Справа №705/487/21
2-а/705/66/21
09 лютого 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
секретаря судового засідання Безвенюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Уманського ВП ГУНП в Черкаській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про те, що 23 січня 2021 року за місцем свого проживання вона отримала копію постанови поліцейського Уманського ВП ГУНП в Черкаській області старшого сержанта Пулі Вадима Валерійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 061554 від 29.12.2020 року.
У вказаній постанові вказано: «29.12.2020 року о 12 годині 30 хвилин в м. Умань по вулиці Н.Сотні, 41, водій керуючи автомобілем LEXUS ES 250 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив стоянку ближче чим 30 метрів від посадових майданчиків для зупинки маршрутних т/з, чим порушила п. 15.9 е ПДР України, чим скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП…». При цьому, у п.7 постанови «До постанови додаються», та в пункті 8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено» - не зазначено нічого; в пункту 9 «Копію постанови мною отримано» написано, на її думу, іншим почерком, «… від підпису відмовляюсь…»; «Копія постанови надіслано рекомендованим листом вих. № 14764 від 30.12.2020» - постанова була надіслана простим листом, а не рекомендованим.
З цією постановою категорично не погоджується, вважає її безпідставною, незаконною, свавільною та такою, що винесена з порушенням вимог процесуального та матеріального права.
На її думку, інспектором оскаржувану постанову було винесено, всупереч вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП.
Інспектор вказує, що вона нібито порушила пункт 15.9 е ПДР України, при цьому відмінність між поняттями «зупинка» та «стоянка» у постанові відсутня. Інспектор вказує, що вона порушила ч. 3 ст. 122 КУпАП, що не відповідає дійсності також, оскільки інспектором не підтверджено той факт, що саме вона керувала автомобілем LEXUS ES 250 д.н.з. НОМЕР_1 , який дійсно перебуває у її власності, але ним користуються і інші члени її сім'ї. Коли саме вона керувала цим автомобілем, працівники поліції за останній час (три-чотири місяці) її не зупиняли ні за порушення ПДР України, ні для перевірки документів. Тобто інспектором при винесенні оскаржуваної постанови не було встановлено хто знаходиться за кермом автомобіля, а на припущеннях винесено постанову про притягнення саме її до адмінвідповідальності за, нібито, порушення ПДР України.
Інспектором Пуля В.В. зафіксовано порушення ПДР України не в автоматичному режимі, у постанові відсутня інформація про посилання на докази вчиненого правопорушення, така графа взагалі не заповнена. Якщо навіть припустити, що автомобіль у вказаний день та час стояв за вказаною у постанові адресою, поліцейським вимір та розрахунки було зроблено «на око», оскільки у постанові вказано щодо знаходження автомобіля ближче чим 30 метрів від «посадкових майданчиків». При цьому належно зафіксованих доказів вказаних обставин в постанові немає.
На думку позивача, поліцейським Пуля В.В. 29.12.2020 року, у її відсутність, без єдиного доказу, було розглянуто справу, що є порушенням ст. 33 КУпАП, не роз'яснено її прав і обов'язків, чим порушено її право на захист. У порушення вимог ст. 268 КУпАП у постанові відсутній її підпис про ознайомлення з правами, відсутні відомості про її відмову від підпису. Отже, під час винесення поліцейським Пуля В.В. рішення від 29.12.2020 року мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які поліцейський чомусь визнав встановленим, що призвело до винесення неправомірного рішення.
Позивач зазначає, що єдиним доказом нібито вчинення нею адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова про притягнення її до адмінвідповідальності у виді штрафу, однак це не може бути беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення (у цьому випадку поліцейський скопіював зміст частини 3 статті 122 КУпАП) не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, про що міститься правовий висновок у постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
У зв'язку із зазначеним, позивачка вимушена звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав. Вважає, що строк звернення до суду з такою заявою нею не пропущено, оскільки копія постанови нею була отримана простим листом 23 січня 2021 року і до суду вона звернулася 27 січня 2021 року.
Просить суд постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 061554 від 29.12.2020 року, винесену поліцейським Уманського ВП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції Пуля Вадимом Валерійовичем, про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП - закрити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, на адресу суду направила письмову заяву, у якій просить суд справу слухати у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача Уманського ВП ГУНП в Черкаській області в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином.
