор» товарно-матеріальних цінностей.
Оплата позивачем виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Міленкор» робіт (послуг) підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, банківськими виписками з рахунку позивача та договорами переуступки права вимоги.
За фактами виконання робіт (послуг), обумовлених у заявці (технічному завданні) №1 до договору субпідряду №0425/2017-СП від 25.04.2017 товариством з обмеженою відповідальністю «Міленкор» складено на користь ПрАТ «Київгідромонтаж» податкову накладну від 09.06.2017 №1, яку зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №13628 від 17.09.2019.
Придбання позивачем будівельних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому передавались позивачем ТОВ «Баєрдон», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Міленкор» підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, виписаними ТОВ «Епіцентр К», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Алюпрофі», ТОВ «Ставєр», ПП «ВКФ Конкорд», ТОВ «Сучасні дверні системи», ТОВ «Будмаркет», ТОВ «Енергетичні мастила - центр», ТОВ «Орбіта запчастина», ТОВ «БС Авто», ТОВ «Моторокомплект», ТОВ «Мелтрейдінг» на користь ПрАТ «Київгідромонтаж», укладеним між позивачем та «Ріола-Модуль ЛТД» договором поставки від 27.02.2017 №23-02/2017 та складеними на виконання вказаного договору первинними документами.
Сплачені позивачем кошти за господарськими операціями з придбання послуг у ТОВ «Баєрдон», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Міленкор» розподілені в бухгалтерському та податковому обліку шляхом віднесення витрат для цілей визначення податку на прибуток, а сплаченого в ціні послуг податку на додану вартість до податкового кредиту звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом.
Отже, суд дійшов висновку про підтвердження наявними у матеріалах справи первинними документами, які також надавались позивачем до перевірки, факту придбання позивачем послуг у ТОВ «Баєрдон», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Міленкор» з метою їх подальшого використання у господарській діяльності відповідно до основного виду економічної діяльності товариства - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача. У випадку невиконання контрагентом платника податків свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
За висновком суду, законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, так само, як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства.
Судом враховано, що позивачем, з метою підтвердження реального характеру виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаними вище договорами з придбання послуг у ТОВ «Баєрдон», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Міленкор», сплачено кошти, за якими позивачем включено до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені ТОВ «Баєрдон», ТОВ «Мілтон Трейд» та ТОВ «Міленкор» на користь ПрАТ «Київгідромонтаж», що давало позивачу право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, невиконання ними своїх податкових обов'язків, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нездійснення господарської операції або відсутність її економічного змісту.
Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, судом під час судового розгляду не встановлено.
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товарів/послуг) по ланцюгу від постачальника до покупця, від виконавця до замовника, встановлено зв'язок між фактом придбання товарів/послуг і господарською діяльністю позивача.
Наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
На думку суду, недостатність адміністративно-господарських можливостей контрагента для виконання ним господарської операції щодо поставки товару/надання послуг може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву щодо реальності господарської операції лише в сукупності з іншими фактами, які б свідчили про безтоварний характер господарської операції, зокрема, відсутність належним чином оформлених первинних документів, відсутність економічного змісту господарської операції, відсутність зміни майнового стану учасників господарської операції. Втім, наданими позивачем доказами підтверджується зворотне.
Поряд з цим, відповідач для визнання господарських операцій між ПрАТ «Київгідромонтаж» та ТОВ «Баєрдон», ТОВ «Мілтон Трейд», ТОВ «Міленкор» нереальними, посилається в акті перевірки на наявність досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42018140400000010 від 22.01.2018, №12017100080007254 від 17.08.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 та частиною другою статті 366, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.
Суд зауважує, що посилання податкового органу щодо наявних досудових кримінальних проваджень, фігурантом у яких є контрагенти позивача без обвинувального вироку суду не є підставою для визнання операцій позивача із зазначеними контрагентами нереальними, відповідно, кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій.
Верховним судом у постанові від 24.04.2018 №2а/0370/205/12 висловлено правову позицію, згідно якої сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Отже, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Відтак, суд дійшов висновку, що між ПрАТ «Київгідромонтаж» та ТОВ «Баєрдон», ТОВ «Мілтон Трейд», ТОВ «Міленкор» дійсно склалися реальні господарські відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін.
За будь-яких умов оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
ПрАТ «Київгідромонтаж» має всі документи, які підтверджують фактичні поставки йому товару/надання послуг ТОВ «Баєрдон», ТОВ «Мілтон Трейд», ТОВ «Міленкор». На момент складання податкових накладних в період, що перевірявся, зазначені контрагенти позивача були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому порядку в якості платників ПДВ, а тому мали відповідні правові підстави для складання податкових накладних.
При цьому суд зауважує, що відповідач не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем збільшено суму податкового кредиту у встановленому порядку.
Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників/виконавців, а тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не є обґрунтованим та належним засобом доказування, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями.
Щодо висновків контролюючого органу про заниження ПрАТ «Київгідромонтаж» у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, завищення валових витрат внаслідок включення до них вартості паливно-мастильних матеріалів, неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з виплачених коштів, неутримання та неперерахування суми єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету, неутримання та неперерахування суми військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету у зв'язку з використанням позивачем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, паливно-мастильних матеріалів (бензин Mustang 92), придбаних для експлуатації автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , отриманого в безоплатне користування ПрАТ «Київгідромонтаж» на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору позички від 07.05.2015, який не посвідчено нотаріально, суд зазначає таке.
Між ПрАТ «Київгідромонтаж» (Користувач) та ОСОБА_2 (Позикодавець) укладено 07.05.2015 договір позички, згідно якого Позикодавець передає у безоплатне користування Користувачу автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , для використання його у повсякденній господарській діяльності Користувача.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , легковий автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .
Факт передачі Позикодавцем Користувачу вказаного транспортного засобу підтверджується актом прийому-передачі від 07.05.2015 до договору позички від 07.05.2015.
В акті перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021 (сторінки 36, 61, 62) контролюючим органом зазначено, що до перевірки позивачем надано договори оренди не посвідчені нотаріально. Крім цього, в єдиному державному реєстрі відсутній запис про оренду автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушено статті 799, 828 Цивільного кодексу України в частині укладення договорів оренди транспортних засобів між юридичною та фізичною особами у нотаріально посвідченій формі. У зв'язку з цим контролюючим органом визнано недійсними авансові звіти ОСОБА_1 за 2016, 2017 роки на закупівлю паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 23285,36 грн. та встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб, отриманого як додаткове благо директором ПрАТ «Київгідромонтаж» ОСОБА_1 за списані протягом 2016-2018 років паливно-мастильні матеріали на загальну суму 425297,20 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 828 Цивільного кодексу України, договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Законодавством України чітко не визначено поняття «наземний самохідний транспортний засіб».
Згідно статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Підпунктом «b» статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 07.09.2005) визначено, що під «автомобілем» мається на увазі будь-який самохідний транспортний засіб, що використовується зазвичай для перевезення на дорогах людей або вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей або вантажів; цей термін не включає сільськогосподарські трактори.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відтак, можна зробити висновок, що автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів.
При цьому положення частини четвертої статті 828 Цивільного кодексу України можливо розуміти таким чином, що договір позички (безкоштовного користування) наземних самохідних транспортних засобів за участю фізичної особи не обов'язково посвідчувати нотаріально.
Як вказав Європейський Суд у рішенні по справі «Ольссон проти Швеції», норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки. Згідно усталеної практики Європейського суду поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін.). Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).
Відтак, суд погоджується з доводами позивача про відсутність чітко законодавчо визначеного обов'язку щодо нотаріального посвідчення договору позички транспортного засобу, укладеного між ПрАТ «Київгідромонтаж» та ОСОБА_2 .
Отже, висновок контролюючого органу про заниження ПрАТ «Київгідромонтаж» у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, завищення валових витрат внаслідок включення до них вартості паливно-мастильних матеріалів, неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з виплачених коштів, неутримання та неперерахування суми єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету, неутримання та неперерахування суми військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету у зв'язку з використанням позивачем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, паливно-мастильних матеріалів (бензин Mustang 92), придбаних для експлуатації автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , отриманого в безоплатне користування ПрАТ «Київгідромонтаж» на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору позички від 07.05.2015, який не посвідчено нотаріально, не відповідає положенням чинного законодавства та встановленим обставинам справи.
Враховуючи встановлені судом обставини справи щодо підтвердження наданими позивачем доказами реального характеру господарських операцій з придбання у ТОВ «Баєрдон», ТОВ «Мілтон Трейд», ТОВ «Міленкор» товарів/послуг, правомірності віднесення до витрат вартості паливно-мастильних матеріалів, придбаних для експлуатації автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , є необґрунтованими викладені в акті перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021 висновки контролюючого органу про порушення позивачем: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу та П(С)БО №15 «Дохід» та П(С)БО №16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 266539,00 грн., у тому числі по періодам: 2017 рік у сумі 266539,00 грн.; підпункту 14.1.181 пункту14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 304224,00 грн., у тому числі по періодам: березень 2016 року на суму 140,00 грн.; квітень 2016 року на суму 42,00 грн.; травень 2016 року на суму 317,00 грн.; червень 2016 року на суму 230,00 грн.; липень 2016 року на суму 388,00 грн.; серпень 2016 року на суму 238,00 грн.; вересень 2016 року на суму 192,00 грн.; жовтень 2016 року на суму 194,00 грн.; листопад 2016 року на суму 711,00 грн.; січень 2017 року на суму 716,00 грн.; лютий 2017 року на суму 270,00 грн.; березень 2017 року на суму 72561,00 грн.; квітень 2017 року на суму 85895,00 грн.; травень 2017 року на суму 25219,00 грн.; червень 2017 року на суму 116941,00 грн.; липень 2017 року на суму 170,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на загальну суму 2450 грн., в тому числі по періодам: грудень 2018 року на суму 2450,00 грн.; підпункту164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу та встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з виплачених коштів в сумі 76553,50 грн.; підпункту 1 пункту 2 статті 6, частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивачем за 2016-2018 роки не утримано та не перераховано суму єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 93565,38 грн.; пунктів 1.4, 161 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу «Про військовий збір» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем за 2016-2018 роки не утримано та не перераховано суму військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6379,46 грн.
