03.02.2021 Справа №607/1699/21
провадження 1-кс/607/729/2021
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42020210000000146 від 15 червня 2020 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,уродженця смт. Олевськ Житомирської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,одруженого, тимчасово непрацюючого, який є особою з інвалідністю ІІ групи,в силу ст.89 КК України раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -
Слідчий слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42020210000000146 від 15 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 строком на 60 діб.
Клопотання мотивоване тим, що групою слідчих у складі слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області та СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020210000000146 від 15 червня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.
Так, слідчий зазначає, що Державною установою «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» проведено перевірку організаційної роботи та дотримання трудової дисципліни працівниками Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області, розміщеної за адресою: м. Тернопіль, вул. Стадникової, 40-А, під час якої виявлено, факт заволодіння бюджетними коштами начальником Філії ОСОБА_4 , в частині нарахування та виплати заробітної плати лікарю ОСОБА_7 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Так, згідно наказу № 50/к-тр від 05.06.2018 підписаного в.о. директором Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» ОСОБА_8 (далі ЦОЗ ДКВС України) прийнято на посаду начальника Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в Тернопільській області з 06.06.2018 ОСОБА_4 . На останнього, згідно посадової інструкції начальника Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Тернопільській області (далі, Філія ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області, Філія) від 01.11.2018 покладалися наступні завдання та обов'язки: забезпечує ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів (п.4); розподіляє обов'язки між працівниками Філії (6); затверджує плани роботи Філії, розглядає підсумки їх діяльності (п.7); подає на затвердження директору ЦОЗ ДКВС України в установленому порядку штатний розпис Філії (9); призначає на посади працівників Філії, переміщає, звільняє, заохочує, притягує до дисциплінарної відповідальності, надає відпустки, а також встановлює розміри доплат, та надбавок до посадових окладів, премії в межах затвердженого кошторису, заохочення відомчими та державними нагородами працівників (п.10); забезпечує у межах своїх повноважень: дотримання працівниками Філії трудової дисципліни (п.15); вносить пропозиції до ЦОЗ ДКВС України щодо потреби Філії в штатній чисельності, медичному обладнанні, лікарських засобах, фінансуванні, проведенню заходів по утриманню та покращенню матеріально-технічної бази (п.17); забезпечує виконання заходів щодо матеріально-технічного забезпечення мобілізаційної підготовки, матеріально-технічних ресурсів Філії (п.20); встановлює режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку згідно чинного законодавства (п.23), а також несе відповідальність згідно розділу № 4: начальник Філії відповідно до чинного законодавства несе персональну відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов'язків, визначених посадовою інструкцією, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Вищезазначені завдання, обов'язки та відповідальність начальника Філії ОСОБА_4 також підтверджуються розділом 4 Положення про філію ДУ «ЦОЗ ДКВС України » в Тернопільській області, затвердженого наказом ДУ «ЦОЗ ДКВС України» від 28.09.2018.
ОСОБА_4 перебуваючи у трудових відносинах із ДУ «ЦОЗ ДКВС України» та виконуючи посадові обов'язки начальника Філії ЦОЗ ДКВ України в Тернопільській області достовірно знав штатний розпис Філії.,
Внаслідок чого, в останнього, який згідно із посадовою інструкцією та Положенням про Філію ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Тернопільській області наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями, та відповідно до ст.18 КК України є службовою особою, виник, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння грошовими коштами, виділеними на заробітну плату лікарю Філії, оскільки дана посада була вакантною, керуючись корисливим мотивом, слідуючи меті незаконного збагачення, ОСОБА_4 у не встановлений органами досудового розслідування спосіб та дату підшукав ОСОБА_7 , оскільки достовірно знав, що остання має медичну освіту та кваліфікацію лікаря, та запропонував останній втілити задумане, в частині сприяння останній в прийнятті на посаду лікаря Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області, з метою нарахування останній заробітної плати та обліку стажу роботи на займаній посаді, в той же час з умовою, що остання своїх функціональні обов'язки лікаря не буде виконувати.
ОСОБА_4 довівши до відома ОСОБА_7 деталі вищевказаного злочинного плану, та, оскільки, остання погодилася із зазначеними умовами, таким чином - вступив у попередню змову із ОСОБА_7 , направлену на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб.
