10.02.2021 Справа № 920/1242/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №920/1242/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 124, кв. 55, код ЄДРПОУ 39819673),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ),
про стягнення 95512,25 грн.,
Справа розглядається без виклику сторін
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 14.12.2020 провадження у справі №920/1242/20 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни та просить стягнути 95 512,25 грн. заборгованості, з яких: 85 809,09 грн. - основного боргу, 271,67 грн. - 3% річних, 8600,95 грн. - штрафу, 830,54 грн. - пені, нарахованих відповідно до договору поставки №2005 від 01.09.2020, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2102,00 грн та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 2005 від 01.09.2020, у зв'язку з чим відповідачу нараховано пеню, штраф, 3 % річних у відповідних розмірах.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала суду отримана відповідачем 15.01.2021.
Станом на 10.02.2021 на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
01.09.2020 між ТОВ «Фудс Делівері» (постачальник) та Фізичною особою підприємцем Мірило Світланою Миколаївною (покупець) укладено договір поставки № 2005 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 4.2 договору, поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених сторонами в специфікаціях та у відповідності до правил міжнародної інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.
Пунктом 4.6 договору визначено, що право власності на товар, а разом з ним і ризики випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.
Розрахунок за кожну партію здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника (п.6.1 договору).
Відповідно до п.6.4 договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше 14 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 85809,09 грн за видатковими накладними:
- видаткова накладна від 30.09.2020 № 13972 на суму 13876,61 грн;
- видаткова накладна від 30.09.2020 № 13974 на суму 14655,95 грн;
- видаткова накладна від 08.10.2020 № 14491 на суму 6932,23 грн;
- видаткова накладна від 08.10.2020 № 14492 на суму 16443,44 грн;
- видаткова накладна від 08.10.2020 № 14493 на суму11004,36 грн;
- видаткова накладна від 16.10.2020 № 15050 на суму 8998,26 грн;
- видаткова накладна від 16.10.2020 № 15052 на суму 7411,99 грн;
- видаткова накладна від 16.10.2020 № 15054 на суму 6199,06 грн;
- видаткова накладна від 17.10.2020 № 15162 на суму 288,00 грн.
Проте відповідач не сплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 85809,09 грн.
Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для
використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковими накладними підтверджується факт належного виконання позивачем зобов'язання щодо поставки товару на суму 85809,09 грн. Відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень позовним вимогам, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до п.9.4 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом більше ніж десять календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з одинадцятого дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом десяти календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції (п.9.3 договору).
Згідно розрахунку відповідачу нараховано до сплати 271,67 грн. - 3% річних, 8600,95 грн. - штрафу, 830,54 грн. - пені.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 830,54 грн.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.
Враховуючи те, що сторони передбачили у Договорі відповідальність у вигляді пені та штрафу, а також те, що судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача зобов'язання зі своєчасної поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8600,95 грн штрафу є правомірними та обґрунтованими.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 271,67 грн 3% річних, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 271,67 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог і задовольняє їх шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 85 809,09 грн. - основного боргу, 271,67 грн. - 3% річних, 8600,95 грн. - штрафу, 830,54 грн. - пені.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту ч.3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).
За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп, на підтвердження подано копію договору про надання правової допомоги у господарських справах № 42-Ю від 27.11.2020; рахунок - фактуру № ЮК-171/1 від 27.11.2020 на суму 5000,00 грн; копію платіжного доручення № 3731 від 30.11.2020 про сплату 5000,00 грн.
Враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), надані позивачем докази на підтвердження факту понесення останнім таких витрат, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, суд з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує позивачеві за рахунок відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у сумі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" до Фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни - задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 124, кв. 55, код ЄДРПОУ 39819673) 85 809,09 грн (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'ять гривень 09 копійок) - основного боргу, 271,67 грн (двісті сімдесят одна гривня 67 копійок) - 3% річних, 8600,95 грн (вісім тисяч шістсот гривень 95 копійок) - штрафу, 830,54 грн (вісімсот тридцять гривень 54 копійки) - пені, 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) - витрат на правничу допомогу, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) - витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 10.02.2021.
Суддя О.Ю. Соп'яненко