Щодо викладених в акті перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021 висновків контролюючого органу про порушення ПрАТ «Київгідромонтаж» підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19789,21 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік в сумі 3288,27 грн.; за 2017 рік в сумі 7624,96 грн.; за 2018 рік в сумі 8875,98 грн.; підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49; підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем не подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017 та 2018 роки, суд зазначає таке.
Статтею 49 Податкового кодексу встановлено, зокрема, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18).
Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Водночас, приписами підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу визначено, зокрема, що не є об'єктом оподаткування: є) будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Таким чином, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Положеннями підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Верховним Судом, зокрема, у своїх постановах від 15.05.2018 у справі №806/2676/17, від 15.05.2018 у справі №806/2461/17, від 11.09.2018 у справі №819/1818/17, від 16.10.2018 у справі №809/1491/16, висловлено правову позицію, згідно якої застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме: наявності будівель промисловості; перебування таких будівель у власності промислових підприємств.
Як убачається з акта перевірки, від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021 (сторінка 66), проведеною перевіркою встановлено належність позивачу на праві власності цілісного майнового комплексу за адресою: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4, та використання в періоді, що перевірявся, основних засобів групи 3 «Будівлі та споруди», а саме: цех зварювання і збірки загальною площею 476,8 кв. м.; залізобетонний будинок №1 (адмінбудинок) загальною площею 50,3 кв. м.; матеріально-технічний склад загальною площею 88,7 кв. м.; побутове приміщення 78,9 кв. м.; будівля прорабської дільниці загальною площею 56,3 кв. м.; контора загальною площею 210,3 кв. м.; роздаточна майстерня загальною площею 230,1 кв. м.
Обставина щодо належності ПрАТ «Київгідромонтаж» зазначеного нерухомого майна та використання його у своїй господарській діяльності позивачем не заперечувалась.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, до класу 125 «Будівлі промислові та склади» належать будівлі промислові (клас 1251) які включають криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т.ін. за їх функціональним призначенням, в тому числі: будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості (клас 1251.1); будівлі підприємств чорної металургії (клас 1251.2); будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості (клас 1251.3); будівлі підприємств легкої промисловості (клас 1251.4); будівлі підприємств харчової промисловості (клас 1251.5); будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості (клас 1251.6); будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості (клас 1251.7); будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості (клас 1251.8); будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне (клас 1251.9).
Згідно Національного класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, до секції «F» КВЕД ДК 009:2010 віднесено такий вид економічної діяльності як 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, що є основним видом економічної діяльності ПрАТ «Київгідромонтаж».
Відтак, зважаючи на належність цілісного майнового комплексу ПрАТ « Київгідромонтаж » за адресою: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4 до будівель промисловості, належність позивача до промислових підприємств та невстановлення під час перевірки фактів передачі позивачем зазначеного майнового комплексу в оренду, лізинг, позичку, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що зазначена нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, висновки контролюючого органу про порушення ПрАТ «Київгідромонтаж» підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19789,21 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік в сумі 3288,27 грн.; за 2017 рік в сумі 7624,96 грн.; за 2018 рік в сумі 8875,98 грн.; підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49; підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем не подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017 та 2018 роки, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.
Отже, зважаючи на спростування висновків акта перевірки від 24.05.2019 №424/10-36-14-13/13705021, на підставі якого винесено оскаржувані рішення, наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13395,50 грн. (платіжне доручення від 11.09.2019 №3013). Доказів понесення інших судових витрат позивачем суду не надано, будь-яких клопотань з цього приводу суду не заявлено. Відтак, з урахуванням задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 13395,50грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 24.06.2019 №0019271413, №0019291413, №0019301413, №0019311413, від 07.11.2019 №0003801304, №0003811304.
Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж» судові витрати у розмірі 13395,50 грн. (тринадцять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. 50 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Позивач - приватне акціонерне товариство «Київгідромонтаж» (ідентифікаційний код 13705021, місцезнаходження: 07300, м. Вишгород, Київська область, вул. Шлюзова, 4).
Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення -
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"