Злочинні дії ОСОБА_7 , як пособника у вчиненні даного кримінального правопорушення, підтверджується тим, що остання у невстановлений органами досудового розслідування період часу та місці: заповнила із відміткою дати 20.09.2018 особовий листок з обліку кадрів на прийняття на посаду лікаря в Філію; написала власну автобіографію із зазначенням дати 20.09.2018; підписала зобов'язання, із відміткою дати 20.09.2018, в якому зазначила про те, що ознайомилася із характером майбутньої діяльності та посадовими обов'язками, з умовами роботи, оплати праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також попереджена про відповідальність за порушення законності та трудової дисципліни; надала копію паспорта громадянки України, копію ідентифікаційного коду, копію диплому спеціаліста НОМЕР_1 , про закінчення в 2003 році Донецького державного медичного університету ім. М.Горького та отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Лікарняна справа» та здобуття кваліфікації «Лікаря», копію сертифікатів лікаря-спеціаліста № 3559 від 28.12.2017, № 3494 від 30.11.2017, № 2585 від 29.06.2009 року, копію трудової книжки № НОМЕР_2 від 01.08.2003 року, копію довідки № 0000457700 від 15.01.2018 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, оскільки являється переселенкою з АДРЕСА_3 від 15.01.2018, копію тимчасового посвідчення офіцера запасу № НОМЕР_3 від 23.07.2003, копію свідоцтва про одруження з ОСОБА_9 НОМЕР_4 від 04.08.2001, копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_10 НОМЕР_5 від 12.05.2006; оригінал картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду з ТОВ «Центр Профілактичної медицини» м.Житомир, вул. М. Грушевського, 60 від 19.09.2018 та оригінали сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 12ЯЯУ № 574127 від 20.09.2018 та медичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 12 ЯЯУ № 099345 від 19.09.2018; оригінал довідки форми ОК-5 з Пенсійного фонду, а також написала власноручно заяву про прийняття на роботу в Філію на посаду лікаря з 17 жовтня 2018 року, зазначивши про те, що з умовами праці ознайомлена та згідна, із зазначенням дати 20.09.2018.
Вищезазначені документи, діючи у попередній змові ОСОБА_7 передала, у невстановлений органом досудового розслідування період часу та місці, ОСОБА_4 , який перебуваючи в приміщенні Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області, розміщеному в м.Тернополі по вул. Стадникової, 40-А, в жовтні місяці 2018 року передав провідному фахівцю з кадрової роботи Філії ОСОБА_11 , для формування їх в особову справу та направлення в ДУ «ЦОЗ ДКВС України», з метою погодження прийняття на роботу ОСОБА_7 .
Внаслідок даних протиправних дій начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області ОСОБА_4 та його пособника ОСОБА_7 , згідно наказу № 274/к-тр від 16.10.2018 ОСОБА_7 було прийнято з 17.10.2018 на роботу в Філію ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області на посаду лікаря, із випробувальним терміном на 3 місяці, з посадовим окладом 3207 грн. на місяць, згідно із наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» (зі змінами), та із встановленням стажу для отримання надбавки, згідно із Постановою КМУ від 29.12.2009 № 1418 «Про затвердження порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я» станом на 17.10.2018 - 06 років, 06 місяців та 26 днів.
Начальник Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області ОСОБА_4 реалізуючи злочинний умисел направлений на заволодіння заробітною платою працівника Філії ОСОБА_7 , у невстановлений органами досудового розслідування період часу та місці, повідомив останній про необхідність виготовлення банківської карточки в АТ КБ «ПриватБанк», на яку, в подальшому, буде нараховуватися заробітна плата. На вказану пропозицію, ОСОБА_7 , яка активно сприяла вчиненню даного кримінального правопорушення погодилася. 19.10.2018звернулася в АТ КБ «Приватбанк», розміщене за адресою: м.Київ, вул. Грушевського, 1д, з метою виготовлення банківської карточки даного банку за № НОМЕР_6 , для нарахування на неї, в подальшому, заробітної плати. Під час виготовлення вищезазначеної банківської карточки, ОСОБА_7 при заповненні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку вказала місце роботи ДУ «ЦОЗ ДКВС України» та надала належним чином завірену копію свого паспорта громадянки України. Для повноти заповнення іншої анкети -заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_7 також повідомила особисті дані свого чоловіка - ОСОБА_9 .