На адресу суду надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки поліцейський Уманського ВП ГУНП в Черкаській області сержант поліції Пуля В.В. під час складання постанови відносно громадянки ОСОБА_1 керувався інструкцією з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 стояв перпендикулярно до правого боку проїжджої частини, чим створював суттєве перешкоджання для руху громадського транспорту та інших учасників дорожнього руху. У відзиві зазначено, що поліцейським Уманського ВП ГУНП в Черкаській області надано всі докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази надані сторонами по справі, вважає за необхідне позов задовольнити виходячи з наступних підстав.
Згідно копії постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №061554 від 29 грудня 2020 року, складеної поліцейським Уманського ВП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом полії Пуля Вадимом Валерійовичем, ОСОБА_1 29 грудня 2020 року о 12 годині 30 хвилин в м. Умань по вулиці Н.Сотні керуючи власним автомобілем LEXUS ES 250 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила стоянку ближче чим 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушила п. 15.9 е ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим працівником поліції було прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
Суд вважає, що вказана постанова не відповідає вимогам закону з наступних підстав.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу, в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, оскільки заперечує проти вчинення нею правопорушення, а відповідач у своєму відзиві фактично не спростував ці твердження позивача, а лише вказав, що інспектор при винесенні вказаної постанови діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Так, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частинами 2 та 3 ст.283 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладається обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення, а саме постанови серії БАА №061554 від 29.12.2020, в основу якого було покладено доведений на думку відповідача факт того, що позивач порушила вимоги п. 15.9 е ПДР України (зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків), оскільки здійснила стоянку, як вказано у постанов: «ближче, чим 30 (тридцять) метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних т/з…», чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.
Згідно ч. 3 статті 122 КУпАП адміністративна відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає у разі: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху
Разом з тим, постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №061554 від 29.12.2020 року не визначено точну відстань зупинки транспортного засобу та спосіб, яким було здійснено такий вимір, відсутні посилання на докази, якими обґрунтовується рішення посадової особи про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень, в тому числі відсутні письмові пояснення водія транспортного засобу ОСОБА_1 про обставини вчинення правопорушення, відсутні матеріали фото- чи відеозйомки, які б підтверджувались відповідним протоколом огляду за участю свідків. Сам поліцейській у своїй постанові у пункті 7 вказує, що будь-які докази в підтвердження цієї події до матеріалів не додані. У постанові наявна відмітка про те, що ОСОБА_1 від підпису про отримання копії цієї постанови відмовилася, при цьому зазначене також нічим не підтверджено, тобто фактично відсутня інформація чи дійсно транспортним засобом керувала саме ОСОБА_1 , якщо так, то чи була вона присутня при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення, чи було їй роз'яснено її права та обов'язки і чи надано було їй можливість скористатися правовою допомогою.
Таким чином за відсутності об'єктивних, достовірних та допустимих доказів, які не зазначені в оскаржуваній постанові, спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема, постанова не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Також судом не встановлено, яким чином давав оцінку та досліджував докази відповідач, на підставі яких даних дійшов до висновку про вчинення позивачем правопорушення та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, піддавши позивача адміністративному стягненню за порушення Правил дорожнього руху.
При цьому у відповідності до вимог чинного адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, до відзиву на адміністративний позов не додано жодного письмового доказу, що свідчив би про порушення позивачем вимог п. 15.9 е ПДР України, а саме порушення правил зупинки транспортного засобу.
Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачами не надано жодних доказів не дотримання позивачем вимог ПДР України.
Суд зазначає, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73700340).
У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є незаконною, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування останньої та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо особи позивача.
Враховуючи, що відповідачем не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 061554 від 29 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та стягнення штрафу в розмірі 510 гривень.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 5, 73-76, 243, 244, 245, 246, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 061554 від 29.12.2020 року, винесену поліцейським Уманського ВП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції Пуля Вадимом Валерійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та стягнення штрафу в розмірі 510 гривень - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.
Суддя: Р. В. Піньковський