Справа № 643/17871/20
Провадження № 2-а/643/43/21
08.02.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до 1. Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту
патрульної поліції
2. Інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області
Департаменту патрульної поліції Мельника Віктора Олександровича
про визнання дій протиправними та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Мельника Віктора Олександровича при винесені постанови серії ЕАМ № 3382356 від 04.11.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- скасувати постанову серії ЕАМ № 3382356 від 04.11.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складену інспектором роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Мельником Віктором Олександровичем.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскаржувана постанова є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2020 відкрито провадження у справі № 643/17871/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.12.2020 за клопотанням позивача на підставі ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України залучено до участі у справі в якості співвідповідача Інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Мельника Віктора Олександровича.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзиву на позов не подали.
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3382356 від 04.11.2020, винесеної Інспектором роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Мельником Віктором Олександровичем, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255, 00 грн.
Склад адміністративного правопорушення полягав в тому, що 04.11.2020 року о 10 год. 25 хв. у м. Харкові по вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 50, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16. рух по смугам, та здійснив з полоси тільки на ліво рух прямо, чим порушив п. 8.4.ґ Правил дорожнього руху - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.
Позивач зазначає, що рухаючись по перехрестю вулиць Гвардійців-Широнінців та Героїв Праці він не порушував вимоги дорожнього знаку 5.16., оскільки здійснював рух із середньої полоси прямо, як і вимагає дорожній знак 5.16., а не на ліво, як зазначено в постанові серії ЕАМ № 3382356 від 04.11.2020.
Також позивач вказує на те, що будь-якої підготовки до розгляду справи інспектором поліції здійснено не було, не були досліджені докази. Інспектор в оскаржуваній постанові не зробив посилання на технічний запис, яким було здійснено фото та відеофіксацію вчиненого позивачем правопорушення, а отже відсутні належні докази, які б підтверджували порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Заперечуючи вину у порушенні Правил дорожнього руху та вважаючи постанову серії ЕАМ № 3382356 від 04.11.2020 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом тощо.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення унормовано, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
В силу приписів статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху: частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частина 2 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Частиною 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно з частиною 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до п. 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9. Правил).
Відповідно до п. п. 8.1 п. 8 Правил регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з п. п. 8.4«ґ» п. 8 Правил інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Відповідно до п. 33 Правил знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Знаки 5.16 і 5.18, що дозволяють поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяють також розворот з цієї смуги. Дія знаків 5.16 і 5.18, встановлених перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 і 5.18, установлені на ньому, не дають інших вказівок.
Положеннями ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, згідно Конституції та Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, під час виконання своїх службових обов'язків, зобов'язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
Згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що а адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, в даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що позивач не виконав вимоги знаку 5.16., чим порушив п. 8.4.ґ Правил, відповідачами всупереч ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України надано не було.
При цьому, суд враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка надана позивачем, суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а.
Будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачами в порушення вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надано.
Отже, відповідачами не виконано обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення (постанови).
Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 524/6159/16-а.
Крім того, згідно зі ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Відповідно до ч. 3. ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині скасування постанови серії ЕАМ № 3382356 від 04.11.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складену Інспектором роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Мельником Віктором Олександровичем.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Мельника Віктора Олександровича при винесені постанови серії ЕАМ № 3382356 від 04.11.2020 року, суд зазначає, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, дії інспектора патрульної поліції щодо виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі такого виявлення передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», що має наслідком прийняття відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому самі по собі дії щодо складення постанови у справі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані протиправними.
Крім того, такий спосіб захисту не віднесений до вичерпного переліку спеціальних способів захисту в подібних категоріях справ, який наведено у ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим у задоволенні вимоги про визнання незаконними дії відповідача слід відмовити.
При цьому, суд вважає, що визнання протиправними дій відповідача в даному випадку не являється окремою позовною вимогою, оскільки фактично позовною вимогою є скасування оскаржуваної постанови.
Суд, виходячи з положень ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог позивача про визнання протиправними дій інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Мельника Віктора Олександровича при винесені постанови серії ЕАМ № 3382356 від 04.11.2020 року.
Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, Інспектора управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Мельника Віктора Олександровича про визнання протиправними дій та скасування постанови задовольнити частково.
2. Скасувати постанову серії ЕАМ № 3382356 від 04.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складену інспектором роти № 5, батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Мельником Віктором Олександровичем.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
5. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
7. Відповідачі:
1.Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315-А).
2. Інспектор управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Мельник Віктор Олександрович (м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315-А).
Повне рішення складено 08.02.2021 року.
Суддя Н.В. Новіченко