В подальшому, ОСОБА_7 усвідомлюючи, що саме на вказану банківську карточку за № НОМЕР_6 , в подальшому, буде нараховуватися заробітна плата, останній, як працівнику Філії, ОСОБА_7 активувала дану карточку 19.10.2018 в банкоматі АТ КБ «Приватбанк», таким чином сприяючи ОСОБА_4 у вчиненні заздалегідь обумовленого кримінального правопорушення.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння коштами в розмірі щомісячної заробітної плати лікаря Філії ОСОБА_7 , ОСОБА_4 шляхом зловживання своїм службовим становищем начальника Філії, внаслідок сприяння вчиненню даного кримінального правопорушення ОСОБА_7 , у невстановлений органами досудового розслідування період часу , давав вказівки провідному фахівцю з кадрової роботи ОСОБА_11 складати табелі обліку робочого часу працівників Філії, вказуючи в них також і ОСОБА_7 , яка нібито виконує свої функціональні обов'язки лікаря, а також давав вказівки щодо підготовки наказів на преміювання останньої, при цьому повідомляючи ОСОБА_11 , що остання працює в іншому офісі , не повідомляючи адреси його розміщення, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 сприятиме у втіленні задуманого, не зважаючи на те, що приміщення Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області являє собою одне суцільне приміщення (кімната), розміщене по вул. Стадникової, 40-А в м.Тернополі, в якому виконують свої посадові обов'язки всі працівники Філії.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння коштами в розмірі заробітної плати лікарю Філії ОСОБА_7 , ОСОБА_4 шляхом зловживання своїм службовим становищем начальника Філії, у невстановлений органами досудового розслідування період часу, підготував табель обліку робочого часу працівників Філії за жовтень 2018 року, зазначивши про те що, ОСОБА_7 за даний місяць з 17 жовтня поточного року, відпрацювала по 31.10.2018 року, 11 робочих днів (88 годин), який надіслав в відділ бухгалтерського обліку та звітності ДУ «ЦОЗ ДКВС України», а саме: начальникові відділу ОСОБА_12 , яка в подальшому подала даний документ на затвердження директору ДУ «ЦОЗ ДКВС України» ОСОБА_8 , та в подальшому також ОСОБА_8 був підписаний наказ № 286/к-тр від 26.10.2018 «Про встановлення премії працівникам установи» яким в тому числі ОСОБА_7 , було встановлено премію за жовтень місяць 2018 року в розмірі 300 %. Дані документи були підписані директором ДУ «ЦОЗ ДКВС України» ОСОБА_8 , оскільки Філія ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області почала працювати з 01.11.2018. Внаслідок, вищезазначених протиправних дій начальника Філії ОСОБА_4 його пособнику ОСОБА_7 була нарахована заробітна плата за жовтень місяць 2018 року в розмірі 1498,51 гривень, яка була перерахована на картковий рахунок останньої за № НОМЕР_6 .
В подальшому, ОСОБА_7 сприяючи ОСОБА_4 в реалізації злочинного умислу направленого на заволодіння коштами в розмірі вищезазначеної нарахованої заробітної плати, у невстановлений органом досудового розслідування період часу та місці, передала ОСОБА_4 свою банківську карточку АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_6 , з якої останнім 03.11.2018 в банкоматі, розміщеному в м. Житомир знято грошові кошти в сумі 1000 гривень, а також даною банківською карточкою оплачено покупку в АЗС м.Житомир на суму 498,01 грн.
Також, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння грошовими коштами в розмірі заробітної плати лікаря Філії ОСОБА_7 , ОСОБА_4 шляхом зловживання своїм службовим становищем начальника Філії у невстановлений органами досудового розслідування період часу перебуваючи на робочому місці в Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області, розміщеному в м.Тернопіль по вул. Стадникової, 40-А, затвердив табель обліку робочого часу працівників Філії за листопад 2018 року, підготовлений провідним фахівцем з бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_13 , в якому було зазначено про те що, ОСОБА_7 за даний місяць відпрацювала22 робочих дні (176 годин), та на підставі наказу № 6/к-тр від 26.11.2018 «Про встановлення премії працівникам філії» який був підписаний начальником ОСОБА_4 , останній була встановлена премія за листопад місяць 2018 року в розмірі 500 %, внаслідок чого ОСОБА_7 провідним фахівцем з бухгалтерського обліку та звітності Філії ОСОБА_13 за допомогою комп'ютерної програми «Зарплата» була нарахована заробітна плата в розмірі 19620,42 гривень, яка за допомогою програми «Приват 24 для бізнесу» була перерахована на картковий рахунок останньої за № НОМЕР_6 в період часу: 15.11.2018 в розмірі 3872, 45 гривень та 3207 гривень - як аванс, який нараховується в розмірі не менше посадового окладу, та 30.11.2018 - в розмірі 12540, 97 гривень - основний розмір заробітної плати. В подальшому, перерахована заробітна плата ОСОБА_7 за листопад місяць 2018 року, із банківської карточки за № НОМЕР_6 була знята ОСОБА_4 , відповідно 15.11.2018 в розмірі - 7000 гривень та 01.12.2018 в розмірі - 12600 гривень, в банкоматах розміщених в м.Житомир.
