Справа № 22ц-4410/10 Головуючий в 1 інстанції - Католікян М.О.
Категорія - 57 Доповідач - Болтунова Л.М.
21 травня 2010 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Болтунової Л.М.
суддів - Козлова С.П., Баранніка О.П.
при секретарі - Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, -
04 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, підвищення до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року N 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон N 2195-IV), у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2007-2009 років, та зобов'язати відповідача провести перерахування такої виплати.
Самарський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 25 березня 2010 року позов задовольнив частково.
Позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, посилаючись на те, що судом були допущені порушенням норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-1У - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що в даному році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографіческих груп населення, в розмірах, що діяли в 2008 році.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправні дії.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки, відповідач наполягав на застосуванні річного строку для звернення до суду з позовом ОСОБА_1, а сам позивач не звертався з заявою про поновлення такого строку, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення його позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії тільки за період з 04 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням права отримувача на її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону.
При розгляді даної справи порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування постанови судом апеляційної інстанції не встановлено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлені обставини.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: