25 листопада 2019 року Справа № 160/9019/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання неправомірною відмови відповідно протоколу від 11.02.2019 року №045650002809 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) в частині, що стосується розгляду питання зарахування їй пільгового стажу;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту настання права на пенсію, згідно поданої заяви та доданих документів із врахуванням періоду догляду за сином інвалідом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що має право на призначення пільгової пенсії, проте відповідачем не зараховано період з 02.09.1994 по 06.04.2000 роки до пільгового стажу роботи, тому вважає відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у призначення пенсії за відсутності необхідного страхового стажу протиправною.
Ухвалою суду від 23.09.2019 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити посилаючись на те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, тому правомірно відмовлено у призначення пенсії на пільгових умовах.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи суд виходить з наступного.
21.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року.
Листом №045650002809 від 11.02.2019 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та відповідно до записів трудової книжки позивач не працювала з 02.09.1994 по 06.04.2000 роки, оскільки доглядала дитину інваліда, проте не надано акт про догляд, а лише копія заключення МСЕК на дитину.
Вирішуючи даний спір, до вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів та приходить до таких висновків.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення ними 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.
Згідно з вимогами ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Відповідно до абз.2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;
є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;
з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відтак, відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також зважаючи на п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 від 29 липня 1993 року передбачно, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 від 29 липня 1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови в призначені пенсії на пільгових умовах, відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стало не включення до пільгового періоду догляд за дитиною інвалідом з 02.09.1994 по 06.04.2000 роки, оскільки не надано акт про догляд, а лише копія заключення МСЕК на дитину.
Пунктом 25 Постанови Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визнання особи інвалідом дитинства або дитиною інвалідом засвідчується: випискою з акта огляду МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я; посвідченням одержувача допомоги; довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.
Крім того, до 01.01.2005 року час догляду за дитиною зараховується на підставі акту обстеження фактичних обставин (складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей ЖЕКів або інших органів за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, або шляхом опитування осіб, за якими доглядають, ті їхніх сусідів, інших даних), а також документів, які підтверджують перебування на інвалідності (виписка з акта огляду МСЕК, довідка одержувача допомоги з органів соціального захисту населення) та документів, які підтверджують вік (свідоцтво про народження або паспорт).
Разом з тим, позивачем надано до позовної заяви для підтвердження догляду свого сина, визнаного інвалідом 3 групи з дитинства у період з 02.09.1994 по 06.04.2000 довідку про реєстрацію місця проживання особи №11608 від 13.08.2019 та акт голови квартального комітету №60 Чечелівського району м.Дніпра з поясненнями свідків сусідів, проте суд не бере до уваги зазначене, оскільки відповідно до ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку цивільного судочинства. Або такі повноваження належать органам Пенсійного фонду (п.2 Порядку №637) за умовами передбаченими п.18 Порядку №637.
Таким чином з урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що позивачем відповідно до норм діючого законодавства надано відповідні докази підтвердження для зарахування періоду з 02.09.1994 по 06.04.2000 роки до пільгового стажу роботи.
Відповідно до ч.3 ст.263 КАС України, в даному випадку заявами по суті справи є позов та відзив.
Органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1465332281.1 від 16.09.2019 року.
Отже, оскільки основну вимогу позовної заяви позивача задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768грн. 40 коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі 768грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову відповідно протоколу від 11.02.2019 року №045650002809 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині, що стосується розгляду питання зарахування пільгового стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768грн.40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова