"26" березня 2010 р. Справа № 16/83
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Буднік А.М..,
за участю представників сторін ( за даними засідання 22.03.2010 року):
від позивача: Новицький А.А. - директор; Пинда Б.М., Биченко І.Я. - за довіреностями;
від відповідача: Шамов О.А. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Приватного підприємства "Агропромсервіс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Устименка про стягнення майна в натурі
Заявлено позов про стягнення в натурі з відповідача дизельного палива у кількості 84 522 л., бензину А76 н/ет у кількості 14598 л., масла М10Г2к у кількості 2190 л., одержаних відповідачем на підставі договорів зберігання паливо мастильних матеріалів № 8 від 12 березня 2008 року та б/н від 28 липня 2008 року з мотивів, що відповідач проігнорував вимогу про повернення вказаних ПММ в натурі. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач проти позову заперечив повністю з мотивів неотримання спірних ПММ.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів справи вбачається наступне:
12 березня 2008 року між сторонами по справі було укладено договір № 8 зберігання паливо мастильних матеріалів.
У відповідності до умов даного договору позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне збереження паливо-мастильні матеріали ( п. 1.1 договору), зберігання відбувається за адресою: с. Крутьки склад ПММ відповідача ( п. 1.2 договору). Даний договір вступає в силу з дня підписання та діє на протязі дванадцяти місяців, з правом продовження ( п. 4.1 договору).
Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору зберігання, за яким одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності ( стаття 936 ЦК України).
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, ст. 526 ЦК України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За доводами позивача, на виконання умов цього договору позивач передав відповідачеві на зберігання в т. ч. і спірні паливо-мастильні матеріали, які не бути повернуті чи оплачені, а саме:
- 14.03.2008 р. дизельне паливо в кількості 12 736 л., що підтверджується накладною № 117 від 14.03.2008 р. ( а.с. 15) та довіреністю ЯОФ № 138875 від 13.03.2008 р. ( а.с. 17);
- 20.03.2008 р. дизельне паливо в кількості 16 578 л., що підтверджується накладною № 126 від 20.03.2008 р. ( а.с. 16) та довіреністю ЯОФ № 138875 від 13.03.2008 р. ( а.с. 17);
- 23.07.2008 р. дизельне паливо в кількості 16578 л., що підтверджується накладною № 264 від 23.07.2008 р. ( а.с. 18) та довіреністю НБЛ № 785837 від 23.07.2008 р. ( а.с. 19).
28 липня між сторонами по справі було укладено також і договір зберігання паливо-мастильних матеріалів б/н ( з ідентичними умовами до першого договору), на виконання якого позивача передав відповідачеві на зберігання в т. ч. і спірні паливо мастильні матеріали:
- 11.08.2008 р. дизельне паливо в кількості 14470 л., що підтверджується накладною № 773 від 11.08.2008 р. ( а.с. 20) та довіреністю ЯПИ № 281353 від 11.08.2008 р. ( а.с. 21);
- 22.08.2008 р. бензин А-76 н/ет в кількості 4845 л., що підтверджується накладною № 320 від 22.08.2008 р. ( а.с. 22) та довіреністю ЯПИ № 281366 від 22.08.2008 р. ( а.с. 23);
- 30.08.2008 р. дизельне паливо в кількості 14470 л., що підтверджується накладною № 331 від 30.08.2008 р. ( а.с. 24) та довіреністю ЯПИ № 281373 від 27.08.2008 р. ( а.с. 25);
- 10.09.2008 р. масло М10Г2к в кількості 2190 л., що підтверджується накладною № 347 від 10.09.2008 р. ( а.с. 26) та довіреністю ЯПИ № 281397 від 10.09.2008 р. ( а.с. 27);
- 12.09.2008 р. бензин А-76 н/ет в кількості 4905 л., що підтверджується накладною № 356 від 12.09.2008 р. ( а.с. 28) та довіреністю ЯПИ № 281301 від 12.09.2008 р. ( а.с. 29);
- 08.10.2008 р. дизельне паливо в кількості 4845 л. та бензин А-76 н/ет в кількості 4845 л., що підтверджується накладною № 400 від 08.10.2008 р. ( а.с. 30) та довіреністю ЯПИ № 281264 від 08.10.2008 р. ( а.с. 32);
- 17.10.2008 р. дизельне паливо в кількості 4845 л., що підтверджується накладною № 422 від 17.10.2008 р. ( а.с. 31) та довіреністю ЯПИ № 281264 від 08.10.2008 р. ( а.с. 32).
За доводами позивача, наданими у поясненні (а.с. 53) відповідач за обома договорами отримав від позивача паливо мастильних матеріалів в загальній кількості :
- дизельне паливо в кількості 121 520 л.
- бензин А76 н/ет у кількості 53 640 л.;
- масло М10Г2 у кількості 6 890 л.
За умовами обох договорів (п. 3.2., 3.3.) повернення ПММ відбувається за вимогою позивача. По згоді сторін позивач може продати відповідачу ПММ. За таких обставин розподіл неповернутої кількості ПММ між двома договорами (по якому конретно договору і що не повернуто) не має істотного значення, оскільки договори є ідентичними, а повернення товару повинно відбутися негайно за вимогою позивача.
Позивач направив відповідачу вимогу від 03.09.2009 року № 43 про оплату чи повернення ПММ в натурі, отримання якої відповідач не заперечив. Суд розцінює дану вимогу так, що якщо товар не буде оплачено відповідачем, то він підлягає поверненню позивачу і позивач просить відповідача вирішити ці питання до 08.09.2009 року. Вимога позивача про оплату відповідачем була проігнорована, повернення товару також не відбулося, з чого і виник спір.
Позивач доводить, що за більшою частиною ПММ, переданих відповідачу за обома договорами, розрахунок між сторонами було проведено, але неповернутими зі зберігання залишилися
- дизельне паливо в кількості 84522 л. ( за накладними № 117 від 14.03.2008 року ( а.с. 15), № 126 від 20.03.2008 року (а.с. 16), № 264 від 23.07.2008 року, № 773 від 11.08.2008 року (а.с. 20), № 331 від 30.08.2008 року (а.с. 24), № 400 від 08.10.2008 року ( а.с. 30), № 432 від 17.10.2008 року ( а.с. 31) на загальну суму 520 278,55 грн.
- бензин А76 н/ет у кількості 14595 л. ( за накладними № 400 від 08.10.2008 року ( а.с. 30), № 356 від 12.09.2008 року ( а.с. 28), № 320 від 22.08.2008 року ( а.с. 22) на загальну суму 65 798,20 грн.
- масло М10Г2 у кількості 2190 л. ( за накладною № 117 від 14.03.2008 року ( а.с. 15) на загальну суму 14 104,10 грн.
Відповідач у судовому засіданні проти отримання паливо-мастильних матеріалів по вказаним накладним заперечив з мотивів неотримання цього товару, оскільки підписи одержувачів ПММ на накладних не співпадають із підписами уповноважених осіб на одержання цього товару із довіреностей на отримання ТМЦ.
З наявних у справі довіреностей на отримання паливно мастильних матеріалів вбачається, що їх було виписано відповідачем на отримання 97 089 л. дизпалива, 14595 л. бензину та 2190л. дизмасла і 200 л. масла МГЕ-46.
Оригінали цих довіреностей знаходяться у позивача та пред'являлися суду для огляду. На довіреностях проставлено печатки і штампи СТОВ ім. Устименка. Довіреності виписані на різних осіб, підписи яких на накладних та в довіреностях дійсно візуально не співпадають.
Присутній у судовому засіданні головний бухгалтер відповідача підтвердила достовірність печаток і штампів товариства на довіреностях, але пояснила суду, що ці довіреності частково не були внесені до книги обліку довіреностей через недогляд бухгалтерії. В книзі обліку довіреностей також не відмічено ніякого результату використання по конкретній довіреності - на неї одержали товар чи її повернули як невикористану ?. Наявність у позивача оригіналів довіреностей на отримання спірних ПММ бухгалтер суду не змогла пояснити, як і те, з яких даних (первинних документів) відповідачем у довіреності було вписано назву та кількість ТМЦ, які збігаються із наданими суду позивачем накладними на ПММ. На вимогу суду відповідачем також не було надано ніяких підтверджуючих документів щодо придбання бланків довіреностей (які наявні у справі) товариством та їх використання.
