10.02.2021 Справа № 920/1247/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №920/1247/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Є.Харченка, 42, код ЄДРПОУ 35871504),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Грицаєнко Наталії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ),
про стягнення 33 208,27 грн.,
Справа розглядається без виклику сторін
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 14.12.2020 провадження у справі №920/1247/20 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Грицаєнко Наталії Сергіївни та просить стягнути 33 208,27 грн. заборгованості, з яких: 31 299,08 грн. - основного боргу, 309,57 грн. - 3% річних, 1336,57 грн. - пені, 263,05 грн. - інфляційне збільшення, нарахованих відповідно до договору поставки №1869 від 24.04.2020, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 1869 від 24.04.2020, у зв'язку з чим відповідачу нараховано пеню, 3 % річних, інфляційні втрати у відповідних розмірах.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала суду отримана відповідачем 14.01.2021.
Станом на 10.02.2021 на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
24.04.2020 між ТОВ «Баядера Логістик» (постачальник) та Фізичною особою підприємцем Грицаєнко Наталією Сергіївною (покупець) укладено договір поставки № 1869 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видаткових накладних на товар.
Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.
Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар (п.5.3. договору).
Відповідно до п.6.1, п.6.2 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечать чинному законодавству України або за домовленістю сторін, шляхом попередньої оплати. Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 9.7 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє на протязі двох років з моменту укладення. Якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір являється автоматично пролонгованим на той же термін, на тих же умовах.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 27.04.2020 по 26.06.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 43657,08 грн за наступними видатковими накладними:
- видаткова накладна від 27.04.2020 № 10314/9578 на суму 2873,34 грн;
- видаткова накладна від 27.04.2020 № 10315/9579 на суму 1654,50 грн;
- видаткова накладна від 27.04.2020 № 10316/9580 на суму 73,62 грн;
- видаткова накладна від 27.04.2020 № 10317/9581 на суму 2415,90 грн;
- видаткова накладна від 27.04.2020 № 10318/9582 на суму 77,64 грн;
- видаткова накладна від 30.04.2020 № 10350/10140 на суму 1931,70 грн;
- видаткова накладна від 09.06.2020 № 14327/13297 на суму 5818,20 грн;
- видаткова накладна від 09.06.2020 № 14331/13300 на суму 4253,52 грн;
- видаткова накладна від 09.06.2020 № 14405/13320 на суму 256,50 грн;
- видаткова накладна від 12.06.2020 № 14912/13895 на суму 2013,42 грн;
- видаткова накладна від 12.06.2020 № 14927/13902 на суму 3088,98 грн;
- видаткова накладна від 19.06.2020 № 15610/14532 на суму 3108,48 грн;
- видаткова накладна від 19.06.2020 № 15624/14538 на суму 7507,74 грн;
- видаткова накладна від 26.06.2020 № 16305/15160 на суму 355,26 грн;
- видаткова накладна від 26.06.2020 № 16307/15162 на суму 2948,70 грн;
- видаткова накладна від 26.06.2020 № 16308/15163 на суму 1558,02 грн;
- видаткова накладна від 26.06.2020 № 16320/15168 на суму 3721,56 грн.
Проте відповідач не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 31299,08 грн.
Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для
використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковими накладними підтверджується факт належного виконання позивачем зобов'язання щодо поставки товару на суму 43 657,08 грн, а також факт часткового виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 12358,00 грн.
Таким чином, відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень позовним вимогам в частині стягнення 31299,08 грн. основного боргу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до п.7.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1336,57 грн. пені.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1336,57 грн. .
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 309,57 грн 3% річних та 263,05 грн інфляційних втрат, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 309,57 грн. 3% річних та 263,05 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог і задовольняє їх шляхом стягнення з відповідача 31 299,08 грн. - основного боргу, 309,57 грн. - 3% річних, 1336,57 грн. - пені, 263,05 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Фізичної особи-підприємця Грицаєнко Наталії Сергіївни - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Грицаєнко Наталії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Є.Харченка, 42, код ЄДРПОУ 35871504) 31 299,08 грн (тридцять одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять гривень 08 копійок) - основного боргу, 309,57 грн (триста дев'ять гривень 57 копійок) - 3% річних, 1336,57 грн (одна тисяча триста тридцять шість гривень 57 копійок) - пені, 263,05 грн (двісті шістдесят три гривні 05 коп) - інфляційних втрат, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) - витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 10.02.2021.
Суддя О.Ю. Соп'яненко