Справа №22ц-799/09 р.
Категорія ЦП 37
Головуючий у суді першої інстанції: Бжассо Н.В.
Доповідач: Громік Р.Д.
19 березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Панасенкова В.О.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 від 10.12.2003 року, та свідоцтва на спадщину на ім'я ОСОБА_3,
Позивачка звернулася до суду з позовом та просить ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 10.12.2003 року, посвідчений державним нотаріусом третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_1, на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись при цьому на наступні обставини.
Як зазначає позивачка, 10.12.2003 року її чоловік ОСОБА_4, підписав заповіт в якому він залишає усе своє майно своїй доньці - ОСОБА_1.. Заповіт було посвідчено за місцем проживання ОСОБА_4 державним нотаріусом третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Перебуваючи у тяжкому моральному стані після смерті чоловіка, позивачка не усвідомлюючи значення своїх дій, підписала відмову від обов'язкової частки у спадщині на користь відповідачки по справі.
Як зазначає позивачка, заповіт та її відмова від обов'язкової частки у спадщині порушують її права та є недійсними, оскільки ОСОБА_4 на час підписання заповіту був тяжко хворим і не міг адекватно оцінювати що відбувається навколо. За декілька днів до підписання заповіту у нього стався інсульт, внаслідок чого свідомість була порушена, у зв'язку з гострим порушенням мозкового кровообігу. Крім того, рух та психічні функції спадкодавця також були порушенні. Зір було втрачено повністю, що виключало можливість самостійного підписання заповіту. Підпис на заповіті не схожий на підпис ОСОБА_4 Щодо своєї відмови від обов'язкової частки спадщини, остання пояснила, що була введена в оману відповідачкою, стосовно змісту документів, потреба в підписанні яких виникла для оформлення спадщини.
На підставі викладеного позивачка просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачка по справі позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що її батько - ОСОБА_4 дійсно був тяжко хворою людиною, але самостійно виявив бажання скласти заповіт на її користь, для чого було запрошено нотаріуса третьої Одеської державної нотаріальної контори. На час підписання заповіту стан батька був задовільний, оскільки напередодні його самопочуття покращилося, його поведінка була адекватна, він розумів питання нотаріуса, відповідав на них, впізнавав присутніх, та самостійно вчинив підпис на заповіті, який повністю відповідає його волевиявленню, крім цього позивачка була присутня вдома в день підписання заповіту, розмовляла з нотаріусом та побажала також оформити заповіт на її - відповідачки ім'я.
Рішенням суду позов ОСОБА_2 був задоволений частково. Було визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 від 10.12.2003 року, а в іншій частині позову було відмовлено.
В апеляційні скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням норм процесуального права, а також з тим, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Апелянт просить скасувати рішення суду, та направити справу на новий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст. ст. 10,60,212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 11.05.1993 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках належить квартира АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (Свідоцтво про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 11630), причина смерті церебральний атеросклероз з гіпертонією.
Заповітом від 10.12.2003 року, ОСОБА_4 заповів все належне йому на день смерті майно, своїй доньки ОСОБА_1. Заповіт було посвідчено на місці проживання спадкодавця державним нотаріусом третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5.
07.12.2004 року ОСОБА_3 звернулася до третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом. Того ж дня, до нотаріуса було подано заяву ОСОБА_2 про відмову від одержання обов'язкової долі у спадщині.
Таким чином в склад спадкового майна входить 1\2 частина квартири АДРЕСА_1. Правовідносини сторін, відповідно абзацу 1 п.5 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, дійсно регулюються положеннями Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року.
Судом, з метою встановлення обставин, які мають істотне значення по справі, було призначено посмертну судову медично - психіатричну експертизу, проведення якої доручено Одеській психіатричній лікарні № 1.
Згідно Акту № 163 комісійної посмертної судової медично - психіатричної експертизи від 05.02.2007 року актуальний психічний стан ОСОБА_4 1915 року народження, на час підписання заповіту 10.12.2003 року визначався синдромом порушеної свідомості по мерцательному типу, внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу у вигляді ішемічного інсульту (05.12.2003 року) з грубим лівостороннім гемипарезом на фоні церебро - органічного процесу що протікав, з урахуванням віку ОСОБА_4, впливу негативних предиспонируючих факторів сенсорної депривації (зниження слуху, зору з 02.06.2000 року за даними медичної документації) відповідала, стосовно до формули медичного критерію „дієздатності -недієздатності", хронічному, стійкому, психічному розладу, тому ОСОБА_4 на час підписання ним заповіту 10.12.2003 року не був в змозі розуміти значення своїх дій та керувати ними. У ОСОБА_4 мало місце порушення психічних функцій на фоні синдрому порушеної свідомості по мерцательному типу, внаслідок ішемічного інсульту (05.12.2003 року), в тому числі пам'яті, сприйняття та орієнтування в оточуючому середовищі. Таким чином, своїм психічним станом ОСОБА_4 не був в змозі розуміти значення своїх дій та керувати ними при складанні та підписанні заповіту 10.12.2003 року.
Як пояснив суду експерт, допитаний з метою роз'яснення висновку експертизи, іспитуємий ОСОБА_4 05.12.2003 року переніс інсульт у віці 88 років. З 1993 року у нього спостерігалась серцева недостатність. На час підписання заповіту, тобто через п'ять днів після інсульту - свідомої діяльності у ОСОБА_4 бути не могло, бо це гострий період хвороби, яка в даному випадку, призвела до смерті.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку пояснень всіх допитаних по справі свідків, та на підставі сукупності зібраних по справі доказів дійшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 за своїм фізичним станом, у зв'язку з тяжкою хворобою, через п'ять днів після інсульту, не міг зробити підпис заповіту власноруч. Крім цього він не міг усвідомлювати значення своїх дій, що не дозволяє суду прийняти спірний заповіт як підтвердження волевиявлення спадкодавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно визнав в цілому заповіт ОСОБА_4 від 10.12.2003 року, складений на користь ОСОБА_1, та посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_5 - недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст. ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять
підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 303-304,307 ч. 1 п.1,308,313-315,317,319,324,325 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.