Копія
08 жовтня 2020 року Справа № 160/8835/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007363-5240-0423 від 12.02.2020р. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості та технічного паспорту, вбачається, що об'єкт, за який нараховано податок, має назву «свинарник». Позивач по справі є фізичною особою підприємцем. Займається сільськогосподарською діяльністю, в т.ч. вирощуванням свиней. Об'єкт використовується позивачем за цільовим призначенням, що підтверджується Актом обстеження об'єкту «свинарник», засвідчений комісією у складі депутата Піщанської сільради ОСОБА_2 , позивача та голови СФГ «Луч» ОСОБА_3 від 19 вересня 2019 року. На час обстеження у свинарнику є поголів'я свиней. Отже, позивач вважає, що цей об'єкт не підлягає оподаткуванню в силу прямих норм ПКУ.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
02.09.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування посилався на те, що позивачем не надо до суду доказів щодо здійснення господарської діяльності, виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації, пов'язаної з використанням об'єкта нерухомого майна - «СВИНАРНИК», окрім Технічного паспорту на свинарник та Акта обстеження об'єкта.
Також звернув увагу, що для ідентифікації об'єктів нерухомого майна як таких, що використовуються платниками податків у сільськогосподарській діяльності, останні повинні звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо присвоєння об'єкта нерухомості до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» Класифікатора. Оскільки позивачем не було надано висновків органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду щодо зарахування об'єктів оподаткування до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» Класифікатора, тому, на думку відповідача, використання об'єктів оподаткування у сільськогосподарській діяльності за 2019 рік позивачем є недоведеним.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 06.10.1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва серії В00 № 516137 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.08.2018 року вбачається, що основним видом економічної діяльності ОСОБА_1 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (Код КВЕД 01.11).
Згідно виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що позивач на праві приватної власності має об'єкт нерухомості, свинарник, загальною площею 1692.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
03 квітня 2018 року Рішенням Виконкому Піщанської сільської ради № 18 присвоєно об'єкту нерухомого майна наступна адресну нумерацію:
- свинарник: АДРЕСА_1 .
Станом на 12 травня 2018 року експертом Чирченко О.С. (серія та номер кваліфікаційного сертифікату АЕ № 004561) на замовлення технічної інвентаризації ОСОБА_1 видано технічний паспорт на свинарник, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1 .
19 вересня 2019 року депутатом Піщанської сільської ради ОСОБА_2 , в присутності власника ОСОБА_1 та голови СФГ «Луч» Шамрай В.М. складено акт обстеження об'єкта (свинарника).
Зазначеним актом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 ., дійсно знаходиться нежитлове приміщення, а саме: свинарник, яке використовується за призначенням (з поголів'ям свиней).
12.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №№ 0007363-5240-0423, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» (код 18010200) у сумі 21188,41 грн. за період 2019 рік.
Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи правомірність нарахування відповідачем позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, суд виходить з наступного.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (набрав чинності з 01 січня 2015 року) (далі іменується - Закон України №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 26 Податкового кодексу України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, чинній станом до 31.12.2018 року, визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, який займається виробництвом сільськогосподарської продукції, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності за кодом 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».
Позивач має право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що підтверджується свідоцтвом Піщанської сільської ради від 14.02.2018 Серії ДН-Х № 0015208.
При цьому, позивач на праві приватної власності володіє об'єктом нерухомості (свинарник) загальною площею 1692.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач займається, в тому числі, вирощуванням свиней, що підтверджується копією акту обстеження об'єкта (свинарник) від 19.09.2019 року.
Тобто, позивач використовує належну йому на праві приватної власності будівлю - «Свинарник» для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності.
Так, відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.
Спірним між сторонами є питання щодо тлумачення норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а саме: чи встановлює ця норма обов'язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об'єкта слугувати цілям сільськогосподарського товарного виробництва.
Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 ПК України).
Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Виходячи із тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.
На користь висновку, що норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об'єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Як і Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, законодавець не встановив обов'язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 жовтня 2019 року справа №0340/1905/18 (провадження №К/9901/15596/19).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, у справі відсутні докази, що ОСОБА_1 впродовж 2019 року використовував належний йому на праві власності об'єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0007363-5240-0423 від 12.02.2020р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи конкретні обставини даної справи, в межах заявлених позивачем аргументів, з урахуванням наданих сторонами письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 56907 від 30.07.2020 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн., підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007363-5240-0423 від 12.02.2020р. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.В. Кальник
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя В.В. Кальник
08.10.2020
Рішення не набрало законної сили 08 жовтня 2020 р.
Суддя В.В. Кальник