Позивач пояснив ( а.с. 53-57), що невідповідність підписів на накладних та довіреностях на отримання ТМЦ пояснюються тим, що в день відвантаження ПММ уповноважена особа не знаходилася на робочому місці (що повинен був забезпечити відповідач) і товар приймала інша особа.
Сторонами у справу надано два різні пояснення заправника СТОВ ім. Устименка Василенка В.А. щодо отримання ним ПММ, які внаслідок їх прямо протилежного змісту суд не може прийняти в якості доказу по справі.
Відповідно до статей 949, 951 ЦК на зберігача покладається обов'язок зберегти та повернути річ, яка передавалось на зберігання, а в разі неможливості - сплатити її вартість.
За статтею 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідно до положень ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання і в силу якого один суб'єкт (зобов'язана особа) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру (виконати роботу, передати майно тощо), а інший суб'єкт (управлена особа) має право вимагати від зобов'язаної особи виконання її обов'язку.
Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 було затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, у відповідності до якої сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються. Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів. Особам, які не відзвітували про використання довіреності або не повернули невикористану довіреність, строк дії якої закінчився, нова довіреність не видається. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.
Отже, належним та допустимим доказом передачі товару є довіреність на отримання ТМЦ.
Таким чином, суд вважає, що передання позивачу кількох довіреностей на тримання ТМЦ за різні дати є достатнім підтвердженням отримання відповідачем товару від позивача. Якби позивач не передав товар по першій довіреності, пізніша видача йому всіх наступних довіреностей була б нелогічною з боку відповідача.
Представники сторін в останньому судовому засіданні відмовилися від проведення експертиз підпису на довіреностях відповідача на отримання ТМЦ та бухгалтерської експертизи на предмет обліку відповідачем одержаного товару, а також від оплати цих експертиз і заявили клопотання про розгляд справи за наявними документами, що було задоволено судом.
Суд вважає, що відповідач не надав переконливих доказів неотримання товару від позивача і не пояснив походження у позивача його оригіналів довіреностей на отримання ТМЦ за різні дати, які видаються лише у випадку одержання товару від постачальника. Крім того, відповідач не надав і переконливих доказів того, що він не володіє спірним майном і не використовував ПММ позивача для власних потреб та мав при цьому власні ПММ, придбані у третіх осіб.
Відсутність належного обліку довіреностей та їх використання, ймовірний необлік прийнятого товару по бухгалтерських документах є внутрішньою проблемою відповідача і ці обставини не повинні впливати на права позивача.
Доказів протиправного заволодіння довіреностями на отримання ТМЦ з боку позивача відповідач суду не надав, доказів направлення вимог про передачу недопоставленого товару під довіреності чи про повернення довіреностей та існування спору з цього приводу відповідач суду не надав.
У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач довів правомірність своїх позовних вимог та право на повернення ПММ з відповідального збереження, а тому позов підлягає до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути в натурі дизельне паливо в кількості 84 522 л. вартістю 520 278,55 грн., бензин А76 н/ет у кількості 14 595 л. вартістю 65 798,20 грн.; масло М10Г2 у кількості 2190 л. вартістю 14 104,10 грн.. Загальна вартість ПММ з ПДВ складає 720 216,78 грн. ( розрахунок - а.с. 10).
У відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 7 203,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. на відшкодування витрат на ІТЗ судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути в натурі з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Устименка (ідентифікаційний код 03793679, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Крутьки) на користь Приватного підприємства "Агропромсервіс" (ідентифікаційний код 21379877, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Іркліїв, вул. Жовтнева, 1) -- дизельне паливо в кількості 84 522 л., бензин А76 н/ет у кількості 14 595 л.; масло М10Г2 у кількості 2190 л. та 7 203,00 грн. витрат на сплату державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Суддя Спаських Н.М.