В аналогічний спосіб ОСОБА_4 шляхом зловживання своїм службовим становищем начальника Філії, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , у невстановлений органами досудового розслідування період часу затвердив табелі обліку робочого часу працівників Філії за грудень 2018 року та січень-жовтень 2019 року, та підписав накази «Про встановлення премії працівникам філії» за вказані періоди часу, внаслідок чого ОСОБА_7 як працівникові Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області була незаконно нарахована заробітна плата в розмірі 157260,26 гривень, яка була перерахована на банківську карточку за № НОМЕР_6 , та в подальшому грошові кошти, в різний період часу, були зняті ОСОБА_4 в банкоматах розміщених в м. Житомир.
Протиправна діяльність групи осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_7 була припинена 05.11.2019, згідно наказу підписаного начальником ОСОБА_4 № 61/к-трвід 01.11.2019 «Про кадрові питання», яким ОСОБА_7 лікаря Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області звільнено за п.1 ст.36 КЗпП (за угодою сторін) з 05.11.2019 на підставі заяви від 01.11.2019 про звільнення останньої з 05.11.2019.
Таким чином, ОСОБА_4 шляхом зловживання своїм службовим становищем - начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області, діючи за попередньою змовою з пособником ОСОБА_7 , як працівником даної Філії, яка не виконувала своїх посадових обов'язків лікаря, заволодів незаконно нарахованою заробітною платою останньої з 17.10.2018 по 05.11.2019 в сумі 178379,19 гривень та зайво утриманих та перерахованих податків та зборів із заробітної плати на суму 43209,58 гривень, а всього на суму 221 588, 77 гривень чим вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.191 КК України.
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні № 42020210000000146 від 15 червня 2020 року наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
29 січня 2021 року ОСОБА_4 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Підставами застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджуються наявністю ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Так, метою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме: п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п.2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п.3 незаконно впливати на свідка, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;п.4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком того, що ОСОБА_4 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.
Крім цього, слідчий зазначає, що на даний час органом досудового розслідування проведено тільки ряд першочергових слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню. У зв'язку із цим органом досудового розслідування проводяться слідчі (розшукові) дії, спрямовані на проведення повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального правопорушення та забезпечення відшкодування матеріальних збитків завданих протиправною діяльністю ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7 . Однак, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на свідків в даному кримінальному провадженні, оскільки перебував на посаді керівника, а також та вплинути на свого пособника ОСОБА_7 , що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить виконання завдань визначених ст.2 КПК України.
Також, ризиком того, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні є те, що вони відомі ОСОБА_4 , а від так останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.
Поряд з цим, слідчий вказує, що ОСОБА_4 відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий, про те вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та. ч.2 ст.185 КК України, а саме: 03.04.2019 був засуджений Богунським районним судом м. Житомира за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700 гривень. Вказане на думку слідчого, свідчить в цілому про протиправну поведінку ОСОБА_4 та не бажання стати на шлях виправлення та перевиховання, а тому перебуваючи на волі останній може вчинити інше кримінальне правопорушення та не являтися до органів досудового розслідування на виклики, так як в рамках даного досудового розслідування не з'являвся для проведення процесуальних дій на дату визначену слідчим.
З огляду на вищенаведене на переконання слідчого, в разі застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, орган розслідування не матиме можливості запобігти його переховуванню від органів досудового розслідування та суду, знищенню або спотворенню будь-якої із речей, незаконному впливу на свідка, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.
З метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання можливому переховуванню від слідства та суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджанню кримінальному провадженню, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, слідчий просить клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою строком на 60 діб задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив, зазначив, що ризики наведенні слідчим в клопотанні є лише припущенням, просив врахувати те, що ОСОБА_4 зізнався у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та відшкодував нанесені ним збитки в повному обсязі. Також захисник вказав, що його підзахисний є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому враховуючи вищевикладене просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив врахувати що він визнає вину в вчиненому кримінальному правопорушенні, відшкодував шкоду та є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому йому потрібно щотижня відвідувати лікувальний заклад для корекції інсуліну.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими сторони обґрунтовують свою позицію, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Нормами ч.1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.
Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.
Згідно практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих у складі слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області та СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020210000000146 від 15 червня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 29 січня 2021 року ОСОБА_4 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 09 липня 2020 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 13 липня 2020 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 20 жовтня 2020 року;
-табелі обліку використання робочого часу працівників Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області за жовтень-грудень 2018 року, січень-листопад 2019 року;
-накази про встановлення премії працівникам Філії ЦОЗ ДКВС України в Тернопільській області за жовтень-грудень 2018 року, січень-жовтень2019 року;
-висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи №1265-1266/20-22 від 04 грудня 2020 року;
-протокол огляду CD-Rдиску «ALERUS» 700 MB, 099340101120258, вилученого в ході тимчасового доступу в АТ КБ «Приват банк»
-іншими матеріали кримінального провадження.
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та встановлені у судовому засіданні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України. Зазначили, що метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме: п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п.2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п.3 незаконно впливати на свідка, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;п.4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_4 , може незаконно вплинути на свідків та підозрювану ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні, оскільки перебував на посаді керівника, відтак вони відомі ОСОБА_4 , а тому останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище свідки, інші підозрювані та експерти ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.
Поряд з цим, беручи до уваги той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 вже притягувався до кримінальної відповідальності, а саме: 03.04.2019 був засуджений Богунським районним судом м. Житомира за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.2 ст.185 КК України, які є корисливими злочинами, та не став на шлях виправлення та перевиховання, а вчинив новий корисливий злочин, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність ризику того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя також враховує те, що на даний час органом досудового розслідування проведено тільки ряд першочергових слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню. У зв'язку із цим органом досудового розслідування проводяться слідчі (розшукові) дії, спрямовані на проведення повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального правопорушення та забезпечення відшкодування матеріальних збитків завданих протиправною діяльністю ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , а тому ризик того, що ОСОБА_4 , може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є доведеним.
Разом з тим слідчий суддя вважає, що посилання слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні на ризик, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є неконкретизованим та формальним, так як останні не вказують, які конкретні дії може вчиняти підозрюваний з метою перешкодити даному кримінальному провадженню та не надає доказів на підтвердження цих обставин.
За таких підстав слідчий суддя доходить висновку, що зазначений ризик не є доведеним у судовому засіданні, а відтак не може покладатись в основу рішення про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування належним чином підтверджено слідчим у клопотанні та доведено в судовому засіданні прокурором наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та є усі підстави для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у відповідності до вимог ст. 177 КПК України.
Посилання сторони захисту на можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання слідчий суддя вважає безпідставним, оскільки з огляду на характер вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов'язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов'язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення ст. Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Окрім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Так, Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.
Верховенство права, невід'ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.
Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.
Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_4 встановлено, що останній має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, тимчасово не працює, є особою з інвалідністю ІІ групи, в силу ст.89 КК України раніше не судимий.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , стан його здоров'я, наявність постійного місця проживання, беручи до уваги, що останній в силу ст.89 КК України вважається раніше не судимий, не доведенням прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, з посиланням лише на те, що він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою і що такий захід в даному випадку буде виправданий, враховуючи, що обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання під вартою, приходжу до висновку, що у відповідності до ч.4 ст. 194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1,2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням обставин справи, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою по місцю проживання: АДРЕСА_2 , шляхом заборони залишати житло з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 193, 194, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 , яке підтримане підозрюваним ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу виді особистого зобов'язання - відмовити.
Клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42020210000000146 від 15 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
-з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати до Державної міграційної служби на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.
-утриматися від спілкування із свідками, та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні;
-носити електронний засіб контролю.
Встановити строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 28 березня 2021 року.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати на виконання органу Національної поліції України за місцем проживання ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1