"10" лютого 2021 р.
м. Київ
справа № 755/680/21
провадження № 2/755/486/21
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ Маркет» про стягнення не донарахованої заробітної плати,
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ Маркет», просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за роботу 16 квітня 2020 року у розмірі 1 142,00 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 05.09.2017 року між позивачем та відповідачем ТОВ «АТБ Маркет» було укладено безстроковий трудовий договір, та позивач був прийнятий на роботу на посаду молодшого приймальника товарів у магазин «Продукти 908» м. Київ, в ТОВ «АТБ Маркет». Наказом № 72/2-к від 27.04.2020 року позивач був звільнений з роботи із записом у трудовій книжці про звільнення з 08.04.2020 року. Попри звільнення позивача з роботи з 08.04.2020 року, відповідач обманним шляхом був примушений працювати у неробочий день 16.04.2020 року. У відповіді від 28.12.2020 року на звернення позивача відповідач вказав загальну суму, сплачену позивачу за 8 змін, відпрацьованих позивачем у квітні місяці 2020 року - 9 136,40 грн. Таким чином, позивачем зауважено, що розмір його зарплати за одну зміну становить 1 142,00 грн. (9 136,40 грн. : 8 = 1 142 грн.). Таким чином, позивач вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 73 та ст. 107 КЗпП України, відповідач мав сплатити позивача за роботу у вихідний день 16.04.2020 року заробітну плату у подвійному розмірі, тому не донарахованою позивачу є заробітна плата у розмірі 1 142,00 грн., що є предметом даного спору.
14 січня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ Маркет» про стягнення не донарахованої заробітної плати, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача ТОВ «БФ «Альфа-Сервіс» не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 17 грудня 2020 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов'язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.
Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
У відповідності до частини 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав для припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Судом встановлено, що Наказом № 146-к від 05.09.2017 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «АТБ Маркет» на посаду молодшого приймальника товарів. (а.с. 8)
Наказом ТОВ «АТБ-Маркет» № 72/2-к від 27.04.2020 року на підставі Наказу про дисциплінарне стягнення за прогул ОСОБА_1 звільнений з займаної посади у зв'язку із прогулом без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗПп України. (а.с. 5, 8)
За даними Довідки, виданої ТОВ «АТБ Маркет» від 30.09.2020 року № М-2020-4812, відповідно до табелю обліку використання робочого часу за квітень 2020 року ОСОБА_1 відпрацював 8 днів (16, 17, 18, 19, 24, 25, 26, 27 квітня 2020 року), загальна кількість відпрацьованих годин 86,9; кінцевий розрахунок проведений 27.04.2020 року у розмірі 9 136,4 грн. за фактично відпрацьований час у квітні 2020 року. (а.с. 9)
За даними Довідки, виданої ТОВ «АТБ Маркет» від28.12.2020 року № М-2020-6205, заробітна плата ОСОБА_1 нарахована за фактично відпрацьовані години за місяць, в квітні 2020 року ОСОБА_1 відпрацьовано 86,9 годин (8 змін), за якими нараховано 11 349,58 грн., з цієї суми утримано 2 213,18 грн., з яких ПДФО 2 042,92 грн. та військовий збір 170.26 грн. Згідно видаткового касового ордеру у день звільнення 27.04.2020 року ОСОБА_1 отримав 9 136,40 грн. (а.с. 10)
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини третьої ст. 94 Кодексу законів про працю України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, згідно зі ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін у грошовій формі у подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку. Отже, якщо працівник працював у свій вихідний день, у нього є вибір - або взяти відгул, або отримати оплату в подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП, як і робота у святкові та неробочі дні.
Відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Таким чином, спосіб компенсації за роботу у вихідний день визначається за згодою сторін трудового договору, на підставі наказу (розпорядження) про залучення працівників до роботи у вихідний день та з урахуванням положень Колективного договору.
Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Власник або уповноважений ним орган повинен виплатити у зазначений строк не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статті 116, 117 Кодексу законів про працю України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Таким чином, аналiз наведених норм матерiального права дає пiдстави для висновку, що передбачений частиною 1 статтi 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробiтку за час затримки розрахунку при звiльненнi настає за умови невиплати з його вини належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такi юридично значимi обставини, як невиплата належних працiвниковi сум при звiльненнi та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положенням трудового законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заробітної плати у розмірі 1 142,00 грн., як плати за відпрацьований ним вихідний день 16.04.2020 року, - оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності з боку роботодавця перед позивачем заборгованості по виплаті заробітної плати. В матеріалах справи наявні Листи підприємства відповідача щодо урахування відпрацьованого позивачем робочого часу у квітні 2020 року, в тому числі і 16 квітня 2020 року, щодо якого проведено розрахунок заробітної плати у розмірі 9 136,40 грн., виплату якої не оспорено позивачем, за відсутності в матеріалах справи інших доказів порушення відповідачем трудових прав позивача.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ Маркет» про стягнення не донарахованої заробітної платиє безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 36, 40, 47, 94, 116, 117, 233, 2371 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ Маркет» про стягнення не донарахованої заробітної плати- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 10 лютого 2021 року.
Суддя: В.І. Галаган