11.05.10р.Справа № 32/55-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", м.Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец монтаж мережа", м.Дніпропетровськ (відповідач-2)
про стягнення 127 142, 50 грн.
відстрочку
Суддя Васильєв О.Ю.
Від позивача: Кебал І.В. (дов. № 141 від 08.02.10р.);
Від відповідача-1: ОСОБА_3 ( дов. від 03.02.10 р. );
Від відповідача-2: ОСОБА_3 ( дов. № 02/10 від 26.01.10 р. )
Викладена в рішенні суду від 23.04.09р. у справі №32/55-09.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.09р. у справі № 32/55-09 ( що набрало чинності в установленому законом порядку ) задоволено позовні вимоги ТОВ «Українська лізингова компанія», стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 ( відповідач-1) та ТОВ «Спец монтаж мережа»(відповідач-2) на користь позивача: 212 300,87 грн. -прострочених лізингових платежів за період з 20.11.08р. до 14.04.09р.; 10 745,30 грн. -інфляційних втрат за той же період часу ; 1 441,80 грн. -3 % річних; 2 244,88 грн. - витрат на сплату держмита та 118,00 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. 11.06.09р. на виконання вищезазначеного рішення було видано відповідний наказ №32/55-09.Рішення набрало чинності в установленому законом порядку .
Ухвалою господарського суду від 02.02.10 р. відмовлено в задоволенні клопотань відповідачів-1,2 про відстрочку виконання рішення .
Ухвалою господарського суду від 25.03.10 р. вдруге відмовлено в задоволенні клопотань відповідачів-1,2 про відстрочку виконання рішення .
15.04.10р. на адресу господарського суду Дніпропетровської області від відповідачів-1,2 втретє надійшли клопотання про відстрочення виконання вищезазначеного судового рішення на один календарний рік. Клопотання обґрунтовані посиланням на світову фінансову кризу, фактичним зупиненням будівництва в України, невиконанням контрагентами своїх зобов'язань перед відповідачами , тощо ( тобто ці обґрунтування є ідентичними з тими , що наводилися відповідачами у попередніх клопотаннях , та вже неодноразово досліджувалися судом ) .
В судовому засіданні 11.05.10 р. представник відповідачів-1,2 наполягала на задоволенні клопотань ; представник позивача - заперечувала проти розстрочення виконання судового рішення , посилаючись на систематичне не виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань по сплаті чергових лізингових платежів як за договором фінансового лізингу , що був предметом розгляду у цій справі , так і по іншим 6 договорам , укладеним між сторонами. Світова ж фінансова криза негативно впливає і на стан платоспроможності підприємства позивача , а тому ( на думку представника позивача ) у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідачів.
Як зазначалося в попередніх ухвалах суду : відповідно до приписів ст.115 ГПК України , рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із вимогами ст.121 ГПК України : при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до положень „Конвенції про захист прав людини та основних свобод” (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1). Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1) Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1)
Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав ,що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі "Войтенко проти України" (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що „...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" , заява N 59498/00; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом року становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...”.
Світова фінансова криза та її наслідки, на які в якості обґрунтування своїх клопотань посилаються відповідачі-1, 2, аналогічно впливає і на фінансовий стан позивача у цій справі та інших контрагентів, як позивача, так і відповідача. З урахуванням вищезазначеного суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення як клопотань про відкладання слухання справи , так і про відстрочку виконання рішення.
Окрім того , суд звертає увагу учасників спору на приписи ст.121 ГПК України , відповідно до яких : при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим …за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може … змінити спосіб та порядок їх виконання. Тобто ,якщо відповідачі-1,2 наполегливо намагаються переконати суд про неможливість виконання ними судового рішення в спосіб, зазначений в його резолютивній частині - шляхом стягнення грошових коштів ( зазначаючи про відсутність у відповідачів коштів в розмірі , достатньому для погашення заборгованості ); то законом передбачено право суду , який видав виконавчий документ, за своєю ініціативою змінити спосіб і порядок виконання такого рішення із стягнення грошових коштів на звернення стягнення на все майно , належне відповідачам .
Враховуючи викладене, керуючись вимогами «Конвенції про захист прав людини та основних свобод»(Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): ст.ст.86, 115,121 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити в задоволені клопотань відповідачів-1, 2 про відстрочку виконання рішення.
Суддя О.Ю.Васильєв