Справа № 199/2804/20
(2/199/482/21)
Іменем України
20.01.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Маляренко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в обґрунтування якого посилається на те, що 05.05.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір №б/н, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 09.01.2018 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
21.11.2018 року позивач направив претензію кредитора до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори.
09.01.2019 року надійшла відповідь Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що претензію кредитора надіслано до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори.
11.01.2019 року надійшла відповідь Шостої дніпровської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведено спадкову справу №520/2018 та 10.09.2018 року видано свідоцтво про право на спадщину її спадкоємцю.
30.09.2019 року спадкоємцю ОСОБА_2 - ОСОБА_1 був направлений лист-претензія, згідно з яким позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Станом на 05.12.2019 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 05.05.2010 року становить - 9863,88 грн. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, яка складається з наступного:
- заборгованість за тілом кредиту - 9863,88 грн., в тому числі:
0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту;
9863,88 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
-заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.;
-заборгованість за простроченими відсотками - 0,00 грн.;
-заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 -0,00 грн.;
-нарахована пеня - 0,00 грн.;
-нараховано комісії - 0,00 грн.
-а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 0,00 гривень, штраф (відсоткова складова) - 0,00 грн..
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача - спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , оскільки він проживав з нею за однією адресою на день її смерті, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.05.2010 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.18).
Дослідивши дану анкету-заяву, суд звертає увагу, що у даній заяві містяться лише анкетні дані заявника, однак будь-яка інформація із зазначенням отримання картки, встановлення кредитного ліміту, зазначення строку дії картки, або умов надання кредитних коштів, відсутня.
Зазначені обставини унеможливлюють встановити судом розмір отриманого кредиту, тривалості пільгового періоду по кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, розмір обов'язкового щомісячного платежу та розмір неустойки за несвоєчасне погашення кредиту тощо.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 09.01.2018 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №47 (а.с.40).
21.11.2018 року позивач направив претензію кредитора до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори (а.с.46).
09.01.2019 року надійшла відповідь Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що претензію кредитора надіслано до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори (а.с.47).
11.01.2019 року надійшла відповідь Шостої дніпровської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведено спадкову справу №520/2018 та 10.09.2018 року видано свідоцтво про право на спадщину її спадкоємцю.
30.09.2019 року спадкоємцю ОСОБА_2 - ОСОБА_1 був направлений лист-претензія, згідно з яким позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано (а.с.46).
За розрахунками позивача, станом на 05.12.2019 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 05.12.2019 року становить 9863,88 грн. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, яка складається з наступного:
- заборгованість за тілом кредиту - 9863,88 грн., в тому числі:
0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту;
9863,88 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
-заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.;
-заборгованість за простроченими відсотками - 0,00 грн.;
-заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 -0,00 грн.;
-нарахована пеня - 0,00 грн.;
-нараховано комісії - 0,00 грн.
-а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 0,00 гривень, штраф (відсоткова складова) - 0,00 грн..
Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Вказана позиція також зазначена в Постанові Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Згідно зі ст.607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
З матеріалів спадкової справи №520/2018 вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримали її чоловік ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.103 зворот., 104 зворот.).
Втім, позивач звернувся до суду з позовом лише до ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Вказана позиція також зазначена в Постанові Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з вимогами ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч.ч. 1.2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених у ст. 82 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши Умови та правила надання банківських послуг, суд встановив відсутність на них підпису ОСОБА_2 , що свідчить про те, що банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, також, що саме з цими Тарифами банку був ознайомлений відповідач під час підписання заяви, а не з іншими.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та правилами надання банківських послуг позичальник був ознайомлений і погодилася на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р. вказала, що "Анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку" не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору", оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За зазначених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон N 1023-XII).
Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р. також зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_2 АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Крім того, в розрахунку заборгованості вказана заборгованість за тілом кредиту - 9863,88 грн., у тому числі: 0,00 грн.- заборгованості за поточним тілом кредиту; 9863,88 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Чи був кредит отриманий та в якій сумі, а також коли виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту та яким пунктом договору такий вид заборгованості передбачений, встановити та дослідити неможливо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_2 не має заборгованості за тілом кредиту.
Суд вважає, що позивачем не доведено правомірність стягнення такої складової заборгованості як заборгованість за простроченим тілом кредиту, оскільки сторонами жодним чином при підписанні Заяви-анкети не обумовлено момент, з якого виникають правові наслідки для дострокового стягнення банком з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
Так, з системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та ч.1 ст. 1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти.
Враховуючи, що в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття "прострочене тіло кредиту", суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає.
Якщо відсутня заборгованість за тілом кредиту, за відсотками за користування кредитом, то відсутні підстави для нарахування неустойки (пені, штрафу), що нараховується у відсотках лише до сум невиконаного грошового зобов'язання.
Не може бути нарахована прострочена заборгованість тіла кредиту у разі відсутності взагалі заборгованості за тілом кредиту.
Такі обставини свідчать, що банком на підтвердження розміру заборгованості надано неналежні розрахунки, які ґрунтуються на не підписаних відповідачем Умовах та правилах надання банківських послуг та виходять за межі укладеної між банком на позичальником письмової домовленості.
Аналізуючи зібрані у справі докази та надані позивачем розрахунки та виписки заборгованості, суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості та її розміру.
Крім цього, позивачем не залучено до участи у справі інших спадкоємців.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 549, 551, 607, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1281, 1282 ЦК України, суд, -
Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у позові до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя